LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

професійно-виробничий.

3. З огляду на те, що в більшості турецьких газетних видань центральне місце надають висвітленню суспільно-політичних подій, високий відсоток припадає на суспільно-політичну термінологію, що складає ядро газетного словника. Активними в турецькому газетно-публіцистичному стилі є процеси запозичення ним лексичних одиниць у галузі економіки та інформатики. Окремими жанрами активно засвоюються елементи художньо-белетристичного стилю, які посилюють емоційність, виразність та впливовість викладеної інформації.

4. Численну групу лексики в газетному стилі турецької мови становить спортивна термінологія, адже в турецьких газетах новинам спорту надається дуже значна увага. Порівняно меншу групу складають терміни культури, мистецтва, музики.

5. Лексична система турецького газетно-публіцистичного стилю має відкритий характер, тобто на будь-якому її рівні відбувається взаємодія, і зберігаються взаємозв'язки окремих лексичних розрядів. Для переконливого впливу на читачів публіцистика широко використовує можливості усіх стилів мовлення, матеріалом для створення яскравих відображень дійсності слугує весь словник літературної мови. Таким чином, джерела формування турецької газетної лексики дуже відмінні, але поєднання їх у газетному матеріалі створює цілісну систему, в якій взаємодіють окремі її елементи, що є одиницями змісту й мовної побудови тексту.

6. Граматичні явища турецької газетної мови пов'язані з закономірностями будови літературної мови та обумовлені ними. Це означає, що газетна мова не має обмеженого кола мовних засобів, а її функціонально-стильові особливості створюються завдяки певній організації наявних у ній граматичних засобів.

7. Обов'язковою ознакою будь-якого газетного тексту є категорія модальності, яка номінує відношення висловлювання до об'єктивної дійсності, а також суб'єктивну оцінку того, про що повідомляється. Основним засобом вираження об'єктивної модальності є система способів: дійсного, який відображає модальність реального плану; наказового, бажального, умовного, зобов'язального, що мають значення модальності ірреального плану. Суб'єктивна модальність, яка вводиться різними способами (за допомогою лексичних, граматичних, синтаксичних засобів), у реченні є факультативною, оскільки відтворює ставлення мовця до повідомлення, а, як відомо, окремі газетні жанри (замітка) лише називають новину, а не оцінюють її.

8. Категорія часу в турецькому газетному реченні виражається дієслівними формами: дієприкметниками, серед яких найчастіше вдаються до дієприкметників теперішнього-минулого часу; простими та складними часовими формами. Категорії часу та модальності є елементами зовнішньо-синтаксичничної структури речення.

9. Внутрішньо-синтаксичні особливості газетної мови мають чіткі закономірності, які дозволяють назвати синтаксичні конструкції, притаманні окремим жанрам газетної публіцистики. Так, інформаційна замітка, маючи на меті подання якомога повнішої інформації, переважно складається зі складних або поширених простих речень; у репортажі, статті, огляді, інтерв'ю прості речення, чергуються зі складними. Прості речення, як правило, поширюються за допомогою розгорнутих членів речення: розгорнутого означення, додатка та обставини. Складносурядні сполучникові складні речення у турецькій газеті активно репрезентовані всіма типами, значно рідше можна зустріти безсполучникові речення. Серед складнопідрядних речень останнім часом особливої активності набуло використання підрядних речень зі сполучником ki, продуктивними є підрядні речення причини, наслідку та мети.

10. Дослідження мови турецької газети доводить, що одним з найважливіших параметрів газетного стилю є використання іменного словосполучення. Завдяки своїй структурі іменні конструкції вирішують одне із завдань журналістики – лаконічне, але цілісне відтворення змісту факту. Особливо вдало цю функцію вдається виконувати за допомогою ізафетних ланцюгів.

11. Значне місце в системі виражальних засобів та архітектонічних критеріїв, що складають композицію багатьох жанрів газети, належить питальним реченням – прямим, риторичним, питанням-відповідям. У діалогічному мовленні пряме питання позбавлене ефекту несподіваності, його поява й структура передбачається мовною ситуацією. У монологічному мовленні питання являє собою зупинку в повідомленні, а репліка-відповідь містить значну кількість інформації. Питання-відповіді виступають активним елементом авторського монологу в статті, кореспонденції, репортажі, а також інших жанрах турецької газетної публіцистики.

12. З метою посилення суб'єктивно-модального плану висловлювання до складу газетних речень вводяться вставні, вставлені конструкції та відокремлення, які додають у семантику речення нові значення, проте не мають зв'язків із жодним членом речення.

13. Пряму мову часто застосовують для надання розповіді переконливості й колоритності. Автор публіцистичного твору, переконуючи читача в тій або іншій оцінці суспільних явищ науковим аналізом суспільного життя, системою аргументів, логікою роздумів, прагне зберегти автентичність чужих висловлень. Слова автора відрізняються від самостійних речень тим, що без прямої мови вони не мають закінченого смислу, але разом з тим, вони виконують службову роль, вказуючи на те, хто, коли і за яких обставин виголосив текст прямої мови, можуть називати дію, що супроводжувала ці слова, емоційний стан, в якому вони були вимовлені, або мету висловлення.

14. У межах одного дослідження неможливо охопити все коло питань, пов'язаних з проблемами публіцистичного стилю сучасної турецької мови. Перспектива наукових досліджень засобів масової інформації, зокрема газетних текстів, полягає в поглибленому вивченні мовної специфіки окремих газетних жанрів, їх структурно-композиційних, лексико-граматичних, зображувально-виражальних особливостей. Важливою теоретичною і практичною проблемою залишається питання взаємодії мови газети з іншими різновидами літературної мови.


Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Мовна специфіка інформаційних жанрів турецької газети" // "Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 9: Збірник наукових праць – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. – С. 247-251.

2. Турецький газетний заголовок як елемент лінгвоструктури тексту та його залежність від типу повідомлення // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 12: Збірник наукових праць – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2004. – С.171-175.

3. Структурно-композиційна організація турецького газетного репортажу та його жанрово-стилістичні особливості // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: Вид. центр КНЛУ, Вип. 15. – 2005. – С. 132-139.


Результати дослідження також відображено в тезах та матеріалах конференцій:

4. Мовні особливості аналітичних жанрів турецької газети // "Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій". – Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – К., 2004. – С.119-122.

5. Граматична структура турецького