LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

пейзаж, portre – портрет; 3) осіб, що займаються образотворчою діяльністю: portre ressamэ – портретист, heykelci – скульптор; 4) течій і напрямків у мистецтві: dэюavurumculuk – експресіонізм, romantizm – романтизм; 5) музичних інструментів: piyano – піаніно, saz – саз (східний музичний інструмент); gitar – гітара; 6) професій, спеціальностей: юarkэcэ – співак (співачка), piyanist – піаніст; 7) назв музичних колективів та груп: "Gaziler", "Eagles"; 8) назв жанрів музики: pop mьzik – поп музика; 9) назв окремих музичних творів: "Dur orda dur" – "Стій там, стій", "Senden baюka" – "Окрім тебе".

Газетний текст являє собою складну динамічну єдність, унікальну з погляду прояву тенденцій до експресивності. Експресивність газетного тексту є найважливішою умовою реалізації його прагматичної функції. У турецькій газеті експресивність досягається різними способами, одним з найпоширеніших прийомів вважається використання синонімів, причому не лише загальномовних, а й контекстуальних: Yaralarэ sarmak ve yeni bir Marmara Bцlgesi inюa etmek en bьyьk amacэmэz, en bьyьk gцrevimiz. – Загорнути рани і побудувати новий регіон Мармурового моря – це наша найбільша мета, наш найбільший обов'язок. Антоніми відіграють важливу роль у створенні контрастної характеристики образів, предметів, явищ: Biz kendi sahada iyi oynuyoruz, Beюiktaю da dэю sahada iyi oynuyor. – Ми добре граємо на своєму полі, а "Бешікташ" – на виїзді. Досягнення іронічного ефекту відбувається завдяки використанню омонімів та омоформ, які вводять у полемічно загострені твори або виводять у заголовки.

Досить ефективним засобом для створення експресії в турецькому тексті є повторення одного й того самого слова, що привертає увагу читачів, до повторюваного елементу повідомлення як до найважливішого. Неабиякий експресивно-стилістичний наслідок дає контрастування публіцистичних та розмовно-побутових елементів. У публіцистичному тексті розмовна лексика використовується для створення колориту невимушеності, простоти й певної експресії. Експресивними можливостями наділені також власні імена, експресивний потенціал яких залежить від соціального компонента значення імені: чим відоміша власна назва, чим актуальніша вона для соціуму, тим активніше вона використовується зі стилістичною метою.

У третьому розділі "Граматична структура турецького газетного тексту" описується граматична будова газетного тексту, зокрема його синтаксична структура, а також компоненти цієї структури.Будь-який газетний текст характеризується логічноюсхемою та широтою використання граматичних категорій, які виконують відведену їм функцію та підтримують зв'язність усього тексту. Властивою всім газетним текстам є категорія модальності, яка виражає в реченні характер співвіднесеності висловлювання з об'єктивною дійсністю, а також відношення мовця до висловлюваної думки. Будучи основним засобом вираження категорії модальності, система способів передає головний обсяг модальних значень, оскільки категорія способу виражає в процесі комунікації найбільш загальні відмінності по відношенню мовця і його свідомості до об'єктивної дійсності. За допомогою дійсного способу в процесі спілкування мовець інформує, що для нього повідомлення є прямим вираженням дійсності, яке служить для простої констатації, ствердженння чи заперечення дії в теперішньому, минулому чи майбутньому часі. Форма наказового способу являє собою дію, до якої когось примушує мовець, при цьому спонукання стосуються насамперед читача, а тому форми другої особи однини і множини є найуживанішими. Бажальний спосіб позначає рішення здійснити дію або заклик до її виконання, зобов'язальний – виражає ідею об'єктивного зобов'язання, яке українською мовою відтворюється за допомогою зворотів "я повинен" у поєднанні з інфінітивом основного дієслова. Основним модальним значенням умовного способу є значення вірогідності.

Об'єктивна модальність у турецьких газетно-інформаційних повідомленнях виражається головним чином у розповідних реченнях двох часових планів: минулого і майбутнього, оскільки замітка розповідає про події, що сталися вже або стануться в майбутньому. У репортажі ефект присутності на місці події створюється насамперед за рахунок особових форм дієслова в теперішньому часі, який може об'єднуватися з іншими часовими формами. Оскільки основна особливість репортажного відображення полягає в тому, що воно подається через безпосереднє сприйняття автора, який обов'язково повинен сам все бачити, чути й відчувати, то відповідно завжди присутньою є суб'єктивна модальність. В інтерв'ю обов'язковою умовою є наявність співвідношення об'єктивно-модального та суб'єктивно-модального значення. Часто вживана форма теперішнього часу виражає ступінь достовірності дії, що відбувається одночасно з моментом мовлення. У статті зустрічаються різні часові форми з властивими їм модальними значеннями.

У газетному турецькому тексті привертає увагу широке використання дієприкметника теперішнього-минулого часу, а також дієприкметника майбутнього часу на -acak та минулого часу -mэю. Дієприкметник теперішнього-майбутнього часу використовується в турецькій газеті доволі рідко.

Оскільки дієслово-присудок є модально-часовою динамічною ознакою, то саме воно є тим синтаксичним засобом, через який виражається часова віднесеність змісту речення. У сучасній турецькій газетній мові використовуються як прості, так і складні часові форми. Однією з граматичних особливостей заголовка турецьких газет є обмежене вживання часів. Переважну більшість складають заголовки з використанням теперішнього часу, активними є форми минулого часу.

Внутрішньо-синтаксичні особливості мови газети й окремих її жанрів характеризуються чіткими закономірностями, які дозволяють виділити синтаксичні структури, характерні конкретному газетному жанру. Спостереження свідчать про те, що незалежно від газетного жанру використовується приблизно стабільна кількість простих та складних речень. Винятком цьому може бути лише замітка.

У газетній мові простий підмет переважає порівняно зі складним. У ролі підмета може виступати будь-яка частина мови. У репортажах чи інтерв'ю застосовується підмет, виражений особовим вказівним, неозначеним чи запитальним займенником. Дуже часто особовий займенник опускається, а на особу, яка виконує дію, вказує особовий афікс, доданий до часової основи дієслова: 1) – Futbola ne zaman baюladэn? – 13 yaюэnda. – Коли ти почав грати у футбол? – У 13 років. 2) Bunlar vergi kaзэrэyor, kьзьk yatэrэmcэnэn hakkэnэ gasp ediyor, devleti dolandэrэyor. – Вони (ці люди) уникають податків, маніпулюють правими дрібних капіталовкладників, обманюють державу. 3) Ama kimse bir юey yapmэyor. – Але ніхто нічого не робить. 4) Bu haberi size kim bildirdi? – Хто вам повідомив цю новину? Основним засобом вираження складного підмета в газетному матеріалі є синтаксичні локалізовані словосполучення іменного типу: а) двохелементні структури з іменником та прикметником, що його поширює: kцtь sonuз – поганий результат, Ege bцlgesi – район Егейського узбережжя; б) двохелементні структури з основним іменником та іменником у формі родового відмінка: partinin