LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні та структурно-стилістичні особливості слів на позначення китайських соціально-побутових реалій

складу мови.

Певний діалектичний взаємозв'язок існує між словами на позначення реаліяй та інтернаціоналізмами. Інтернаціоналізми – це слова етно-культурного прошарку лексики, що відображають явища чи поняття, які характерні не лише для однієї країни, а притаманні багатьом країнам одного етнічного регіону. Прикладом таких інтернаціоналізмів можуть бути найменування реалій, які характеризують спосіб китайського життя загалом, китайську ідеологію та космогонію на зразок: "інь-ян" (阴阳 yin yang), "дао" (道 dao), "чань-буддизм" (佛教 fojiao) та ін. Вагомість співвідносних денотатів, високий параметр частотності, міжнародні контакти, у тому числі і через засоби масової інформації, зумовили їхнє поширення у багатьох мовах; це поняттєві еквіваленти, хоча вони й не мають безпосередніх відповідників у багатьох лінгвокультурах.

Для перекладу вони не становлять труднощів, оскільки у вихідних мовах є відповідні реєстрові слова, зафіксовані в словниках. Зрозуміло, що слова на позначення реалій ідеологічного плану більш активно поширюються через пресу, закріплюючись в іншомовних словниках внаслідок своєї актуальності.

Таким чином, у семантичному аспекті істотною рисою слів на позначення реалій є характер їх предметного змісту, тобто тісний зв'язок референта – позначуваного словом-реалією предмета або явища з народом – носієм мови (рідше з певною соціальною або діалектною спільнотою всередині етносу), що має історико-діахронну детермінованість. Це створює як відповідний національно-місцевий колорит(河南坠于 henanzhuiyu – "хенаньський музична балада"), так і історично- часове забарвлення(科举 keju – "система державних іспитів на посаду чиновника у середньовічному Китаї").

Думка про те, що найменування реалій обов'язково є запозиченнями, суперечить дійсності: запозичення є елементами лексики конкретної мови, тому слово, одноразово уведене до тексту перекладу (а таких серед слів на позначення реалій чимало, наприклад, запозичення з санскриту: 袈裟 jiasha – "буддистська фелонь" (вбрання), 舍利塔 shelita – "буддистська ступа" (архітектурна релігійна споруда, яка за формою нагадує ступу), з європейських мов – 维他命weitaming – "вітамін", 阿斯匹林 asipilin – "аспірин", 可乐 kele – "кока-кола", 汉堡包 hanbaobao – "гамбургер", 香槟色 xiangbingse – "шампанське", 可卡因 kekayin – "кокаїн"), можна назвати реаліями лише умовно. Реалії тісно пов'язані з вираженням національної форми. Сучасна семасіологія, лінгвокраїнознавство, зіставна стилістика, когнітивна лінгвістика акцентують культурну зумовленість змістового плану слова, історичну, соціальну, національну співвіднесеність мовних одиниць із явищами конкретної культури.

Виникнення слів-реалій не залежить від наших уподобань, вони зумовлені суспільною необхідністю, позамовними чинниками. Слова на позначення реалії належать до багатоаспектних мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики як репрезентатива змісту твору є надзвичайно важливою, бо вона тісно пов'язана з національним колоритом, національною самобутністю, "національним обличчям".

Суттєвим є питання про критерії відмежування слів-реалій від термінів, адже вони мають єдине етимологічне джерело – мову веньянь (стародавню китайську писемну мову, яка була мовним інструментом найвищих щаблів китайської аристократії), проте між сферою функціонування слів-реалій і термінів є відмінність – терміни утворено внаслідок звуження значення слова, вони позбавлені національно-культурного компонента, водночас найменування реалій, навпаки, є відображенням етнічної та культурної специфіки. Однак слід відзначити, що одне й те ж слово може використовуватися і як термін, і як слово на позначення реалії в залежності від функціонального стилю китайської мови (普通话 putonghua – загальнонаціональна китайська мова). У цьому полягає суттєва особливість функціонування найменувань китайськомовних реалій порівняно із словами-реаліями, притаманними іншим мовам світу.

Слово-реалія значною мірою пов'язана з художньою літературою, де воно виступає одним із засобів передачі місцевого та часового колориту, терміни ж переважно функціонують у науковій літературі. Термін зазвичай поширюється разом із предметом або явищем, найменуванням якого він виступає. Від терміна неможливо вимагати "національної приналежності": незалежно від свого походження він, як правило, стає здобутком усього людства. Слово-реалія ж належить народу, у мові якого воно виникло. На відміну від терміна, воно проникає в інші мови незалежно від ступеня обізнаності відповідного народу з об'єктом, який воно позначає. Найчастіше цей об'єкт зустрічається в художній літературі, або в засобах масової інформації. Більше того, є досить багато слів-реалій, які не є термінами, але при цьому мають міжнародне поширення. Але й в такому разі від останніх їх відрізняє сфера вжитку, як було вже зазначено, і "нездоланний", навіть якщо він є ледь помітним, національний чи історичний відтінок. Від китайського слова-реалії китайський термін відрізняється й походженням. Багато термінів у китайській мові створюються штучно для позначення предметів. Так, наприклад, як будівельний матеріал для термінотворення часто використовуються засоби мови веньянь, щоправда вони можуть утворюватися шляхом свідомого переосмислення вже існуючих слів (що характерно і для інших мов світу), а слова на позначення реалій виникають завжди шляхом природного словотвору. Другий розділ "Особливості слів на позначенняреалій соціально-побутового характеру в китайській мові на різних рівнях мовної системи" має наступні підрозділи: особливості функціонування китайської лексичної системи; фонетичні характеристики слів на позначення реалій; граматичні та структурні характеристики слів на позначення китайських реалій; семантико-стилістичні ознаки слів на позначення реалій; лексикографічні джерела слів на позначення китайських соціально-побутових реалій. Специфічні характеристики слів на позначення реалій розглянуто через призму китайської лексичної системи. Для розуміння цих особливостей потрібно насамперед звернутися до вихідної одиниці лексичного аналізу.

Аналіз китайського слова розпочато з розподілу його на склади, які, як правило, на письмі позначено окремими ієрогліфами. Ієрогліфи є мінімальними одиницями, яким властива фонетична й змістова єдність. Власне, вони і є первинними одиницями лексикологічного аналізу або первинними лексемами (ПЛ). Характерною ознакою ПЛ є граматична невизначеність – вона може бути номінативною, дієслівною, ад'єктивною тощо. Що стосується найменувань реалій, то тут ПЛ виступає лише у називній функції через предметне значення денотата (檀香扇 tanxiangshan – "віяло з сандалового дерева"). Водночас ПЛ є сегментною одиницею, яка має тонову характеристику. Такі одиниці є суттю китайської мовної реальності й зберігаються у мовній свідомості народу.

ПЛ виступають будівельним матеріалом для побудови багатокомпонентних слів-реалій (针 zhen – "акупунктура", 褂 gua – "китайський халат", 爵 jue – "цзюе", кубок на трьох ніжках). Слова на позначення реалій переважно належать до багатоскладових лексем,