LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика традиційної народної медицини в українських говірках Інгульсько-Бузького межиріччя

діалектного терміна є розхитування чітких семантичних меж у народному вжитку. І досі спостерігається використання назв, які позначають кілька хвороб із подібною симптоматикою, як-от: порикoжа "короста; панарицій; карбункул"; завaлки, задaўка, завyшниц'а "ангіна; лімфоденіт; паротит". Це створює труднощі для ідентифікації кожного окремого найменування, а тим самим і для адекватного опису медичної лексики описуваних говірок.

Ряд лексем характеризується широкою амплітудою коливання семантичної структури, зв'язками з іншими ТГЛ, наприклад: ботанічною лексикою – бyбка, золотyха, гyска, вишн'а, ветеринарною – рoжа, нагн'iт, борoдаўка тощо. Особливо такими зв'язками вирізняються найменування першого розділу, а опозити ІІ і ІІІ розділів більш спеціалізовані.

  • Величезне багатство фактичного матеріалу і всебічне вивчення семантичних та генетичних зв'язків зафіксованих номенів розкриває широкі можливості для встановлення походження деяких слів. Так, р'aбушки "веснянки" утворено від ад'єктива рябий, зoриво "родима пляма" від зоріти "світити, виднітися, виділятися" (за візуальним враженням) рoзпоўзен' "лишай" від розповзатися, натерaчка "мозоля" від натирати (за причиною виникнення ураження) тощо. Окремі назви дозволяють пояснити лише перекази й вірування про причини виникнення недуги й засоби протидії, що свідчить про зв'язок із анімістичними поглядами, язичницькими віруваннями наших предків. Яскравим прикладом можуть бути апелятиви чoрна хворoба, младeнчик "епілепсія", мeртве т'iло "опух, гуля", урoки.

  • Особливістю говіркової ситуації Інгульсько-Бузького межиріччя є те, що на живе мовлення активно впливає російська мова. Росіянізми найчастіше вживаються паралельно з українськими відповідниками, а в деяких говірках запозичення з російської мови виступають як єдині назви реалій: упухол', в'еснyшки, перепyг, сглаз. Живе мовлення північно-західних регіонів Миколаївської області належить до подільського говору південно-західної діалектної групи, на що вказує вживання таких ареальних опозитів, як гoрли "пігментні плями у вагітної", чирaк.

  • Генетично народна медична термінологія неоднорідна, аналіз дозволяє виділити такі шари лексики:

    а) слова праслов'янського походження (37%): лишaі, вeред, жоўт'аниц'а, падyча;

    б) репрезентанти, що мають східнослов'янський характер (21%): вoлос, чoрна

    бол'eз'н', рoдимка;

    в) запозичення з інших слов'янських та неслов'янських мов (10%): пархи, нагн'iт

    (з польської); бешиха, кошyл'а (з романських мов); сиф'іл'іс (з італійської);

    фурyнкул, анг'iна, еп'ідeм'ійа (з лат.); еп'ілeпс'ійа, паротит (з грецької);

    г) терміни, утворені на власне українському ґрунті (17%): чухaчка,

    намoўлено, пристр'іт;

    д) ендемічні назви (15%): конопyшки "веснянки", злиyки "висип на тілі", пом'ін'aли

    н'іч' на ден' "плаксивиці".

    Більшу частину ННХ становлять праслов'янські та спільносхіднослов'янські слова. Традиційним джерелом поповнення наукової термінології є латинська та грецька мови. Засвоєння іншомовної лексики забезпечується її адаптацією, викликаною специфікою говірок. Це, насамперед, заміна окремих звуків, метатеза, опрощення, декореляція, епентеза та інші зміни в запозичених апелятивах: реўматизма, роматизм, риматизм, реўмат'iзм, р'іўмат'iзм, риматиз, ремонтизм відповідно до грецького реўматизм.

  • У представлених назвах використовуються майже всі способи номінації: суфіксальна деривація – крикливості, крикунц'i"плаксивиці"; жоўт'аниц'а, жоўт'aчка, жоўт'iл'ниц'а "жовтуха"; нульова суфіксація – урaз /від уразити/; універбація як одна зі зручних форм у живомовному користуванні – падyчка /від падуча хвороба/. Нечисленну групу складають композити – костолoм "ревматизм" та конфікси – п'ідшк'iрник "чиряк", слова, утворені морфолого-синтаксичним способом – пyхше "опух". На основі метафоричних та метонімічних перенесень утворилося багато говіркових термінів: жaба /ропyха "бородавка", поц'ілyнок "ячмінь".

  • Основне ядро ЛНМ характеризується прозорою внутрішньою мотивацією. Це, насамперед, такі мотиваційні ознаки: основний вияв недуги – н'огт'ойiд "панарицій"; причини появи уражень – натoптиш "мозоля"; суб'єктивні відчуття хворого – задyшниц'і "ангіна"; візуальне враження – червонyха "бешиха", слива "велика родимка"; місце локалізації недуги – зaлози "свинка".

  • У говірковій термінології представлені такі структурні типи, як терміни-слова /лaст'іўки "веснянки"/ та терміни-словосполучення /жaбл'аче oко "мозоля", рак ж'елyдка "черевний тиф"/.

  • Така сфера духовної культури як народна медицина не може бути позбавлена важливого чинника диференціації говірок, яким є евфемізація. Заступлення однієї назви іншою вживається для найнебезпечніших захворювань /вoўчиі лишaі/ або недуг, згадка про які вважається неетичною /погaна хворoба "сифіліс"/.

    Окремі репрезентанти визначаються високою функціональною активністю, містяться у складі паремій та компаративів, що мають переважно знижений колорит – від іронічного в пареміях до згрубіло-зневажливого в лайках і прокльонах, напр.: причепився, як болячка; короста б тебе побила! Особливі словоформи використовуються в замовляннях, як-от: перел'aк /перел'aчишче.

    11. Аналіз ареальної диференціації досліджуваних говірок та міждіалектної взаємодії спричиняє виникнення значної кількості опозитів серед ЛНМ. Лексично протиставні словоформи дуже рідко утворюють виразні ареали, найчастіше це ареальна мозаїка, вкраплення. Прослідковуються різноманітні напрямки лексичних ізоглос. Серед екстралінгвістичних факторів формування таких особливостей слід назвати характер заселення та дозаселення земель Миколаївщини, відмінності в матеріальній та духовній сфері регіонів, з яких відбувалося переселення, тривалі контакти з іномовним оточенням, існування адміністративних та географічних бар'єрів на різних етапах історії, ступінь поширеності різних хвороб серед населення й ін. До власне мовних чинників зараховуємо: варіативність мотивуючих ознак об'єкта, різноманітні способи та засоби номінації, специфіка фонологічної, морфологічної систем різних говірок.

    12. У результаті дослідження цих назв на обстежуваній території виявлено такі тенденції:

    а) збереження давнього лексичного фонду;

    б) орієнтація на східнослов'янську


  •