LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматична група слів, яка виражає поняття viel "багато"/WENIG "мало" в німецькій мові (діахронічне дослідження)

множинності речей.

У двн. мові іменники жіночого роду на -а отримали в множині суфікс -іr, який став причиною умлаута короткого [а] в корені слова. Наприклад: lamb-lembir; kalb

Суфікс -еr був достатньою ознакою для форм множини, з розвитком німецької мови він все більше і більше розширював свою сферу реалізації. Все це пояснюється тільки з огляду на велику потенціальну силу, якою володіла ця праформа. У письмовий перiод нiмецької мови спостерiгається розвиток i функцiональне закрiплення маркерiв за формами множини. Вiдбулося їх вiдокремлення вiд показникiв вiдмiнкiв у давнину. Грамеми числа набули статусу самостiйних автономних одиниць мови.

Результати дисертаційного дослідження представлені у висновках і мають такий узагальнюючий вигляд:

1. Словоформа двн. filu мала значення 'багато' і вживалася як підсилювальна частка 'дуже'. Це семантичне навантаження збереглося і в наступні періоди розвитку німецької мови. Порівняння зі спорідненою аблаутною формою двн. fol, а також із близькими формами в інших індоєвропейських мовах дало змогу реконструювати

і.-є.*-pelu/ *peru – зі значенням 'повний, цілий', похідне від значимості 'два'. Отже для німецького viel пропонується така смислова деривація: 'два' > 'повний, цілий' > 'багато' > 'багато; дуже'.

2. Аналіз форми двн. mero показав наявність в усі періоди існування німецької мови значення 'більше, ніж'. Основною в значенні mero виступає сема кількості, яка знаходить реалізацію в початковому me-, похідному від і.-є. кореня *me- зі значенням 'великий'. Другий компонент -ro за значенням пов'язаний, як припускаємо, з семантикою 'один'. Отже зародження і розвиток значення mero є таким: 'багато + один' > 'більше, ніж'.

3. Різні варіанти слова manag уживаються в давніх текстах зі значенням 'багато'. Коренева частина в слові managа схожа з іменником man, який у розгляданий час мав значення 'людина, люди'. Збірна значимість і послугувала зародженню найменування множинності. Давня номінація форми manag пройшла розвиток: двн. managа > свн. manес > нвн. manch.

4. Словоформа mihhil уживалася в давніх текстах у значенні 'багато', 'великий', 'сильний', а також як підсилювальна частка 'дуже'. Лексема mi-hhil походить від значення 'багато людей', де сема множинності представлена в початковій кореневій частині mi- є такою: 'багато людей' > 'багато; дуже' (як підсилювальна частка). Дана словоформа поступово вийшла з ужитку і тепер не зустрічається.

5. Проведене спостереження дозволяє припустити, що у словоформі -klein має місце давній суфікс -lein зі зменшуваним значенням. Очевидно, що цей суфікс і слугував утворенню лексеми -klein зі значенням 'малий'.

6. У розглянутій в давніх текстах словоформі wenego представлені дві семи: 'людина' і 'бідний'. У лексемі wenego можна виділити значимі частини wene- й -go, де wene- виступає як означення до іменника 'людина'. В свн. період слово wenig втрачає значення 'бідна людина' і стає прислівником із значенням 'мало'. Значимість слова wenic у свн. текстах відноситься до кількісної ознаки. Семантичний розвиток був таким: двн. wenegon 'бідна (людина)' > wenic 'малий'.

7. Словоформи luzzil, fao є в двн. текстах синонімами. Частота вживання лексеми fao, яка виражала поняття 'мало' у двн. період була мінімальною. В свн. період вона не вживається. У словоформах founer, foer, fohem, foher спостерігається давньогерманське чергування приголосних h/w. Наявність у кінці форми fao/fou лабіального голосного дозволяє припустити в цій позиції давній приголосний білабіальний [w]. Отже, проведений аналіз дає змогу реконструкції більш давнього прагерманського кореня *fah зі значенням 'малий'.

8. Відокремлення прикметника від іменника та закріплення його як самостійного класу слів усталило в мові вираження певної якості предмета або явища. У давнину в основу порівняння був закладений однаковий ступінь ознаки, і ця ознака існувала для носіїв мови окремо від її предмета. Виключалася всяка градація ознаки, порівнювався один і той самий ступінь ознаки. Формальними елементами, які вказували на порівняння, були слова so, also, soso. Таким чином, порівняння у структурі речення виражається лексично.

9. Появу суфіксальних грамем необхідно вважати вторинним уживанням. Суфікси ступенів порівняння прикметників -er, -st мають у своїй основі кількісні ознаки зі значенням 'частина', 'один', 'два, багато'.

10. Пестливе значення в іменників зі зменшувально-пестливими суфіксами є похідними від зменшувального, що свідчить про існування бінарного протиставлення предметів і явищ, у якому виділяється один з членів як менший за однією з ознак, тобто в давнину існувало кількісне протиставлення 'більше/менше'.

11. Протиставлення 'мало/ще менше', у якому використовуввалась та ж форманта, що виражає 'одиницю', зароджувалась аналогічно описаній вище логічній операції. Внаслідок цього з'явилися словоформи зі зменшувальним емоційно забарвленим значенням.

12. Результати проведеного дослідження наочно показують, що з розвитком німецької мови у таких лексемах як viel/wenig, groЯ/klein відбувається розширення семантики одночасно із збільшенням частоти реалізації цих словоформ у текстах. Отже, аналіз словоформ показує прямокореляційний зв'язок 'частоти/полісемії' у слова, розглянутих на мовленнєвому матеріалу в діахронії.

13. Аналіз розвитку суфікса -er іменників множини свідчить про велику давність цього суфікса, який виступав із значенням множинності у протиставленні 'однина/множина'.

Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях:

1. Генезис степеней сравнения прилагательных в немецком языке // Записки з романо-германської філології. ОДУ ім. І.І. Мечникова. – Вип.6. – Латстар, 2000. – С. 127-136.

2. Зародження та функціонування демінутивних суфіксів -chen, -lein у німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. – Германська філологія. – Вип.72. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – С. 54-61.

3. Граматична категорія однини та множини в німецькій мові (діахронічний аспект) // Наукові записки Тернопільского педагогичного університету ім. В. Гнатюка. – Мовознавство. – №1 (15). – Тернопіль, 2001. – С. 14-19.

4. Походження та розвиток слів viel /voll в німецькій мові // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса: ОДУ, 1999. – №3-4. – С. 73-75.

5. Про генетичну спорідненість суфіксів демінутивности та одиничности (на матеріалі германських і слов'янських мов) // Проблеми зіставної семантики (матеріали наукової конференції). – Київ: КДЛУ, 1997. – С. 231-234 ( в співавторстві з В.Г. Таранцем).

6. До питання первісної мотивації слів viel/voll в німецькій мові // Проблеми зіставної семантики (матеріали