LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексика української мови в почаївських виданнях ХVІІІ - першої третини ХІХ ст.

Т. Молодід (лексика і словотвір "Палінодії" З. Копистенського), В. Горобець (лексика українських діаріушів першої половини ХVІІІ ст.), М. Худаш (лексика українських ділових документів Львівського Ставропігійського братства кінця ХVІ – початку ХVІІ ст.) та ін. З накопиченням таких напрацювань з'являються об'ємні праці узагальнюючого характеру (колективна "Історія української мови: Лексика і фразеологія", 1983; "Давньоруська спадщина в лексиці української мови" В. Німчука, 1992).

У нашій роботі вперше зроблено спробу проаналізувати лексику видань друкарні Почаївського Успенського монастиря. Актуальною потребою – як національної бібліографії, так і лінгвістичного джерелознавства – є також створення реєстру україномовних друкованих пам'яток, з'ясування історичних передумов і обставин їх появи.

Мета роботи відповідає джерелознавчим і лексикологічним завданням дисертації. У зв'язку з джерелознавчими проблемами постає потреба встановити репертуар україномовних видань друкарні Почаївського Успенського монастиря, з'ясувати історію їх підготовки, причини звернення авторів до української мови, роль цих видань у розвитку української літературної мови. У зв'язку з лексикологічними завданнями метою роботи є визначення широти охоплення різних тематичних груп лексики в досліджуваних пам'ятках, з'ясування інтенсивності впливу народнорозмовного (у тому числі діалектного) мовлення і книжних джерел, а також впливу інших мов (у синхронії) на лексичний склад аналізованих текстів, виявлення взаємозв'язків між типологічною мовною орієнтацією та розподілом лексики за тематичними групами, оцінка обсягу лексичного наповнення текстів у зв'язку з тенденціями розвитку української літературної мови досліджуваного періоду.

Завдання дослідження, що випливають із зазначеної мети, треба розв'язати такі:

1) шляхом фронтального перегляду всіх доступних почаївських друків ХVІІІ – першої третини ХІХ ст. встановити репертуар україномовних видань Почаївського Успенського монастиря. Згрупувати виявлені україномовні видання (у тому числі такі, де лише окремі частини містять текст українською мовою) за жанровими ознаками, дати їм загальну джерелознавчу характеристику;

2) шляхом фронтального опрацювання уривків загальним обсягом близько 60 000 слововживань та вибіркового залучення ілюстративного матеріалу з інших частин підготувати базу для лексикологічного аналізу, на основі якої зробити класифікацію лексичного матеріалу за тематичними групами, виявити серед них найширше представлені;

3) виконати лексико-семантичний аналіз у межах тематичних груп, представлених у пам'ятках;

4) з'ясувати рівень впливу народнорозмовного (у тому числі діалектного) мовлення, літературно-книжної традиції та інших мов на лексичний склад досліджуваних пам'яток, ступінь вияву того чи іншого впливу в межах різних тематичних груп;

5) на основі аналізу лексики з'ясувати структурно-типологічні й почасти жанрово-стилістичні параметри української літературної мови, відбитої в почаївських друках, вказати на основні тенденції її розвитку.

Об'єктом дослідження є лексика видань друкарні Почаївського Успенського монастиря ХVІІІ – першої третини ХІХ ст.

Предметом дослідженняє мовні явища, що були характерними для розвитку лексичної системи вказаного періоду. Проаналізовано тематичні й лексико-семантичні групи лексики, які є широко представленими в досліджуваних пам'ятках.

Методи дослідження. У роботі використано описовий, порівняльно-історичний та зіставний методи. Статистичні підрахунки дозволяють простежити тенденції взаємодії між системою української мови староукраїнського періоду та особливостями її представлення в текстах зазначеного періоду. Розгляд деяких діалектних особливостей у текстах зумовлює застосування методів лінгвістичної географії. З огляду на особливості почаївських видань, яким властива значна жанрово-стилістична різноманітність, вдячним у використанні виявився метод контекстного аналізу, що дозволив розглянути тексти як структуровану цілісність і дібрати уривки для дослідження.

Наукова новизнароботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено аналітичний опис лексичного складу друкованих пам'яток, які належать до різних жанрів і об'єднуються критерієм приналежності до друкованої продукції одного культурного центру, а також у введенні до лінгвістичного наукового обігу нових джерел, створенні джерелознавчої бібліографії україномовної продукції Почаївської друкарні. Проведений аналіз та виконані статистичні підрахунки дають підставу твердити, що в цілому всі україномовні тексти, вміщені у виданнях Почаївського Успенського монастиря, засвідчують високий ступінь представлення лексичних одиниць, притаманних народнорозмовному мовленню. При цьому українська літературна мова почаївських друків в основному перебуває в рамках традиції і норми книжної і "простої" мови другої половини ХVІ – ХVІІІ ст.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Результати вивчення лексики почаївських пам'яток сприяють формуванню уявлення про еволюційний і безперервний характер розвитку української літературної мови й україномовного друку, вони є підтвердженням факту тривалої і широкої попередньої літературної апробації лексичного матеріалу, використаного творцями нової української літературної мови. Факти, наведені в роботі, можна використати для зіставлення в процесі аналізу інших текстів. Інформація про широту представлення тих чи інших тематичних груп лексики свідчить про необхідність використання певних пам'яток для детальнішого аналізу формування й розвитку різних тематичних груп. Крім того, дослідження дає джерелознавчу бібліографію, якою можна користуватися, добираючи джерела для вивчення багатьох інших аспектів розвитку української літературної мови ХVІІІ – першої третини ХІХ ст.

Джерелами дослідження є україномовні видання друкарні Почаївського Успенського монастиря (у списку джерел їх 18 позицій; крім того, використано ряд джерел для зіставного аналізу). Для фронтального аналізу й кількісних підрахунків використано уривки загальним обсягом близько 60 000 слововживань (список додано до дисертації).

Зв'язокроботизнауковимитемами. Дослідження пов'язане з напрямками наукової теми № 01БФ044 01 "Актуальні проблеми розвитку української філології", що виконується в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та результати роботи викладено в доповідях на міжнародних наукових конференціях "Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства" (Київ, НБУВ, 8–10 жовтня 2002