LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група "Всесвіт" у німецькій мові: діахронічне дослідження

як іноземної.

Апробація роботи. Окремі етапи роботи, а також загальні підсумки дослідження обговорювалися на засіданні кафедри німецької філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, на засіданнях кафедри сучасних мов і класичної філології, теорії та практики перекладу Миколаївського державного гуманітарного університету імені П. Могили (Миколаїв, 2000-2006), на науковій конференції "Проблеми сучасної лінгвістики" у Миколаївському державному педагогічному університеті імені В.Г. Бєлінського (Миколаїв, 1998), на міжнародній науковій конференції "Міжнародне співробітництво й університетська освіта" у Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського (Миколаїв, 1999), на науковій конференції Києво-Могилянської академії "Мова. Культура" (Київ, 2002), на 5-й міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми науки та освіти" (Алушта, 2004), на науковій конференції "Міжкультурні комунікації: простір і час" (Алушта, 2004), на науково-методичній конференції "Могилянські читання" (Миколаїв, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в дев'яти публікаціях (з них п'ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України). Всі публікації виконано без співавторів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (загальний обсяг роботи становить 212 сторінок, із них 183 сторінки основного тексту), списку літератури, переліку лексикографічних джерел, списків двн., свн. і рнвн. текстів, додатка. Перелік використаних джерел містить 257 позицій; із них 219 теоретичних джерел, 38 позицій становить список лексикографічних робіт, а саме міфологічних, етимологічних, двомовних, тлумачних, фразеологічних, двн., свн. словників, а також перелік 43 давніх текстів. Дисертація має додаток, у якому представлені результати інвентаризації ЛСГ "всесвіт" у різні періоди розвитку німецької мови, в текст дисертації вміщено 20 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено актуальність, ступінь наукової новизни, теоретичне й практичне значення, конкретизовано мету й завдання дослідження, його об'єкт, предмет і фактичний матеріал, наведено відомості про апробацію результатів роботи.

Перший роздiл "Семантика слова та шляхи ії вивчення" присвячено огляду наявних у вiтчизняному й зарубiжному мовознавствi дослiджень, пов'язаних із вивченням семантики слова: систематизовано знання про значення слова та особливостi його розвитку. В цьому розділі розглядаються особливості міфологічного мислення.

Семантика має універсальний характер, просякає всю систему мови. В ній знаходять своє відображення факти, що належать до розвитку суспільства, культури і науки, факти, вкорінені у психологічну природу людини та виражають загальні логічні категорії мислення, а також факти, зумовлені структурою або внутрішніми законами розвитку мови. Лексична семантика є виявом того, що в значеннях слова закріплено результати пізнавальної діяльності людини (Р.О. Будагов, В.В. Виноградов, М.Я. Марр).

Слово є носієм комплексу значень різного ступеня узагальнення, характерних для різних рівнів мови, що розкривається не тільки як історичний факт, але й розвиває закладені в ньому потенції семантичних змін. У вивченні розвитку значень слів велику роль відіграє семантика і закони її розвитку. Слово пов'язане з поняттям, у ньому фіксується узагальнення, якого досягло людське мислення. Лексичне значення представляє собою середовище, в якому відбуваються основні процеси формування поняття, пов'язані з об'єктивною дійсністю. Поняття може фіксуватися лексичною одиницею, використовуючи при цьому як основу різні слова (М.М. Болдирєв, В.О. Звєгінцев, Й. Трір, М. Шварц). Мова співвідносить лексичні новоутворення з різними сферами поняття, вміщує їх у різні лексико-семантичні групи (ЛСГ).

ЛСГ тлумачать як виокремлене об'єднання слів, члени якого мають однаковий граматичний статус і характеризуються однорідністю смислових відношень – відношень синонімії, гіпонімії, гіперонімії, часткового смислового перетину. Це об'єднання слів, яке номінує поняття, що розрізнюються ступенем вияву якості, ознаки, дії та протиставлені за якостями ознаки, дії, предмета, явища (Ж.П. Соколовська, Г.А. Уфімцева, Ю.О. Тулдава, Й. Трір). За типом відношень між словами ЛСГ поділяють на групи з парадигматичними та синтагматичними зв'язками. Завдяки парадигматичним зв'язкам забезпечується можливість вибору одиниць у мовленні як у якісному, так і в кількісному плані (Тулдава Ю.О). Всередині ЛСГ розрізняють семантичні об'єднання, які називаються лексико-семантичними категоріями (ЛСКр), до яких уналежнюють синоніми, антоніми, конверсиви, гіпоніми (М.П. Кочерган).

Визначаючи лексичне значення полісемічного слова, слід враховувати характер окремих значень слова, а саме основних і неосновних значень, або ЛСВ слова. Згідно дихотомії мови і мовлення, основною одиницею семантичної підсистеми мови є лексема, а її реалізація в мовленні – ЛСВ (О.О. Реформатський, О.І. Смирницький, І.О. Стернін). ЛСВ – це двобічний мовний знак, який представляє собою єдність звучання та змісту й зберігає її незмінною у властивих йому межах парадигматичних та синтагматичних зв'язків (І.В. Арнольд, В.Г. Гак). Реальне існування значення слова виявляється в його ЛСВ. Становлення і розвиток значення зумовлюється зв'язками слова з поняттями, з співвідношенням з певними предметами та явищами об'єктивної дійності і відношеннями, які складаються в лексичній системі мови. В цьому відображено безпосередній зв'язок мови та історії народу. З'ясування того, як саме становлення і розвиток лексичного значення слова зумовлюється особливостями мови і фактами історичного розвитку народу, є одним із завдань семасіологічних досліджень (С.М. Панкратова, О.О. Селіванова).

Вивчення слова передбачає точне знання його семантичних меж у різні періоди розвитку мови. Історико-семантичне вивчення слова відтворює генезис не лише окремо взятої лексичної одиниці, але й лексико-семантичних груп. Історична семантика займається вивченням усіх цих проблем, для неї становлять інтерес всі конструктивні елементи слова, всі оболонки значеннєвої структури та всі моменти семантичного розвитку слова. Відмежування слова від інших співвідносних із ним мовних структур тотожне визначенню слова як діахронічної одиниці. Ця одиниця може змінюватися й зі своїю фонетичною формою, і в різних елементах свого значеннєвого ладу, а також у формах своїх фразеологічних зв'язків (В.М. Жирмунський ).

Етимологія слова пояснює його значення за допомогою встановлення діахронічного відношень цього слова з іншими словами. Вона розкриває первинну мотивацію зародження не лише