LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-граматичні трансформації у перекладі міжнародно-правових документів (на матеріалі двосторонніх іспансько-українських міждержавних угод)

вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової та довідкової літератури і джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи становить 197 сторінок, з них основного тексту – 169 сторінок. Список використаних джерелскладається з 303 позицій, серед яких 19 джерел довідкової літератури. Список джерел ілюстративного матеріалуналічує 32 позиції.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі − "Процесуально-когнітивний етап перекладу текстів міждержавних угод" поданоаналіз літератури й викладено основні теоретичні положення когнітивної лінгвістики у застосування до перекладу. Зосереджено увагу на поняттях: когнітивна лінгвістика, концептуалізація дійсності, процесуально-когнітивний етап перекладу, константи перекладу, еквівалентність та адекватність.

ТМУ є реалізацією комунікативно-концептуальних структур. Концептуальна система комунікантів складається із численних типів знання про дійсність, а також досвіду, оцінок, психічних уявлень. Певна частина цієї системи відображена у ментальному лексиконі і може актуалізуватися вербально (О.О.Селіванова). Лінгвокогнітивний аспект дослідження ТМУ як значущої одиниці мови співвідноситься із семантикою цих текстів, представленою квантами структурованого знання – концептами, що мають мовне оформлення. Фреймова модель ТМУ передбачає звернення до концептів, що виражають загальнолюдські проблеми, їх трактування у межах міжнародного права. Вербалізація цих концептів у ТМУ із врахуванням текстових, мовленнєвих і мовних норм МО та МП підпорядковується функціонуванню комунікативних структур.

Пояснити функціонування мови можливо тільки за умови звернення до когнітивних структур (А.М.Баранов, Д.О.Добровольський), тому аналіз ТМУ МО та МП здійснюється на основі фреймової моделі. Концепти утворюють ієрархічно організовану концептосферу як загальнонаціональної мови, так і особистісної когнітивної системи (А.Д.Бєлова). Мовленнєва ситуація ТМУ є вербальною фіксацією класифікуючої діяльності свідомості комунікантів. Адресант обирає конкретні мовні засоби для вираження своєї стратегії. Комуніканти ТМУ дотримуються офіційного та нейтрального тону, який дозволяє більш чітко та однозначно обмінюватися інформацією.

У когнітивному підході опис особливостей концептуалізації дійсності, притаманних мові, є однією з ключових проблем. Кожному комуніканту властивий свій стиль мовлення, чим і пояснюються відмінність у мовному та мовленнєвому вираженні концептуальної структури ТМУ. У широкому розумінні стиль мовлення можна визначити як підхід, якому надається перевага під час вирішення проблем, що характеризує поведінку індивіда відносно цілого ряду ситуацій, але незалежно від інтелектуального рівня індивіда, його "компетенції" (В.З.Дем'янков).

Переклад – це система мисленнєвих операцій, що визначають розуміння та обрання мовних засобів; їх вивчення потребує звернення до методів психолінгвістики та когнітивної лінгвістики (В.М.Комісаров). Визначальну роль у трансформації вихідного смислового навантаження відіграє когнітивна система. Процесуально-когнітивний етап перекладу реалізується в такій послідовності: перекладач до заданої вербальної одиниці в МО викликає відповідний ментальний образ – концепт, який, у свою чергу, активізується у мовленні вербальною одиницею МП. Концепти та вербальні одиниці взаємно активізують один одного, оскільки вербальні одиниці є відображенням ментальних структур (Т.О.Фесенко).

Найпростішою формою перекладацької трансформації є перекодування, аналогом якого є лінгвістичний переклад. Із позицій когнітивного підходу трансформація відбувається на рівні всієї інформаційної структури, метою такого перекладу є передача певних символів, які розривають рамки ТО, створюючи таким чином розширений навколотекстовий простір (М.О.Новікова). Переробка інформації у перекладі має когнітивний характер, оскільки трансформуючою константою є когнітивна система перекладача.

Когнітивний підхід до вивчення процесу перекладу дозволяє нам постулювати наявність таких його констант: концептуальної, комунікативної, текстової, мовної. Встановлення рівня еквівалентності та адекватності ТМУ реалізується шляхом таких корелятів, як еквівалентність та адекватність. В еквівалентному перекладіконцептуальний, комунікативний, референційний зміст ТО відтворюється на семантичному рівні. В адекватному перекладі зберігаються функціональні характеристики відтворюваної інформації. Рівний статус ТМУ МО та МП передбачає інформативну еквівалентність, збіг об'ємно-прагматичного членування та комунікативного ефекту висловлення. Отже, переклад є багаторівневим процесом трансформацій, метою яких є найбільш повноцінне відтворення ТО.

Теза когнітивної лінгвістики про існування фундаментальних людських концептів знімає проблему перекладності ТМУ. Концепти, до яких звертаються комуніканти, мають інтернаціональний характер. Окрім того, укладання ТМУ має багатовіковий досвід, завдяки якому створюється загальноприйнятий фонд понять та реалій, у мовленнєвій реалізації яких комуніканти користуються усталеними виразами.

Одиницею перекладу ТМУ визначається фрагмент тексту, в якому реалізується концепт. Ознаки концепту ТМУ виявляються в межах одного абзацу або пункту. Одиниця перекладу для ТМУ є величиною незмінною, що зумовлено усталеним характером об'ємно-прагматичного членування текстів.

У другому розділі − "Фреймова модель текстів міждержавних угод" − запропоновано фреймову модель ТМУ, визначено основні типи фреймів, що входять до її складу, описано мовленнєву реалізацію слотів цих фреймів у ТМУ та визначено взаємозв'язок між слотами фрейму. На основі цієї моделі встановлюються відношення еквівалентності концептуальної інформації та постулюється універсальність концептуальних категорій ТМУ.

Мовленнєва діяльність адресанта та адресата ТМУ моделюється у вигляді фреймів, когнітивних моделей, які спрямовують поведінку комунікантів (О.Л.Каменська, О.С.Кубрякова, М.Мінський, Ч.Філмор). Фреймом є інформаційна структура, в якій відображено набуті досвідним шляхом знання про деяку стереотипну ситуацію та про текст, що описує її (М.Мінський). З одного боку, фрейм виступає засобом організації досвіду та інструментом пізнання, а з іншого – лінгвокогнітивною структурою, що дозволяє описувати семантику слова та тексту (М.М.Полюжин).

Минулий досвід індивіда зберігається в пам'яті у двох формах: 1) декларативного знання – уявлення про об'єкти, явища, факти, закономірності; 2) процедурного знання – сукупності цілеспрямованих процедур, необхідних для вирішення конкретних завдань (А.Вежбицька).

Різноманітні види фреймів можна об'єднати в п'ять відносно універсальних типів структур, що демонструють загальні закономірності організації вербалізованої інформації: предметно-центричний, акціональний, патронімічний, гіпонімічний та асоціативний.

ТМУ, як іспанською, так і українською мовами, поєднують риси предметно-центричного та акціонального фреймів. Так, у ТМУ, по-перше, подані ознаки предмета,