LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група "Всесвіт" у німецькій мові: діахронічне дослідження

відмінне від Сонця і Місяця, але все ж таки ототожнюване з ними. Лексема sterno у двн. період розвитку німецької мови мала значення небесне тіло (54,48%), 'світло' (20,15%), 'велика кількість' (21,64%), доля (3,73%), що доводять давні тексти.

Третій роздiл "Розвиток семантики лексемwerlt, erde, himel, sunne, mane, stern у свн. мовi" присвячено опису основних особливостей свн. мови, а також аналізу розвитку семантики і функціонування вищезазначених лексем ЛСГ "всесвіт" у цей період мови.

Свн. мова виокремлюється як на підставі структурних змін, що відбулися в мові, так і на підставі змін у характері функціонування мови. Розквіт лицарської поезії у XII-XIII ст., поява нових літературних жанрів вносять у писемність нові ідеї, сюжети, нову лексику. Середньонімецький період характеризується пишним розквітом світської літератури на німецькій мові, яка знаменує епоху розвитку феодалізму в Німеччині. З кінця XIII ст. сфера вжитку німецької мови поширюється за рахунок поступового витіснення латини з області ділової документації, що також сприяє подальшому розвитку німецької мови (В. Шмідт)

У свн. мові лексема werlt мала значення: 1) людське суспільство, людина (41,48%); 2) земля як середовище існування (21,70%); 3) тимчасовість (11,28%); 4) земне буття (15,11%); 5) коло земних справ, що ведуть до гріхопадіння (4,04%); 6) алегоричне уособлення мирського життя (4,26%); 7) чотири кінці світу (2,13%). Із цим словом відбулися семантичні зміни: на перший план виступають варіанти значення із семами 'людина' і 'вік людини', в похідних значеннях також спостерігається зв'язок з людиною, її життям, середовищем її існування. Похідні значення організовано за типом радіальної полісемії. ЛСВ 'Всесвіт' і 'Земля', наявні у двн. мові, відсутні у свн. період розвитку німецької мови. Це слово зустрічалося у свн. мові в таких формах: werlt, wernt, welt, поряд з односкладовими відзначені двоскладні форми, характерні для давньонімецького періоду: werelt, werilt, werlet.

Лексема erde у свн. мові вживалася у двох формах: erde, erden і мала такі варіанти значення: 1) протиставлення Небу (40,38%); 2) середовище існування людей (35,47%); 3) суша (протиставлення воді) (24,15%). ЛСВ організовано за типом ланцюжкової полісемії, кожне наступнае значення є похідним від попереднього (М.П. Кочерган). З erde відбулися семантичні зміни, що у лінгвістиці характеризуються як перенесення найменування. Семантичні зміни базуються також на принципі залежності значення слова від значення його контекстуальних партнерів (У. Вейнрейх). Варіанти значень 'планета Земля' і 'земна куля' відсутні у свн. мові. У свн. період розвитку мови домінують семи 'твердиня' і 'площина'. Другий ЛСВ пов'язаний з людиною, з місцем її перебування.

Словоформа himel у свн. мові мала одне формальне вираження і три ЛСВ значення: 1) небесна сфера (33,75%); 2) небосхил (26,46%); 3) місце перебування Бога (39,79%). Основним значенням є перший варіант, тому що в ньому закладена семантика himel у цілому: Небо як небесна сфера, знаходиться над Землею, на одному з Небес знаходиться житло Бога, а також Небо покриває все, що знаходиться під ним. У зазначених ЛСВ домінують семи: 'високий, найвища точка', 'безмежна влада' і 'покривало', похідні значення утворені за типом радіальної полісемії.

У свн. мові лексема sunne позначала Сонце як небесне тіло, що дає світло і тепло, що й обумовлено його семантикою. У цей період розвитку мови зберігається триєдине використання лексем Сонце, Місяць і Зірка(и). Sunne у значенні небесного тіла зіставляється з mane і stern. У свн. мові із sunne не відбулися зміни на рівні сем, однак розширилася сфера вживання слова, за допомогою основи sunne утворювалися нові відтінки значення, зокрема: suennen 'грітися на сонці', halbsunne 'напівсонце', vollsunne 'повне сонце', nebensunne 'нерухома зірка'.

У свн. мові лексема mane у значенні 'світло' виступала як основне зіставлення з лексемами sunne і stern. У цей період розвитку німецької мови mane мало наступні ЛСВ: 1) небесне тіло, яке дає світло в темний час (Місяць) з частотою реалізації – 49,33%; 2) місяць (відрізок часу) (50,67%). З XIV-го століття у словоформі mon (mond) домінує сема 'вимір', етимологічно закладена в цьому слові. У свн. мові з mon (mond) відбулася семантична деривація у напрямі полісемізації, внаслідок перенесення семи й утворення на цій основі вторинного значення. Семантична деривація може розглядатися в парадигматичному ракурсі, оскільки похідне значення за набором своїх компонентів відображає структуру первинного значення.

У свн. період розвитку мови stern як небесне тіло зіставлялося з Місяцем і Сонцем у зв'язку з наявністю загальної ознаки 'світло', а також протиставлялося їм у свн. період розвитку німецької мови і як поняття мало більшу значущість, ніж Місяць і Сонце, та наступні значення: 1) небесне тіло (29,80%); 2) велика кількість (10,55%); 3) доброчинність (26,32%); 4) доля (33,33%) . Stern у свн. мові асоціювалося з необчислювальною кількістю, що зумовлено семантикою цієї лексеми. У свн. мові ця лексема належала до сильної відміни, у літературних творах зустрічається також форма sternе, яка відмінювалася як за сильною, так і за слабкою відміною (В.та Я. Грімм).

Астрономія як наука переслідувалася церквою в середньовіччя, однак у цей період розвивається астрологія. Астрологи стверджували, що за допомогою Зірок можна визначати майбутнє. Таким чином, слово stern ототожнювалося з поняттями доля і щастя, що мали загальну сему 'доля'. У свн. мові з лексемою stern відбувається семантичне зрушення у співвідношенні між відтінками значень – варіант 'доля' стає більш поширеним у досліджуваному періоді.

Четвертий розділ "Розвиток семантики лексем welt, erde, himmel, sunne, mond, stern у рнвн. мовi" присвячено опису основних особливостей рнвн. мови, а також аналізу розвитку семантики і функціонування вищезазначених лексем ЛСГ "всесвіт" у цей період розвитку німецької мови.

У рнвн. періоді починається формування єдиної німецької літературної мови: визначається її діалектна база, формується фонетична, граматична і лексична норма. Стрімко розвивається лексика і фразеологія, яка стає об'єктом свідомого відбору і літературної обробки (В.М. Жирмунський, Х. Eгерс).

З кожним періодом еволюції німецької мови, природничих наук, суспільства в цілому з'являються нові значення, поширюються або, навпаки, звужуються сфери використання welt, як в абстрактному, так і в конкретному розумінні, зі словом відбуваються семантичні зміни, зокрема