LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група назв конопель у говірках подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя

'жіночі стебла конопель' зафіксовано паралелі у сумських говірках (Безкишкіна, 216). В одеських говірках ця лексема вживається у значенні 'старі багаторічні дуби' (Москаленко, 50). Всі інші субстантиви є вузьколокальними: матеи'ринка (34, 45, 65, 66, 92–98, 107, 108, 114, 119, 127, 130); 'мат'інка (28, 29); гаĭду'р'і (79, 89, 91, 110); 'мат'ірниц'а (90, 109, 123).

Семантика лексеми п'р'ади(і)во у 50, 51, 65, 77 говірках розширюється, оскільки лексема позначає загальну назву конопель і стебла конопель із жіночими квітками.

Для реалізації семи 'коноплина, яка збуяла' мовці досліджуваних говірок користуються значною кількістю субстантивів: коноп'лина, ко'нопл'а, ко'нопл'і, коно'пел'ка, п'лоск·ін', 'мат'ірка, п'радиво, ман'а'ки, 'гаĭдур, 'гаĭстур, гаĭ'дук, гоаĭ'дак, гаĭда'рак, атрибутивними словосполученнями 'буĭна коноп'лина, с'імйа'н'і ко'нопл'і та описовою формою побу'йала коноп'л'а, етимологія частини з яких є прозорою. Найбільший ареал займає лексема коноп'лина. Значні компактні ареали у південній частині досліджуваного мікроконтинууму утворюють лексеми 'гаĭдур, гаĭда'рак, які фіксує ЕСУМ (І, 453) у значеннях 'коноплина, що виросла окремо', 'буйна коноплина', 'добірна конопля, з якої збирають на посів насіння', але чіткої етимології не подає. Назва гаĭда'рак 'буйна коноплина' засвідчена у південноподільських говірках зі значенням 'коноплина, що росте окремо' (Мельничук, 68), в одеських – зі значенням 'дрібна конопля, з якої збирають на посів насіння' (Москаленко, 23). Лексема гаĭ'дур 'буйна коноплина' виявляє паралелі у правобережнополіських говірках (Никончук, 83), в одеських говірках лексема гаĭ'дур'і вживається зі значенням 'рідко посіяні, спеціально на насіння, коноплі' (Москаленко, 23; Терешко, 98). Імовірно, що лексема гаĭда'рак, яка функціонує у південних говірках суміжжя на позначення семи 'буйна коноплина', утворена від лексеми гаĭ'дур(к), відомої у східноподільських говірках, та лексеми гоаĭ'дак, що побутує в інших говірках суміжжя (115, 121).

Опозиція сем 'звичайні коноплі' і 'коноплина, яка збуяла' активізує появу окремої лексико-семантичної мікропарадигми, в якій виділяються такі типи лексичних протиставлень: коноп'л'а : гоаĭ'дак (27);коноп'л'а : коноп'л'а, гоаĭ'дак (115); коноп'л'а, п'радиево : гоаĭ'дак(121);ко'нопл'а, п'р'адиево : гаĭда'рак (130); ко'нопл'і : 'буĭна коноп'лина, гаĭ'дур (101); ко'нопл'і : гаĭда'рак (112, 125, 129); ко'нопл'і : гаĭда'рак, ман'а'ки (124);ко'нопл'і : 'гаĭдур (6, 50, 65, 91, 96, 98, 99, 113);ко'нопл'і : 'гаĭстур (128); ко'нопл'і : 'гаĭстур, 'гаĭдур (122); ко'нопл'і : коноп'лина (1, 2, 8, 10, 13–16, 19–22, 24–26, 28, 29, 36, 38–44, 48, 50, 53, 58–61, 70, 72, 73, 76–78, 83, 84, 87, 88, 91, 102); ко'нопл'і : ман'а'ки (103, 104, 106, 117); ко'нопл'і : 'мат'ірка (79);ко'нопл'і, коноп'л'а : гаĭда'рак, коноп'л'а (114);ко'нопл'і, ко'нопл'а : п'лоскін' (55);ко'нопл'і, п'рад'іво : коно'пел'ка (82); ко'нопл'і, п'радиво : коноп'лина (46, 47);ко'нопл'і, п'радиво : п'радиво (110);п'р'адиево : гаĭ'дур (74, 127, 131);п'рад'іво : гаĭ'дур (80, 81, 94, 97, 100, 111);п'рад'іво : коноп'лина (31, 35, 45, 69, 71, 123);п'рад'іво : ман'а'ки(105, 116);п'радиево : с'імйа'н'і ко'нопл'і (64). У говірці 74 такої диференціації назв конопель не засвідчено: ко'нопл'і : ко'нопл'і.

