LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні та структурно-стилістичні особливості слів на позначення китайських соціально-побутових реалій

такі: 庚帖 gengtie – метричні відомості, зокрема збіг гороскопів нареченого та нареченої, якими вони обмінюються при зарученні, 檀板 tanban – "тань бань", ударний музичний інструмент у вигляді двох подовжених дерев'яних пластин, які виконують функцію відбивання такту. Розглянемо приклади декількох найменувань китаємовних соціально-побутових реалій, які зовсім не мають аналогів в українській культурі і перекладаються описово: 吊diao – "низка чохів" (китайських монет) у 1000 штук (українці, навіть давні, не нанизували монети у вигляді намиста на кільця), 燧火镜 suihuojing – "вогняне дзеркало" (у давньому Китаї – бронзовий рефлектор для видобування вогню від сонячних променів), 兽头 shoutou – "голова звіра" (різновид фігурного посуду та кровельної черепиці), черепиця в Україні не має фігурного забарвлення або візерунків). Прикладом спроби віднайдення адекватного відповідника є переклад такого найменування реалії: 双位 shuangwei – "пара таблиць предків" (у храмовому чи домашньому кіоті). Дійсно, їхній вигляд досить абстрактно нагадує арифметичні таблиці, до яких ми звикли, але в даному випадку укладачі двомовного словника [Великий китайсько-російський словник; 1990] намагаються знайти компроміс між реалією рідної культури і чимось досі незнайомим, тим, що вимагає створення асоціативних кореляцій. Ще декілька прикладів: 骨牌gupai – "гупай", китайське доміно (гра у 32 кістяних пластинки, на зовнішній поверхні яких є очки), у Європі доміно є досить розповсюдженою грою, і для того, щоб дати читачеві уявлення про давню китайську гру, її доводиться порівнювати зі знайомою, освоєною реалією. Те ж саме стосується слова 四合房 sihefang – "сихефан", типова будова давньої китайської архітектури з квадратним подвір'ям та розташованими навколо нього флігелями у кількості чотирьох штук. Тут лексикографи актуалізують асоціативні уявлення, супроводжуючи найменування реалії докладним описовим коментарем.

Встановлено, що в китайській мові предметно-логічне (номінативне) значення слова відіграє надзвичайно важливу роль. Воно незмінно домінує над формально-логічними ознаками лексичної одиниці. При цьому необхідно зазначити, що китайське складне слово у переважній більшості випадків характеризується ясністю та зрозумілістю внутрішньої форми, чіткістю смислової структури. Узагальнююче предметне значення слова, означення ним поняття про предмет значною мірою зумовлює можливості синтаксичного використання конкретної лексичної одиниці. Звичайно, синтаксичне використання слова допускається в межах певної норми, воно обмежене віднесеністю слова до одного чи декількох лексико-граматичних класів.

Третій розділ "Системи класифікації слів на позначення реалій соціально-побутового характеру в сучасній китайській мові" складається з підрозділів: загальноприйнята система класифікації та альтернативна система класифікації слів на позначення китайських соціально-побутових реалій.

Тут викладено три можливих способи класифікації слів-реалій з опорою на місцевий, часовий, предметний критерії, а також на новий структурно-семантичний підхід до класифікації найменувань реалій.

Що стосується місцевого розподілу, то, на нашу думку, він є досить умовним, оскільки найменування реалій відносяться до тієї чи тієї рубрики не тільки за місцевими ознаками, а й на підставі національної приналежності назви реалій і мов, у яких вони функціонують. Така класифікація прив'язує назву реалії до певної країни, народу, етнічної групи, але цей розподіл не передбачає того, що слова на позначення реалій, які вже освоєні у мові, можуть бути запозиченими з іншої культури. Найбільш доцільною основою для розподілу видається не місцевий, а мовний принцип, який дозволяє розглядати слова-реалії у площині пари зіставлюваних мов. Треба, однак, чітко визначити походження таких слів, щоб не потрактувати за найменування реалії оказіоналізм чи неологізм.

Аналіз показав, що спираючись на місцевий критерій, слова-реалії можна розподілити на інтернаціональні (道教 dao jiao "даосизм"), національні (阴阳 yinyang "інь та ян" (жіноче та чоловіче начало у давній китайській філософії), регіональні (四胡 sihu "монгольський чотирьохструнний музичний інструмент у формі лука"), і локальні (壮剧 zhuangju "джуаньська опера").

Часовий розподіл досить умовно класифікує лексику на позначення реалій на сучасну: 电汽碗 dian qi wan "пароварка" (у давньому Китаї рис не варили у воді, а готували на парі, у спеціальних бамбукових кошиках, розташованих один над одним таким чином, щоб через них крізь невеличкі отвори проходила пара; в сучасному Китаї цей винахід вдосконалили, створивши електричну пароварку) й історичну: архаїзми та історизми: 词 ci – "давній поетичний жанр "ци",玉 yu – "нефритова дощечка для поховального ритуалу"). Певні проблеми створює те, що архаїзми ще й досі можуть зустрічатися у творах письмово-книжного стилю і нерідко використовуються в якості експресивного засобу, виконуючи стилетворчу функцію, до того ж вони є показниками високого стилю. Історизми, подібно до архаїзмів, характеризуються обмеженим вжитком. Вони належать до пасивного словникового складу мови, проте вони є важливим чинником створення необхідної історичної атмосфери.

Класифікація, яка пропонується у даному дослідженні, є альтернативною схемою класифікації, яка спирається на предметно-тематичний розподіл реалій. Такий розподіл за тематичними рубриками є доцільним і обґрунтованим. У межах тематичної класифікації предметність значення слова на позначення реалії зумовлює його тематичну приналежність.

Тематичний розподіл застосовувався навіть при укладанні таких авторитетних словників і перлин китайської та світової лексикографії, як словник "Ер Я" 尔雅, який доступно і послідовно розміщує найменування реалій китайської мови за предметно-логічними ознаками. Для кожного тематичного класу чи підгрупи слів на позначення реалій характерні словотворчі префікси, які змінюються в залежності від предметного значення кожного найменування реалії. Наприклад, для найменувань реалій, що позначають діячів або назви специфічних професій чи посад характерний суфікс 家 jia, який використовується для означення людей; для предметів круглої форми, що належать тематичній категорії їжі – і виробів з тіста – суфікс 头 tou; для предметів побуту і меблів – суфікс 子 zi, який є також універсальним словотворчим суфіксом китайської мови. На жаль, на базі місцевого чи часового розподілу акцентувати увагу на граматичних показниках лексики на позначення реалій буде неможливо. Предметно-тематична класифікація лексики на позначення реалій не обмежена у кількості рубрик, дозволяє включати як інтернаціональні, так і локальні реалії, як архаїзми, так і реалії-неологізми. Ця схема є наочною і може бути застосована при укладанні лінгвокраїнознавчих посібників з китайської мови та культури. Наша класифікація розподіляє лексику на позначення реалій за 29 предметно-тематичними рубриками, що охоплюють більшість сфер соціального та побутового життя Китаю, включаючи ту лексику, що ідентифікує найменування реалій, притаманні і національним меншинам, яких в Китаї налічується 56. Запропонована така схема розподілу реалій за тематичними групами: 1)