LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексика творів Уласа Самчука: народнорозмовні джерела, семантична структура та стилістичні функції

семантико-стилістичній взаємодії зі словами літературної мови. Використання загальновживаної лексики, територіальних діалектів, фольклорних елементів надає мові дійових осіб художніх творів природного звучання.

У підрозділі "Розмовна лексика у творах Уласа Самчука" описанотематичні групи розмовної лексики. Досліджуваний лексичний матеріал згруповано за частиномовною належністю. Класифікація слів за тематичними групами охоплює слова на позначення абстрактних назв (страхота, прочухан, тямка, тарарам, шабаш, веремія, сварня, заморока, тари-бари, журбота, фіглі-міглі), побутових реалій (кварта, настільник, ожог, лахи, дрантя, манаття, тахля, вішак), осіб (хлопчак, селюк, полюбовник, любка, мудрагель, мурин).

З-поміж зафіксованої розмовної лексики виокремлено зневажливі назви осіб: шмаркач, білоручка, чмана, злодіяка, голопуцьок, хирляк, хохол, чортяка, молокосос, стерво, розбишака, халамидник, лежень.Слова з виразним експресивно-емоційним забарвленням виконують роль засобів образності. Вони мають, крім денотативного значення, оцінний компонент.

До просторічних зараховуємо такі слова: дохтор, аблокат, редахтор, охвицер, хвершал.

Розмовні дієприкметники виражають ознаки предметів чи істот безпосередньо. Вони означають: а) зовнішні ознаки людини: розпанаханий, підітканий, зачовганий, розпатланий, вилуплений, б) ознаки психічного стану: неприкаяний, ворохобний.

Кількісно значну групу розмовної лексики становлять дієслова, що означають: а) рух, переміщення в просторі – гасати, чвалати, чкурнути, почвакати, повіятися, човгати, шубовснути, шмигнути, дерти, вештатися, смалити, чимчикувати, вовтузитися, лазити; б) мовлення – жебоніти, галакати, верещати, гиркатися, пащекувати; в) видавання звуків – сьорбати, шерехтіти; г)емоційну та інтелектуальну діяльність реготатися, рюмсати, скалозубити, ревіти, кпитися, тямити; д) дії – шкварити, навергати, клякнути, стлумити, манячити.

Окрему групу зафіксованої лексики становлять розмовні дієслова на позначення поведінки істоти: підшморгувати, розквасити, шпортатися, пиндючитися, вгатити, цвіркати, борюкатися, висапатися, розкарячувати, химерити, пацати, вискіпатися, чвиркати, витріщити, напихатися.

Виявлено випадки слововживання, не відзначеного в загальномовному словнику. Значення таких народнорозмовних слів зрозуміле з контексту, пор.: Бугай "некастрований племінний бик"; "нічний болотяний птах із родини чапель" [СУМ І, с. 246]. У досліджуваних текстах словом бугай називається піч або груба, напр.: Це молода Йонова жінка Ганка, яка поралася у ванкірі за бугаєм ["Волинь"]; Він хотів би побити того матроса, але не чує досить сили, тікає у другу темну кімнату і там під бугаєм на тапчані реве ревом півона ["Волинь"]. Діалектолог Г.Л. Аркушин засвідчив ще одне значення слова бугай: 2. "перен. згруб. пристаркуватий парубок". Пор. функціонування цієї номінації в тексті У.Самчука: – Там сидить Тараско. Никонова мати й сестра в Башківцях на весіллі, а той старий бугайчик сумує ["Волинь"].

Не знаходимо в загальномовному словнику дієслова впаяти, що вживається в переносному значенні "призначити штраф, оштрафувати", пор.: - Скільки впаяли? – питає далі Кіндрат. – Сто, двісті? Батько твій за такі гроші поля купував ["Волинь"]. Кіндрат розпитує Володька, який тому призначили штраф. Володька покарали на сто гривень. У разі несплати штрафу було передбачено – місяць в'язниці. У "Короткому словнику жаргонної лексики української мови" Л. Ставицької зазначено, що слово впаяти означає поняття кримінальної сфери "засудити на певний строк позбавлення волі". Слово, що загалом належить до ремісничої лексики, широко вживається в соціальних діалектах і загалом у розмовній мові.

У досліджуваних текстах зафіксовано емоційно-експресивні номінації певних соціальних явищ. Наприклад, на позначення процесу колективізації селяни вживають слово дурійка: "перейде ота комуністична дурійка, так зачнемо господарювати. Шкода, каже, на таких, як у нас, полях робити чортзна-що. До них треба господарських, працьовитих рук" ["Марія"]. Письменник звертається до зниженої розмовної характеристики колективізації як дурійка – процесу явно негативного, антиприродного: – Чорти його могли знати, що з того вийде, – казав Архип не раз. Хіба ми могли знати що про Україну? Звідки могли знати? З царської школи? З військ? Різних соціалістичних агітаторів було більше, ніж треба, але про українські справи нічого не говорилося ["Марія"]. Зовсім інше значення цього слова зафіксоване в СУМі, пор.: Дурійка "однорічний бур'ян, що росте серед хлібних злаків і льону" [СУМ ІІ, с. 438].

Словник У.Самчука з погляду сучасної норми вирізняється активним використанням некодифікованої лексики, що охоплює майже всі частини мови. У межах аналізованої некодифікованої лексики виокремлюємо низку слів, зафіксованих у Словнику Б.Грінченка: снага, драбиняк, трахт, бракнути, шкоруплий, кількоро, пальок, шпет, броварія, павіан, тузінь тощо. Очевидно для письменника це була активна лексика, частина з якої зафіксована тільки у Словнику Б.Грінченка і не потрапила до "Словника української мови", що створювався у другій половині ХХ століття.

Народнорозмовні джерела лексики У.Самчука визначають специфіку мови персонажів його творів, авторську мову, в якій поєдналися фольклорні, соціальні й територіальні особливості мови епічних художніх творів.

У підрозділі "Діалектна лексика" описано тематичні групи діалектної лексики у творах Уласа Самчука.

Слововживання, характерне для мовної практики носіїв територіальних говорів Волині, визначає стильову домінанту реалістичної мовної палітри Уласа Самчука. Основну увагу приділено в дисертації діалектизмам, що зафіксовані в загальномовному словнику.

Значну групу діалектизмів становлять іменники. Серед них виокремлюємо такі тематичні групи: а) найменування предметів домашнього побуту, знарядь праці: пуделко, банька, нецьки, юхт, кушка; б) найменування житлових і господарських будівель та їх частин: шопа, почекальня, робітня;

в) назви людей з відтінком зневаги: драб, бахур; г) назви осіб за родом, характером діяльності, суспільним становищем, спорідненості чи свояцтва: швагер, жандар, льокай; д)назви рослин, тварин: горупка, зелепуха, жижавка, боз, дик, лошиця; е) назви одягу: колошні, папруга; є) абстрактні назви: звинність, поморок; ж) предмети харчування: бохонець; з) предмети будівництва: диль; и) реалії, що пов'язані з сільським господарством: зябля, мерва, пастівень.

Дієслова діалектного походження на позначення дії: ховзатись, нипати, монькатись, шлапати; віддієслівні іменники: шурання, сморкання, женячка, гутірка.

У досліджуваних текстах зафіксовано діалектні прислівники: ниньки, тутка.

Діалектні елементи, органічно вплетені як у мову персонажів, так і в мову самого автора, надають творам колоритності,