LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні особливості та композиційна структура французької політичної промови (на матеріалі виступів Шарля де Голля і Жака Ширака)

промов та їх лексико-граматичні особливості. Крім того, в дослідженні використовується метод прагматичної інтерпретації текстів. Аналіз лексичних дефініцій здійснюється за допомогою словників Dictionnaire des mots contemporains (1991), Dictionnaire tymologique et historique du franais (1993), Encyclopdie Thma (2000), Le Grand Larousse en 5 volumes (1990), Le Grand Robert de la langue franaise (2001), Nouvelle Encyclopdie Bordas (1989). Висновки про типовість тих чи інших мовних засобів, вживаних у текстах політичних промов, ґрунтуються на даних кількісного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше за об'єкт лінгвістичного спостереження обрано політичні промови Президентів П'ятої Республіки Шарля де Голля і Жака Ширака. Вперше системно й комплексно виявлено й описано основні закономірності композиційної структури французької політичної промови. Проаналізовано лексичні та граматичні особливості політичної промови з позицій антропоцентричного підходу. В ракурсі комунікативно-прагматичного підходу до проблем мовної номінації класифіковано лексичні одиниці політичної промови й основні граматичні засоби мови, які відбивають специфіку структури комунікативної ситуації текстів політичних промов.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що вона є внеском у теорію комунікації, лінгвопрагматику, стилістику сучасної французької мови, зокрема в подальше обґрунтування теоретичних положень про категоріальні ознаки тексту політичної промови. Поглиблюються й розширюються вже усталені знання про комунікативну ситуацію, формується наукове уявлення про композиційну структуру політичної промови, визначається лінгвістичний статус політичної промови як особливого типу тексту.

Практичне значення здобутих результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики (розділи "Стилістична класифікація словникового складу французької мови", "Жанри та стилі"), теоретичної граматики французької мови (розділи "Займенник", "Дієслово", "Синтаксис"), у спецкурсах з проблем лінгвістики тексту, теорії комунікації, прагмалінгвістики у вищих навчальних закладах України, а також у науково-дослідницькій роботі студентів та аспірантів.

Апробація дослідження. Результати роботи висвітлювались у доповідях на Міжнародній науковій конференції "Мова, освіта і культура у сучасному світі" (Київ, 2001), Всеукраїнській науковій філологічній конференції "Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики" (Черкаси, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції "Дискурс у комунікаційних системах" (Київ, 2004), а також на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету (Київ, 2000, 2001, 2002).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено у 3 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України, та 1 тезах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та списку промов Шарля де Голля й Жака Ширака. Загальний обсяг дисертації – 202 стор.

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються мета й завдання роботи, її наукова новизна, теоретичне й практичне значення, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі з'ясовуються антропоцентричні засади політичної комунікації, розглядаються термінологічні дефініції політичної промови в сучасних наукових парадигмах, а також у контексті загальної теорії дискурсу, визначається лінгвістичний статус політичної промови як особливого типу політичної комунікації, докладно характеризується аргументативний вектор комунікативно-прагматичного механізму створення політичної промови.

У другому розділі досліджується трихотомічна структура політичної промови, яка складається з вступного, основного та заключного комунікативних блоків.

У третьому розділі докладно охарактеризовано загальновживану лексику в текстах політичних промов, виявлено ЛСГ стилістично маркованої лексики. У цьому ж розділі продемонстровано, яку роль у цих текстах відіграють граматичні засоби, зокрема займенники та дієслова як виразники суб'єктно-об'єктних відносин, а також розкрито специфіку синтаксичної організації політичних промов Шарля де Голля і Жака Ширака.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ


Розділ І. "Антропоцентричний фактор політичної промови в комунікативно-прагматичному вимірі". У політичній комунікації яскраво виявляється зв'язок людського фактора з мовою та суспільством, який ще за часів В. фон Гумбольдта привертав до себе увагу лінгвістів і дістав назву антропологічного напряму (О.Д.Дуліченко, О.Л.Каменська, К.Кербра-Орекьоні, О.Ребуль). У сфері політичної комунікації набуває особливої актуальності й важливості адресованість як категорія тексту (О.П.Воробйова, Л.О.Баркова, А.Д.Бєлова, Г.Л.Жуковець, С.Пекарек, А.Троньон).

Основним механізмом формування тексту з погляду його адресованості є комунікативно-прагматичний. А тому будь-який політичний текст, у тому числі й текст політичної промови, розглядається як загальний продукт мовленнєвої діяльності людини, тобто як макромовленнєвий акт.

Макромовленнєвий акт французької політичної промови складається з системи тверджень, які націлені на виправдання або спростування певної думки та переконання аудиторії в її прийнятності/неприйнятності. Моделювання аудиторії слухачів, яким адресується промова, з урахуванням їх соціальних ролей безпосередньо впливає на побудову повідомлення. У масовій комунікації, до якої належить політична промова, аудиторія розподіляється за належністю до соціального класу, за статтю, віком, релігійними та політичними переконаннями, рівнем освіти, професійним статусом. Крім того, моделювання аудиторії, до якої буде звернено промову, впливає також на вибір виду аргументації (Ж.-М.Адам, А.М.Баранов, Г.А.Брутян, К.Кербра-Орекьоні, О.Ребуль). Метою створення політичної промови є здійснення комунікативного впливу на численну аудиторію. Вплив у політичній комунікації складається з двох компонентів – вербального (мовленнєвого) та невербального, які тісно повязані між собою.

Політична промова відноситься до інформативно-переконувального типу політичних текстів. Виокремлення різновидів політичної промови стає можливим завдяки таким факторам: 1) місце реалізації промови; 2) тематичний зміст текстів; 3) аудиторія, на яку спрямована промова. Проте, другий і третій фактори безпосередньо залежать від першого, тому при створенні типології політичних промов вирішальним є місце реалізації промови. Cеред політичних промов дослідники (М.О.Діденко, Й.Бок) виділяють: парламентські, передвиборчі, партійні, вітальні, святкові промови (до цього типу відносять також і новорічні / різдвяні промови).

При виокремленні політичних промов Президентів Франції Шарля де Голля й Жака Ширака ми також спираємось на перелічені вище три фактори. У зв'язку з цим ми виділяємо такі типи промов: передвиборчі,