LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексика традиційної народної медицини в українських говірках Інгульсько-Бузького межиріччя

вірувань, неоціненні пам'ятки етнографії, народного світогляду й мови.

У цьому розділі піддаються всебічному аналізу слова зі значеннями "епілепсія"еп'ілeпс'ійа, еп'іл'eпс'ійа, чoрнахворoба, чoрнабол'eз'н', чoрнабол'eз', ч'oрнабол'eз'н', чoрнабол'aчка, чoрнаслaбос'т', падyча, падyч'абол'eз'н', падyчка, кадyк, припaдок, припaдтки; родимчик, младeнчик, младeнчес'ке, млад'eнч'ік, млад'eнчество, младeнчес'ке/растр'oпан:, д'eцкаболeз'н';"переляк": перел'aк, пирил'aк, , смертeл'ниiперел'aк, перел'aчишче, зл'aк, л'aк, перел'aкано, переполoх,переполoша, перепyг, жах, падaчка та ін.

На об'єкт свого діяння знахарі намагалися впливати за допомогою магічних слів замовлянь. У вербальних зразках розкриваються народна етіологія та етимологія слова, засоби зцілення. Від уявлення про хворобу залежить не тільки оформлення терміна, а й дія та форма словесної формули, у яку він включений. Напр.: "Не сама я змовляла, діва Марія у помочі стояла, пристріт змовляла, подушовий, погаданий, насланий, засланий, чоловічий, жіночий, парубочий, дівочий, вітряний, дощаний...".

Нечітка діагностика захворювань у народній уяві призводить до того, що важко визначити відповідний до описуваної народної хвороби офіційний медичний термін. Так, симптоми родимчика можуть бути класифіковані і як вияв епілепсії, і як спазмофілія та ін. Магічні хвороби – різновиди псувань – утворюють семантичне мікрополе, умовно групуючись навколо домінантних значень:

3.4.1. Недуги, наслані поглядом: пристр'іт, зглаз, сглас, зглас, зглaзуван:, призoри, хтос'подивиўс'алихимглaзом, дурнимглaзом, погaнимглaзом.

3.4.2. Нездужання, наслані словом, лихою думкою: урoк/и/, врoк/и/, наўрoки, наўрoчено, зурoчено, намoўлено, наговoрено, накaркали.

3.4.3. Хвороби, пов'язані з ворожінням: пoрча, поробиўхтос', порoблено, порoбл'ано, нaслано.

Безособові форми типу порoбл'ано, нaслано підкреслюють роль випадку, фатуму.

Чіткої диференціації не доводиться спостерігати ні в народних поглядах на хвороби, ні в принципах номінації окремих недуг, напр., хворобу називають чорною за причиною ураження, бо "чорти мучать" людину (нечиста сила завжди у народній свідомості пов'язувалась із чорним кольором), і за засобом протидії (під час приступу епілептика накривають чимось чорним і намагаються не турбувати). Також нерідко явища номінуються за причиною ураження: хтос'подивиўс'алихимуком, перел'aк; за симптомами недуги: падyч'абол'eз'н', припaдок та ін. ознаками. При цьому відзначаємо значну кількість дериватів від однієї основи: криклиўц'і, крикливиц'і, крикливост'і, крикунц'i, крикyчка "плаксивиці".

Ряд лексем має широке семантичне наповнення, як-от: младeнчик відоме як "плаксивиці", "різновид епілепсії", "мала дитина", "людина, яка впадає в дитинство; хворобливий стан".

Значний відсоток /60% відзначених назв/ у цій тематичній підгрупі становлять власне українські та східнослов'янські слова.

Репрезентанти цієї мікросистеми вимагають особливої уваги через те, що більшість говіркових термінів та пов'язаних із ними обрядів архаїзується . Збирання відомостей та знання цих етнокультурних феноменів сприятимуть відродженню й зберіганню національних культурних традицій.















































Спостереження над особливостями лексики традиційної народної медицини в українських говірках Інгульсько-Бузького межиріччя дозволяють зробити такі висновки:

  • ЛНМ — продукт багатовікового розвитку людського суспільства та мовлення, бо хвороби переслідують людину протягом всього її життя. Ця лексика відображає важливі моменти лінгво-етнографічного контактування, міграційні процеси на визначеній території за тривалий час.

    Номінанти народної медицини, засвідчені в цьому ареалі, становлять в основному сформовану термінологічну групу, яка репрезентує відповідну системи понять і має складну внутрішню структуру. У представленій роботі виділено три взаємопов'язані тематичні підгрупи, у яких вичленовуються й окремі мікрогрупи, об'єднані на основі спільної семантики та протиставлені за рядом диференціальних ознак. Кількість проаналізованих лексем – близько 520.

    Співвідношення вживаних народних та літературних назв хвороб не однакове. Основу становлять загальномедичні терміни, які побутують і в інших регіонах України: корoста, зглаз, вoлос, рoжа. У ряді випадків домінуючою стала літературна назва з певними модифікаціями: стоўбн'aк, столбнaк, д'із'інт'ір'iйа, д'ізентир'iйа, дезинтер'iйа. Поряд з ними виступають локальні говіркові терміни: облoга, "ангіна", рoзпоўзен' "лишаі", натерaчка "мозоля".

  • Завдяки екстралінгвістичним і суто мовним факторам у досліджуваних говірках одночасно функціонують різні за генезою, структурою, способами та принципами мотивації паралелі та дублетні назви. Кількість лексем на позначення того чи іншого поняття суттєво відрізняється. Репертуар серед 41 проаналізованих сем коливається від 2 до 44 ареальних опозитів. Відсутність діалектної норми зумовлює значну варіативність говіркових термінів з погляду їх звукової та словотворчої структури, що сприяє синонімізації мовлення, увиразнює його. Утворюється ряд модифікацій літературно-діалектного типу: лyскaлуска "лупа" (акцентуаційні варіанти); висип - висипка (морфологічні деривати) пр'амeц'пр'aмка "стовбняк", йачм'iн'йач'м'iн'йачмeн'йачмeникйачм'інец'йачм'інeц' (фоно-морфологічні модифікати).

  • Характерною особливістю функціонування


  •