LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика творів Уласа Самчука: народнорозмовні джерела, семантична структура та стилістичні функції

колорит, надає подіям історичної правдивості. Часто мікротопоніми органічно входять в образні пейзажні описи, напр.: Сонце похилилось отуди над Середівські садки, з другого боку, десь з того зеленого моря, що зветься Балабівськими садами, вирвались звуки бубна, що лунко й лоскотливо розсипались яром ["Волинь"].

Урбаноніми відтворюють колорит доби, інформуючи читача про те, як називались колись вулиці, театри, магазини, навчальні заклади, ресторани. З роману "Волинь" дізнаємось, що місто Остріг було поділене на частини, одна з яких мала назву Нове місто. У цьому місті Володько бачить чимало вивісок: "Салон дамскіх мод – Роза Шапіро", "Ресторан Кієв", "Заєжжій двор – Іцко Цукер". У місті Крем'янці письменник зафіксував назви: готель "Бона", "Інтимний театр", ресторан "Удзялуфка", вулиці Підгірна, Широка та ін.

Універсальним є використання гідронімів, з якими асоціюється доля, життєвий шлях персонажів.

Письменник за допомогою географічних назв окреслює художній простір, позначає місце дії, супроводжуючи дорожні сюжети, вдаючись до образних переосмислень.

У підрозділі "Інші власні назви у творах письменника" серед зафіксованої в романах периферійної ономастичної лексики виділено такі групи: теоніми, хрононіми, ктематоніми, зооніми.

Найпоширенішими серед теонімів є власні назви на позначення біблійних осіб. Вони служать насамперед вказівкою на вірування персонажів, передають спосіб їх мислення. Творчість Уласа Самчука пройнята ідеями християнської справедливості, моралі, духовне життя українців у романах пов'язане з вірою в Бога, із сповідуванням Божих заповідей.

Хрононімами у романах позначено циклічні свята. Картина світу українців пов'язана із релігійними святами. Назви свят письменник вживає, зокрема, як відлік часу, пор.: Це було десь так щоб не збрехати, біля тих свят Сави, Варвари і Миколи у Пилипівку ["Дермань"]; Тієї зими у м'ясниці десь перед Стрітенням у Олексієвої жінки вродилась дитина ["Дермань"].

Ономастичний простір у досліджуваних текстах засвідчує глибоке проникнення в історію та культуру народу. Серед особових імен, які вводить у художні твори письменник, переважають назви, властиві українцям.

Четвертий розділ "Образне використаннялексики у творах Уласа Самчука"складається з двох підрозділів. У першому – "Лексико-семантичні моделі порівнянь у романах Уласа Самчука" описано такі моделі порівнянь:

- порівняння людини з твариною за зовнішніми чи найхарактернішими ознаками: Німий заскавулів, мов пес; п'є молоко, як кіт; очима либає, мов жаба; дівки, мов вівці; Матвій бореться, мов медвідь;

- порівняння людини з комахами: хлопчики, мов кліщі; вояки, мов мурахи; люті, мов роздратовані оси;

- порівняння людини з птахами: жив, мов горобець у стрісі; були вони всі разом, мов дикі птахи; Корній і Марія, мов старі птахи;

- порівняння предметів, які належать до різних сфер ужитку: поле, мов скатертина; земля, як гніт; листочки, скиби, мов хвиля;

- порівняння з побутовими, етнографічними поняттями, орієнтованими на створення локально-темпорального колориту оповіді, напр.: мов з ринви, ллється вода; клав покоси, мов по ниточці; життя, що догоряло, мов свічка. Такі порівняння сприяють створенню образної картини, виконують функцію локальної стилізації, свідчать про особливості національно-мовного мислення письменника.

- створення художнього образу через порівняння живого й неживого, а саме:

а) коли особам приписуються ознаки, властивості й дії, характерні для неживих предметів: молодиця, як мур; Сидір, мов кам'яний стовп; Володько, мов лантух.

б) коли неістотам приписуються ознаки, властивості, характерні для істот: вільхи, мов птахи; дерева, ніби діви - мироносиці; зима, мов тигриця.

У порівняннях, зафіксованих у романах Уласа Самчука, може зіставлятися абстрактне з конкретним (вечори, мов парубки; праця, мов машина) і конкретне з абстрактним (тачанка, мов забавка). Парадигма абстрактне поняття – явища природи об'єднує такі порівняння: життя лине, мов струм води спокійної річки; кооператив, мов вода після повені. До парадигми абстрактне поняття – предмет належать такі порівняння: Хвороба зложила його, мов складаний ножик; світ, мов каруселя; злість, мов балон. Парадигма абстрактне поняття – істота репрезентована порівняннями на зразок: дума, мов молодий орел; тиша сторожка, мов птах.

Зображальну функцію виконують порівняння з об'єктами – назвами речовини, матеріалу, напр.: серце, мов крем'яна галька; пальці, мов шкляні; руки, мов із земного воску, мозолі, як топлена мідь.

Письменник широко послуговується порівняннями в змалюванні інтер'єру, навколишньої природи: долівка, мов на дорозі; у хаті, мов у домовині; сонце почорніло, як підбите око. У порівняннях У.Самчука актуалізовано народнорозмовні джерела його мови: серед порівняльних конструкцій спостерігаємо загальномовні усталені порівняння, які допомагають авторові відтворити національну картину художньої оповіді.

Дуже часто у творах У.Самчука назви із сфери рослинного й тваринного світу, сільського господарства виступають у складі порівнянь: Далі за вікнами город, на городі високі, головаті, мов решето, соняшники, череваті, жовті, мов напасені корови, лежать гарбузи, головаста, густа стоїть капуста, червоні, великі, мов кулаки, висять баклажани ["Волинь"]; Ця куценька, грубенька, ніби капустяний качан, осібка була вельми неспокійною і вже давно поривалася щось і собі сказати, та її все до слова не пускали ["Волинь"].

За допомогою порівнянь автор характеризує дійових осіб, змальовує їхній внутрішній стан, пор.: ходила, мов пава; Володько, мов стріла; парубки, мов вихори; в мене в голові, як в улію; Володько, мов динаміт; Женя, мов жарина ["Волинь"].

Зазначені порівняння мають сильний емоційний вплив, доповнюють зовнішню характеристику, сприяють словесному відтворенню фізіологічних і психічних відчуттів людини, її внутрішнього стану.

Серед зафіксованих порівнянь У. Самчука розрізняємо стислі (нерозгорнуті), в яких наявний однослівний об'єкт порівняння, і розгорнуті, в яких змальовується цілісна картина порівняння, пор.: Але не встиг дійти до порога, як міцні руки схопили його за комір, і той, мов лантух, полетів на подвір'я ["Волинь"]; Всі рвались кудись, мов хвилі розлитої в повінь ріки ["Волинь"].

Традиційні порівняння на зразок як ведмідь, як пес, мов заєць, мов сонце, як тінь доповнюються індивідуально-авторськими, переважно розгорнутими, напр.: Похилені лани пшениці зводять спини, ніби ченці по довгій молитві ["Марія"]; А хата стояла і не стояла, скоріше приклякла на коліна, ніби поліська баба у білій сутані, йдучи на прощу до Почаєва ["Волинь"]; Садок, обнизаний рясно овочами, дрімає непорушно, ніби закохана в свою будучу дитину, перший раз вагітна молода жінка ["Волинь"].

В індивідуально-авторських