Коло репрезентантів семи 'насіння конопель' обмежене. Здебільшого її маніфестує лексема 'с'імйа. У мові жителів старшого покоління відзначено вживання двофонемної сполуки |мн'| на місці |мй| – 'с'імн'а (14, 19–22, 25, 38–44, 56–60, 64, 70–75, 79, 87, 88, 91, 92, 103, 104, 107, 117, 127). Ф. Жилко зауважував, що двофонемні сполуки губних з |л'|, |н'| (після [м]) поширені в південно-західних говорах, а від них – частково в поліських і в південно-східних [12: 59]. У частині говірок зафіксовано загальновживане на'с'ін':а (9, 19, 69, 99–101), на'с'ін'.а (5, 46, 47, 49).

Сему 'зв'язаний сніпок вибраних конопель' у досліджуваних говірках реалізують лексеми с'н'іп, демінутив с'н'і'пок. У деяких говірках вживається лексема с'нопик (59, 78, 116). Найбільший ареал займає лексема 'горстка, яка відома у літературній мові (СУМ, II, 139) і зареєстрована у словнику Б. Грінченка (I, 316). Вузьколокальною на території суміжжя є лексема 'горс'т', що вживається лише з паралельною формою 'горстка (23, 111). Невеликий острівний ареал утворює лексема ру'чаĭка (124, 125, 129, 130), яку з таким же значенням фіксує СУМ з позначкою діал. (VIII, 917) та словник Б. Грінченка (IV, 90).

У ряді населених пунктів рослина не культивується, тому зникла з активного вживання і відповідна назва, хоча у складі паремійних одиниць лексема ко'нопл'і широко використовується в говірках усієї досліджуваної території: 'вискочиў йак Пи'лип с коно'пел', йак О'мел'ко с коно'пел'ки.

Отже, залишаючись у межах своєї ЛСГ, багато лексем на позначення конопель є полісемічними: п'лоск·ін'– 1) чоловічі стебла конопель; 2) буйна коноплина; ман'а'ки – 1) чоловічі стебла конопель, 2) буйна коноплина; п'р'адиво – 1) жіночі стебла конопель; 2) коноплі; 3) буйна коноплина; 'мат'ірка – 1) жіночі стебла конопель; 2) буйна коноплина; ко'нопл'і, ко'ноп'л'а – 1) коноплі; 2) буйна коноплина.

Ядро ЛСГ на позначення конопель у говірках подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя утворюють загальновживані лексеми, вузьколокальні слова залишаються на периферії. Для західної зони досліджуваного діалектного континууму характерне вживання лексем, які засвідчені у південно-західних говорах. Лексеми, зафіксовані у східній зоні, виявляють паралелі найчастіше в середньонаддніпрянських говірках. Вузьколокальні лексеми народної сільськогосподарської термінології мають паралелі в південно-західних, у південно-східних та північних діалектах. Спільність елементів у віддалених зонах свідчить про більш давні контакти між етнічними групами, про пізніші міжзональні зв'язки та про незалежне збереження спільного архаїчного фонду [15: 115].

Джерела

Безкишкіна – Безкишкіна М.Т. Про назви рослин конопель на Сумщині // Наукові записки Полтавського пед. ін-ту. – Т. ХI. – Полтава, 1959. – С. 206–224.

Ващенко – Ващенко В. С. Словник полтавських говорів. – Харків, 1960. – 107 с.

ГГ – Гуцульські говірки: Короткий словник. – Львів, 1997. – 231 с.

ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О.С. Мельничука. – К., 1982–1989. – Т.1–3.

Корзонюк – Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. – К., 1987. – С. 62–268.

Лисенко 1 – Лисенко П. С. Словник специфічної лексики правобережної Черкащини // Лексикографічний бюлетень. – К., 1958. – Вип. VІ. – С. 5–24.

Лисенко 2 – Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К., 1974. – 260 с.

Мельничук – Мельничук О.С. Південноподільська говірка с. Писарівка // Діалектологічний бюлетень. – В. III. – К., 1951. – С. 44–69.

Москаленко –