LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група дієслів мовлення в сучасній німецькій мові

розділі з'ясовується також питання, які саме дієслова належать до дієслів мовлення та які ознаки властиві цій групі дієслів. Відзначаються найбільш дискусійні аспекти проблеми: 1) Чи включати до даної групи дієслова, що позначають письмове мовлення? 2) Чи належать дієслова, що позначають процеси розумової діяльності, до даної групи? 3) Як співвідносяться дієслова мовлення і дієслова, що служать для позначення процесів повідомлення та спілкування ?

Оскільки, як відзначає Г.В.Коптелова [Коптелова 1973: 7], ще не знайдено інструмента об'єктивного, логічно витриманого групування матеріалу, в даній роботі перевага надається традиційній точці зору, згідно з якою дієслова мовлення - це дієслова, які позначають усне мовлення.




Розділ 3. Парадигматичні відношення в ЛСГ дієслів мовлення

та методи їх вивчення

З наведеного в дисертації огляду літератури видно, що виявлення кола дієслів, які належать до групи, що вивчається, пов'язане зі значними труднощами. По-перше, немає єдності у трактуванні поняття "процес мовлення". По-друге, відсутні чітко сформульовані, об'єктивні критерії, за якими можна було б визначити належність слова до досліджуваної групи. По-третє, у самому лінгвістичному тлумаченні ЛСГ теж є розходження. Тому особливої ваги набуває процедура вичленення ЛСГ, тобто інвентаризація ЛСГ. Хоча для розв'язання даної проблеми вже випробувано багато засобів (психолінгвістичні, психофізіологічні, дистрибутивно-статистичні, структурні та інші методи), пошуки об'єктивних методів інвентаризації ЛСГ проводяться постійно. В даній праці для формування ЛСГ були використані два методи. У відповідності до поставлених вище завдань в роботі з'ясовується, який з двох запропонованих методів інвентаризації ефективніший: традиційний метод, що грунтується на компонентному аналізі, чи метод, який умовно можна назвати квантитативно-компонентним.

Вичленення ЛСГ дієслів мовлення на основі спільності семантичного компонента здійснювалось за звичайною схемою : 1) створення умовного еталону ЛСГ; 2) визначення семантичного зв'язку між одиницями попереднього списку ЛСГ; 3) аналіз отриманого списку.

55 лексичних одиниць (3 синонімічних ряди з домінантами, співвіднесеність яких з процесом мовлення не викликає сумніву: sagen, sprechen, reden) увійшли до попереднього списку ЛСГ, який був сформований за даними синонімічного словника .

Аналіз даних тлумачних словників за методом словникових дефініцій дав змогу отримати набір семантичних компонентів, що характеризують значення дієслів даної ЛСГ. Враховувались компоненти, які є найбільш суттєвими для розуміння змісту досліджуваних лексичних одиниць. Таких компонентів виявилось 23: Proze der Rede, artikuliert - unartikuliert, deutlich - undeutlich, sinnvoll - unsinnig, aufeinanderfolgend - unzusammenhngend, gespannt - ungezwungen, laut - leise, schnell, lange - kurz, unaufhrlich - stockend, offen - heimlich, mit positiver Schattierung - neutral - mit negativer Schattierung.

Визначення семантичного зв'язку між словами попереднього списку ЛСГ дієслів мовлення здійснено за методикою, яку запропонували С.Г.Бережан та Н.А.Шехтман [Бережан 1973; Шехтман 1983]. Сутність даної методики - попарне порівнювання слів та обчислення міри їх семантичного зв'язку за формулою:

де V - "попарний коефіцієнт близькості"; с - кількість співпадаючих семантичних ознак; m, n - число семантичних ознак (встановлених за словником для кожної з порівнюваних лексем). За описаною методикою вивчались семантичні зв'язки кожного з досліджуваних дієслів.

В результаті аналізу встановлено, що серед слів попереднього списку найбільш далекими є такі групи слів: sagen, sprechen, reden, meinen, antworten та stottern, stammeln, blubbern, babbeln. Крім того, для всіх залучених до аналізу дієслів чітко простежується загальновідома закономірність: чим більше у слів спільних семантичних компонентів, тим більша семантична близькість між цими словами, і навпаки. Слід відзначити, що вивчення взаємозв'язків між елементами мікросистеми, що була отримана за допомогою компонентного аналізу, проводилось на основі лише денотативних компонентів значення. Але не виключено, що на ступінь семантичної близькості може впливати і стилістичний статус слова. Для перевірки цієї гіпотези необхідно: 1) визначити поняття "стилістичний компонент"; 2) розподілити дієслова за стилістичними підгрупами; 3) виміряти ступінь семантичної близькості між словами, враховуючи "стилістичний компонент"; 4) порівняти отримані дані з тими, що були отримані раніше (тобто без урахування стилістичного статусу слова).

В лінгвістичній науці не існує загальноприйнятого визначення поняття "стилістичний компонент". В даній роботі під "стилістичним компонентом" розуміються додаткові відомості, які, допомагаючи встановити "звичне коло вживань того чи іншого слова" [Виноградов 1977: 209], одночасно з інформацією про назване явище дійсності відображають ставлення мовця до згаданого предмета комунікації, до партнера спілкування, до комунікативної ситуації [Дребет 1998:42].

Визначення стилістичної забарвленості лексичних одиниць проводилось з урахуванням даних синонімічних та тлумачних словників за схемою, яка базується на стилістичних класифікаціях Тулдави і Стерніна [Стернін 1979; Тулдава 1987].

Зіставлення результатів аналізу, здійсненого на основі денотативних компонентів, а також з урахуванням денотативних і стилістичних компонентів значення, показало, що у другому випадку вдається точніше відобразити міру семантичного зв'язку між досліджуваними одиницями. Це доводить, що стилістичний статус слова впливає певною мірою (особливо, якщо у слова декілька стилістичних компонентів) на ступінь семантичної близькості між словами.

Спостерігаючи відношення між елементами ЛСГ, що була створена і проаналізована за допомогою методу компонентного аналізу, ми дійшли висновку, що, незважаючи на високий ступінь формалізації дослідження, до створеного списку потрапили слова, які стоять на значній семантичній відстані від слів-ідентифікаторів (наприклад, auftreten).

Виходячи з того, що визначення складу ЛСГ значною мірою залежить від обраної методики, оскільки, як відзначає М.Д.Капатрук [Капатрук 1980], різні методи інвентаризації лексичних мікросистем розкривають різні зв'язки між словами, і намагаючись сформувати семантично однорідну групу, в даній роботі ми застосували ще один метод інвентаризації - квантитативно-компонентний. Сутність даної методики полягає у вимірюванні семантичної відстані між компонентами словникової дефініції. Здійснивши необхідні процедурні операції, ми отримали ЛСГ дієслів мовлення, до якої увійшло 80 лексичних одиниць. Порівнюючи списки лексико-семантичних груп, які були отримані за традиційною та квантитативно-компонентною методиками, ми дійшли висновку, що урахування семантичної відстані між словом, яке тлумачиться, та словами, через які воно роз'яснюється, дозволяє отримати одноріднішу за своїм складом ЛСГ порівняно з методикою, що враховує спільні семантичні компоненти. Компонентний аналіз виявився досить продуктивним для дослідження