LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика української мови в почаївських виданнях ХVІІІ - першої третини ХІХ ст.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА






КИСЕЛЬОВ Роман Євгенович







УДК 811.161.2+81'373







ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАЇВСЬКИХ

ВИДАННЯХ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХІХ СТ.







Спеціальність 10.02.01 – українська мова







АВТОРЕФЕРАТ





дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук







Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.



Роботу виконано на кафедрі історії української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.



Науковий керівник: кандидат філологічних наук ПЕРЕДРІЄНКО Віталій Аркадійович, доцент кафедри української філології Київського славістичного університету


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор БІЛОУСЕНКО Петро Іванович, завідувач кафедри української мови Запорізького державного університету


кандидат філологічних наук КОСТИЧ Лілія Миколаївна, доцент кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Провідна установа: відділ історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України, м. Київ




Захист відбудеться "29" квітня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.



З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).




Автореферат розіслано "25" березня 2005 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук доц. Л. П. Гнатюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У дослідженні "Лексика української мови в почаївських виданнях ХVІІІ – першої третини ХІХ ст."проаналізовано лексичний склад друкованих текстів кінця староукраїнського й початку нового періодів розвитку літературної мови, які не зовсім збігаються в часі в Західній і Східній Україні. Уперше зроблено спробу аналітичного опису лексики видань, що належать до різних жанрів і об'єднані за критерієм приналежності до україномовного репертуару однієї друкарні. Цей, на перший погляд, зовнішній критерій добору джерел насправді є соціокультурним: адже Почаївська друкарня була не тільки поліграфічним закладом чи видавництвом, а й осередком наукової та літературної праці, культурним центром всеукраїнського значення. У дослідженні, окрім аналізу лексики за обраними параметрами, зроблено спробу з'ясувати історичні передумови україномовного друку в Почаєві та встановити репертуар україномовних пам'яток почаївського друку. Період ХVІІІ – першої третини ХІХ ст. охоплює час від отримання Почаївським Успенським монастирем привілею на книгодрукування в 1732 р. ("Зерцало богословії" Кирила Транквіліона Ставровецького надруковано в Почаєві 1618 р. у власній пересувній друкарні автора – ця книга не пов'язана з видавничими ініціативами монастиря) до передачі закладу російським урядом у московське православне відомство 1831 р., після чого практика україномовного друку в монастирській друкарні припинилася.

Інформацію про видавничу діяльність Почаївського монастиря містять праці М. Максимовича, А. Петрушевича, А. Хойнацького, Є. Крижанівського, Е. Калужняцького, М. Возняка, І. Огієнка, з сучасних авторів – Я. Ісаєвича. Літературознавчу характеристику деяких друків (в основному – "Богогласника") подано у працях М. Возняка, Н. Мировича, М. Петрова, С. Щеглової, В. Щурата та ін.

Почаївські видання залишаються недостатньо дослідженими з мовного боку. Окремі з них використовувалися як джерела для розв'язання різних лінгвістичних завдань, наприклад, під час аналізу розвитку тієї чи іншої тематичної групи лексики, у контексті виявлення народнорозмовної основи літературної мови ХVІІІ ст. (В. Передрієнко) та ін. Міркування про мову деяких почаївських друків можна знайти у творах П. Житецького, І. Франка, І. Нечуя-Левицького, М. Возняка та ін., у сучасних курсах історії української літературної мови. Загальний огляд мови окремих пам'яток ("Книжиц для господарства"; "Полтика свцка") містять праці М. Возняка, О. Горбача, аналізові фонетичних і морфологічних рис "Книжиці для господарства" присвячена дисертація О. Литвиненко, фонетичні й морфологічні особливості частини почаївських видань проаналізовано в дисертаційній роботі С. Федак.

Актуальність теми. Монографічний опис лексичної системи української мови різних періодів є важливим завданням сучасного мовознавства, він потрібний для з'ясування ступеня і тенденцій розвитку цієї системи на певних етапах, правильного тлумачення процесів, що в ній відбуваються. Дослідження історичного розвитку лексичного складу української мови включає вивчення груп лексики, виділених за тематичним принципом або за сферою функціонування. Так, окремі фрагменти лексико-семантичної системи української мови староукраїнського періоду (ХІV – ХVІІІ ст.) на матеріалі, обмеженому в часовому, жанровому чи іншому планах, дослідили Є. Чернов (назви грошей та грошових одиниць), А. Бурячок (назви спорідненості і свояцтва), В. Винник (назви одиниць виміру й ваги), М. Кочерган (назви часових понять), П. Чучка (географічна номенклатура), Л. Гнатюк (наукова термінологія у творах Г. Сковороди), М. Чікало (назви кольорів), Г. Наєнко (наукова лексика у творах Кирила Транквіліона Ставровецького), І. Сабадош (ботанічна номенклатура), Г. Войтів (назви одягу), С. Бібла (назви церковних чинів та посад), Л. Бойко (торгівельна лексика), Б. Стецюк (юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини), Г. Дидик-Меуш (медична номенклатура), Н. Пуряєва (назви богослужбових предметів), О. Зелінська (педагогічна лексика) та ін. Лексику окремих пам'яток чи груп текстів, дібраних за жанровими ознаками, проаналізували Ф. Ткач (лексика документів канцелярії Богдана Хмельницького), Л. Батюк (лексика літопису Самовидця),