LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні засоби вираження відносин часу у сучасній французькій мові (на матеріалі текстів офіційно-ділового стилю)

principale" (CP, p. 32).

Означений артикль у текстах офіційно-ділового стилю виступає як у функції узагальнення, так й індивідуалізації. Генералізуюча функція означеного артикля - номінація об`єкта як поняття, вказування на весь клас цих осіб або предметів: "A partir de l'ge nubile, l'homme et la femme ont le droit de se marier et de fonder une famille ..." (CP, p. 392). За допомогою означеного артикля іменники "homme", "femme" постають як загальне поняття: усі взагалі і кожен окремо. Обставина " partir de l'ge nubile" не співвідносить дію з жодним часовим планом та підкреслює абсолютне, позачасове значення Prsent, оскільки "l'ge nubile" усіх і кожного - абстрактна величина, що не піддається чіткому хронологічному визначенню. Таким чином, іменник з означеним артиклем, бере участь у формуванні узагальненого змісту висловлення. В анафоричній функції означений артикль вводить раніше згаданий у тексті об`єкт, як, наприклад, іменники le coupable, le condamn, le banni, які зв`язують текст статті, де той самий суб`єкт іменується займенником quiconque, celui. Означений артикль використовується також при номінації абстрактних понять: la condamnation, l'alination, le droit, la dure.

Завдяки абстрагованості семантики актантів при присудку обставини у структурі речення не співвідносять дію з конкретним часовим планом. Інформаційне наповнення цих лексичних одиниць (номінація класу осіб чи предметів, а не конкретних особистостей чи об`єктів) сприяє тому, що уся ситуація, сприймається як типова, постійна, відтворювана у кожному окремому випадку, якщо основний час - Prsent, і як одинична, передбачувана, якщо основні часи - майбутні.


Загальні висновки

Вивчення особливостей вираження категорії часу в конкретних соціально-мовленнєвих ситуаціях, що складають ОДС, аналіз ролі граматичних, лексичних засобів і контексту у формуванні темпорального плану висловлення дало змогу дійти таких висновків.

1. Поєднання граматичного часу, лексичного оточення, контексту дає велику кількість комбінацій темпоральних значень і відтінків. Залежно від сфери діяльності і пізнання людей лексичний склад мови значно варіює, тому набір темпоральних значень і відтінків, який формується лексико-граматичними засобами в рамках одного висловлення, стає мовною ознакою, що дає змогу ідентифікувати функціональні стилі мови.

2. Офіційно-діловий стиль французької мови характеризується обширністю комунікативної сфери. Її складають соціально-мовленнєві ситуації (СМС) трьох типів: СМС взаємовідносин держав, міжнародних організацій; СМС взаємовідносин держави та її суб`єктів; СМС взаємовідносин суб`єктів між собою. Кожну СМС представлено певними документами, які виконують три основні функції: регламентування, приписування і інформування. Один текст може виконувати одну чи низку функцій.

3. Проведений статистичний аналіз підтверджує гіпотезу, що в ОДС французької мови існує тенденція до скорочення використання граматичних часів дієслова. В досліджених текстах не виявлено прикладів вживання таких часів, як Pass Simple, Pass Antrieur, Imparfait та Plus-que-parfait du Subjonctif, а також імедіатних та надскладних часів. Домінуючими у цьому стилі є часи індикативу Prsent, Futur Simple, Futur Antrieur. Семантична багатозначність цих часів, яка лежить в основі їх поліфункціональності, виявляється і в тексті офіційного документа. Часовий план висловлення формується різними засобами на двох рівнях: 1) на рівні речення - граматичним часом дієслова, кількістю актантів ї конкретністю сирконстант; 2) на рівні всього тексту - його функціями і призначенням.

4. В текстах ОДС Prsent реалізує як свою основну сему актуального теперішнього, так і потенційну сему позачасового теперішнього. Призначення й функції тексту (опис постійних реалій чи актуальних подій) наперед визначають і зумовлюють значення дієслівної форми: "omnitemporel" або "actuel". "Prsent actuel" реалізується у документах, що мають форму звернення і містять займенники та дієслова у формі 1-ї і 2-ї особи. У великій кількості текстів цього стилю домінує потенційне значення "prsent omnitemporel". Нейтралізація основної семи "prsent actuel" відбувається під впливом абстрактності лексичного значення дієслова, неграничного характеру дії, множини актантів, відсутності обставин часу конкретного значення. Дія постає як така, що повторюється у міру виникнення обставин, строк настання яких не визначається, що відповідає значенню "prsent omnitemporel".

Аналіз семантики F. S. i F. Ant. не є можливим без урахування комунікативної настанови, інтенції автора-законодавця. В тестах ОДС ці граматичні часи можуть передавати: лише темпоральні значення, темпоральні й модальні значення і відтінки, лише модальні значення.

Тільки темпоральні значення майбутні часи передають у ситуаціях, які передбачають прийняття подальших документів, строку вжиття заходів, терміну дії самого документа. F.S. виконує свою основну функцію - вираження дії у майбутньому.

В текстах законів (кримінального і цивільного кодексів) семантика майбутніх часів зумовлена такими факторами: а) закон відіграє соціальну роль послання-застереження і тому передбачає те, що відбудеться у майбутньому; отже, F.S. i F.Ant. виконують свою основну функцію; б) закон описує дію імовірну, яка можливо відбудеться у майбутньому, що диктує модальність дієслівної форми. Акціональність, притаманна майбутнім часам, особливо порівняно з Prsent, дозволяє представити небажаний і протиправний вчинок не як постійний, такий, що повторюється, а тільки як одиничний, виключний, оказіональний.

У текстах конвенцій і декларацій F.S. вживається у суто модальному значенні - передавання дії неприйнятної з точки зору автора, незалежно від строку її реалізації. Темпоральність дієслівної форми F.S. нейтралізується, поступаючись місцем модальності заборони.

План минулого у текстах ОДС представлено трьома граматичними часами: P. C., Imp. та P-q-p. Гнучка семантика дієслівних форм минулих часів надає їм здатності передавати: а) реальну дію у минулому (первинна функція); б) передбачувану дію в плані теперішнього чи майбутнього (вторинна функція); в) нереальну дію (вторинна функція).

В своїх первинних функціях - вираження дії в минулому - P.C., Imp. (подібні випадки вживання P-q-P нами не зафіксовані) вживаються в преамбулі Конституції, міжнародних договорів, комюніке, у постановах суду, до інформаційного змісту яких входять події минулого.

У комплексі складнопідрядного речення відбувається транспозиція граматичних часів P.C., Imp., P-q-p. до плану теперішнього чи майбутнього. В своїх вторинних функціях P.C., Imp. передають дію передбачувану, гіпотетичну, реалізація якої,