LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

lideri – лідер партії; в) багатоелементні сполуки: Fransa Cumhurbaюkanэ Jacques Chirac – президент Франції Жак Ширак.

Щодо присудка, то в газетних текстах найчастіше зустрічається простий дієслівний присудок. До складу такого присудка входять: 1) основа дієслова + афікс часу + особовий афікс; 2) основа дієслова + афікс часу + -dэr; 3) основа дієслова + афікс наказового способу. Досить часто зустрічається іменний присудок виражений іменником, прикметником, займенником, предикативними іменами var та yok. Функцію означення у газетних текстах найчастіше виконують прикметники, кількісні й порядкові числівники в кількісно-іменних сполученнях. Окрім згаданих форм вираження означень у турецькій мові застосовуються складні атрибутивні конструкції: дієприкметникові звороти та поширені означення на -dэk. Унаслідок аналізу додатків у газетних текстах встановлено, що речення можуть містити простий додаток або поширений додаток на -dэk з афіксами присвійності та відповідним відмінком. Обставина часу зазвичай виражається прислівниками bugьn – сьогодні, yarэn – завтра, dьn – вчора, а також сполученнями з таким самим функціонально-стилістичним значенням, що й прислівник: bu yэl – у цьому році, bu defa – на цей раз чи зі словами, які вказують на час у межах якого відбувається подія: gцrьюme sэrasэnda – під час зустрічі. Значення часу передає складна форма на -dэрэ zaman (або -dэрэ sэrada, -dэрэ sэra) та синонімічна їй форма -dэрэnda: Yangэn зэktэрэ zaman kolonide ьз binden fazla erkek, kadэn ve зocuk vardэ. – Під час виникнення пожежі в колонії було більше 3 тисяч чоловік. Обставинами часу в газеті виступають дієприслівники на -arak, -эnca, -эncaya kadar, -(i)ken, -dэkзa, а також -эp, який поряд з часовим виконує низку інших функцій. Значення причини передається формами -dэрэ iзin, -dэрэndan, -dэрэndan dolayэ – Politika iюlerine karэюmak istemediрinizden dolayэ... tebrik ederim. – Вітаю вас з приводу того, що ви не хочете втручатися в політичні справи. Спеціалізованими однозначними засобами передавання причинних відношень є слова типу: bu yьzden – з цієї причини, bunun iзin – через це, bundan dolayэ – унаслідок цього. Обставина способу дії у турецькому газетному тексті виступає у формі прислівників, а також за допомогою дієприслівників на -эp, -arak, -(i)ken та дієприслівникових зворотів, до складу яких вони входять.

Дослідження мови сучасних турецьких газет показує, що одним із найвагоміших параметрів стилю газетної мови є структура словосполучення. Найчастіше в газеті зустрічаються іменні словосполучення, що в турецькій мові мають назву "ізафет", зокрема присвійний ізафет. Дуже часто ми навіть маємо справу з готовими стійкими формулами-словосполученнями, які стисло, лаконічно й оперативно передають певне повідомлення. Такими формулами насичена інформаційна замітка, суті та вимогам якої вони відповідають максимально точно. Не менш важливим для турецького газетного тексту є використання відносного ізафету. У сполученнях такого типу в газеті залежний компонент дуже часто позначає географічну назву або будь-яку власну назву.

До складу простого речення входять синтаксичні елементи, які функціонально відповідають різним видам підрядних речень у мовах з розвинутою системою сполучників і сполучних слів. Основними компонентами цих конструкцій, які називаються розгорнутими членами речення, є дієприкметники, зокрема дієприкметники теперішнього-майбутнього, минулого, теперішнього-минулого, майбутнього часу.

Значне місце в системі виражальних засобів та архітектонічних критеріїв, що складають композицію багатьох жанрів газети, належить питальним реченням – прямим, риторичним, питанням-відповідям. У діалогічному мовленні пряме питання позбавлене ефекту несподіваності, його поява й структура передбачається мовною ситуацією. У монологічному мовленні питання являє собою зупинку в повідомленні, а репліка-відповідь містить значну кількість інформації. Питання-відповіді виступають активним елементом авторського монологу в статті, кореспонденції, репортажі, а також інших жанрах турецької газетної публіцистики. Вони беруть активну участь у діалогізації монологу, допомагаючи встановити постійний контакт з читачем: Peki Tьrkiye'nin цnemi nereden kaynaklanэyor? Bu цnemi bazэ adэmlarэnэn bцlgedeki dengeleri bozmasэ ihtimalinden kaynaklanэyor. – Добре, у чому ж полягає значення Туреччини? Її значення полягає в тому, що тільки деякі їх дії можуть порушити рівновагу в окремих регіоні. Класична схема запитання-відповідь є сигналом контактного спілкування, яке характерне для інтерв'ю. Особливо виразними та емоційними є риторичні запитання, які зустрічаються у межах діалогічного та монологічного мовлення та є активним елементом заголовків, зачинів та кінцівок. Заголовок-запитання у турецькому газетному тексті бере активну участь у розкритті ідейного задуму автора.

У турецькій мові складне речення представлене двома типами: складносурядним та складнопідрядним. За способом зв'язку їх в складне речення розрізняють безсполучникові та сполучникові речення. У газетній турецькій мові зустрічаються такі групи складносурядних сполучникових речень: з'єднувальні, протиставні, розділові, пояснювальні, приєднувальні. Складносурядні сполучникові речення є досить ефективними в газетній турецькій мові, оскільки в одному реченні може міститися інформація про декілька фактів. Серед складнопідрядних речень більшість складають підрядні додаткові речення зі сполучником ki: Ancak dьn цyle bir saзma ьretmiю ki dayanmak mьmkьn deрil. – Але учора він вигадав таку дурницю, що не можливо витримати.

Турецька журналістика використовує такі мовні можливості, які допомагають конкретизувати чи навіть підкреслити ту головну думку, ідею, яку автор хоче донести до читача. У комунікативних конструкціях відокремлені, вставні та вставлені одиниці займають автономну позицію: синтаксичні зв'язки з членами речення в них відсутні. Як правило у газетному тексті відоокремлюються:

  • додаткові знання про факт, подію чи учасника події; 2) рішення, переконання, думка дійової особи чи автора; 3) обставини події, часто виражені дієприслівниковим зворотом.

    Роль вставних слів і словосполучень виконують: 1) вставні конструкції, що називають джерело повідомлення: ...-nэn bildirdiрine gцre – як повідомляє..., bilindiрi gibi – як відомо, ...-nэn sцzlerine gцre – за словами..., sцylediрi gibi – як зазначає, gцrdьрьmьz kadarэyla – на наш погляд тощо; 2) вставні конструкції, які вказують на порядок висловлювань, співвідношення загального та конкретного, виділення найбільш значущих фрагментів мовлення, висновків: ilk цnce – перш за все, birincisi – по-перше, ikincisi – по-друге, her юeyden цnce – перш за все, baюta – спочатку, ayrэca – зокрема, цrneрin – наприклад, bu юekilde – таким чином, aslэna bakэlэrsa – по суті справи, ьstelik de – до того ж, nihayet – нарешті, tam цyle iюte – саме так; 3) вставні елементи, які мають значення вірогідності, достовірності, упевненості в правдивості того, про що йдеться в реченні або частині речення: tabi – звичайно, her halde – в будь-якому випадку, юьphesiz – без сумнівів, gerзekte – справді, ne olursa olsun – в будь-якому випадку,


  •