LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні засоби вираження відносин часу у сучасній французькій мові (на матеріалі текстів офіційно-ділового стилю)

переносять логічний акцент й змінюють значення актантів: у функції підмета лексична одиниця виступає як поняття, як збірний образ. Наприклад: "Les mineurs auxquels est impute une infraction qualifie crime ou dlit... ne seront justiciables que des tribunaux pour enfants" (CP, p. 56).

Ми доходимо висновку, що пасивна конструкція, нарівні з лексичними одиницями, створює універсальність змісту, яка нейтралізує основні семи дієслівних часів. Ця форма виконує функції лексичного і граматичного засобу формування модально-часового плану висловлення.

У текстах, що розглядаються, лексичних одиниць, які могли б актуалізувати дієслівну форму, вкрай мало і трапляються вони частіше за все в документах, що складають периферію стилю: в комюніке, циркулярах, ділових записках тощо. У текстах Конституції, законів, конвенцій згадування реальних минулих дій частіше за все вводиться дієприкметниковим зворотом у функції визначення, або входить до складу групи підмета: "Les articles 4 et 5 de la loi du 9 aot 1849 sont maintenus..." (CP, p. 764). Такі дати не тільки не конкретизують значення граматичного часу, а навпаки нейтралізують його: зберігається значущість, актуальність попередніх документів (подій) на будь-який момент читання чи застосування закону, тобто протягом невизначено тривалого часу.

Лексичні одиниці, які мають темпоральне значення й безпосередньо приймають участь у формуванні темпорального плану, поділено на три групи, кожна з яких передає різні часові параметри: а) період часу, що проходить між повтореннями дії - le deuxime dimanche suivant le 2 octobre, tous les trois ans, toujours, rgulirement, priodiquement; б) відрізок часу, протягом якого відбувається дія: sa dure est de ..., excder un mois, pendant un an, 20 jours au moins et 35 jours au plus tard avant / aprs, durant la vacance de la prsidence, pendant la priode qui s'coule; в) якась точка у часовому просторі, що вказує на точкову реалізацію дії: aprs une notification / consultation, ds le commencement / la fin, l'issue de dlai, etc. Наприклад: "Le Prsident de la Rpublique promulgue les lois dans les quinze jours qui suivent la transmission au Gouvernement de la loi dfinitivement adopte" (Const.). У наведеному прикладі обставина "dans les quinze jours" не транспонує часову форму до плану майбутнього, а уточнює значення багаторазовості дії, яке може передаватись Prsent. Це значення створюється також за допомогою множини додатка: "promulguer les lois" означає багаторазове повторення дії "promulguer une loi". Перехід від постійної дії, до одиничної "transmettre la loi" підкреслює всеосяжний характер явища: Президент затверджує усі закони взагалі, і кожен з них, зокрема, попередньо передавши його на розгляд до уряду. У такому контексті, за відсутності конкретизуючих детермінантів часу словосполучення "dans les quinze jours" служить каталізатором "prsent omnitemporel". Його первинна функція створення проспекції нейтралізується. Проаналізовані приклади показують, що Prsent не набуває значення "prsent actuel", незважаючи на обмеженість часових рамок перебігу дії обставинами часу, з огляду на ряд чинників: а) лексичні одиниці у ролі обставин не відносять дію до жодного часового плану; початок або кінець періоду не позначено хронологічно та знаходиться у невизначено тривалому теперішньому; б) семантика окремих елементів висловлення вказує на повторення дії (soumettre tout projet, promulguer les lois); в) узагальненість актантів, що продиктована вимогою контексту, створює універсальний зміст, який сприяє нейтралізації значень дієслівних часів.

У висловленнях з майбутніми часами обставини часу фігурують вкрай рідко. Лексика темпоральної семантики стосується інших членів речення та служить засобом опису типової ситуації. Відсутність обставин часу робить часові рамки невизначеними, що посилює модальне звучання майбутніх часів: "Les individus faisant partie de bandes, ..., seront punis de la dtention criminelle temps de dix vingt ans" (CP, p. 92). Покарання буде виконано у разі, якщо: а) підсудний входить до складу банди, що чинить підсудні дії, б) підсудний стане перед судом, його буде визнано винним. Тобто дієслово в F. S. передає дію обов`язкову, закономірну, але реалізація якої залежить від багатьох умов, що самі по собі є невизначеними через відсутність обставин часу.

Присудок не співвідноситься з реальними хронологічними планами також і за наявності обставин, оскільки останні мають характер абстрактних, узагальнених. У свою чергу їх узагальнене значення зумовлене лексичними одиницями та групами, що виконують роль актантів - підмета та додатків. Вони створюють інформаційну структуру висловлення, яка відповідає не окремій, конкретній (а тому актуальній) ситуації, а типовій, універсальній. При виборі підмета перед законодавцем стоять дві протилежні задачі: а) застерегти, що закон є єдиними для усіх, незалежно від особи, а тому виключається номінація будь-кого окремо; б) вказати на те, що покарання спіткатиме тільки тих, хто порушить закон (тобто, поодинокі випадки). Серед підметів-займенників найбільш уживаними є неозначені quiconque, nul, personne, chacun, tous, неозначено-особове on, вказівні celui, ceux, які вказують на усю множину осіб адресують висловлення водночас усім (і кожному) без будь-якого винятку, надаючи змісту речення універсального характеру. Займенники-підмети quiconque, celui, ceux є більш характерним для кодексів (кримінального, цивільного), вони обмежують коло залучених осіб, відокремлюючи порушників від законослухняного населення. Абстрактність семантики цих одиниць відповідає замислу автора: вилучати гаданих, можливих правопорушників, а не когось конкретно. Таким чином зберігається адресування закону усім та кожному при відмежуванні караних. Наприклад: "Art. 402. Ceux qui sont reconnus coupables de banqueroutes sont punis d'un emprisonnement de trois mois cinq ans" (CP, p. 291). Займенники-підмети, які не співвідносять дію з конкретним агенсом, сприяють абстрагуванню змісту висловлення від реальних хронологічних рамок та служать засобом реалізації потенційних сем граматичних часів: "prsent omnitemporel" - для Prsent, та "futur hypothtique" для F. Ant., F.S.

На сприймання підметів-іменників впливає артикль, що їх супроводжує. Неозначений артикль однини вилучає об`єкт з усього класу, підкреслюючи його одиничність, при цьому індивідуалізація не збігається з конкретизацією. Неозначеність агенса співпадає з невизначеністю часових рамок реалізації дії, а його одиничність вказує на відтворення дії в кожному окремому випадку протягом невизначено тривалого періоду: "Lorsqu'un dlit est puni de l'emprisonnement, la confiscation spciale ... peut tre prononce titre de peine