LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у німецькій мові (діахронічне дослідження)

групи ( далі ЛСГ) слів із просторовим значенням та інших груп слів у реченнях, а також взаємодію денотативних і емотивних компонентів у значенні слова.

Матеріалом дослідження послугували 74 тексти двн., свн., рнвн., нвн. мови та словникові статті відповідних лексикографічних джерел. Загальний обсяг вибірки становить 7500 речень, об'єднаних концептами ПРОСТІР і ПРОСТОРОВІ ВІДНОШЕННЯ та виокремлених методом суцільної вибірки з майже 900 000 слововживань [ двн. період – 300 000 (2000 речень), свн. – 300 000 (2000), рнвн. – 150 000 (2000), нвн. – 150 000 (1500)].

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше одержано лексико-семантичні варіанти німецьких лексем із просторовим значенням на великому обсязі фактичного матеріалу; визначено особливості розвитку семантики досліджуваних одиниць у різні періоди існування німецької мови та їх діахронічних ознак; уперше класифіковано сучасні німецькі слова із просторовим значенням за структурними ознаками; розкрито механізми утворення багатоморфемних сучасних німецьких слів із просторовим значенням; уперше дається реконструкція первинної семантики слів досліджуваної ЛСГ.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що детальний аналіз та визначення особливостей розвитку семантики слів із просторовим значенням у різні періоди існування німецької мови збагачує лексико-семантичні дослідження. Встановлення шляхів утворення багатоморфемних слів із просторовим значенням і розкриття їх механізмів сприятимуть подальшій розробці теоретичних засад вивчення словотвору. Визначення діахронічних ознак досліджуваних лексем наповнює новим змістом методи дослідження з компаративістики, поглиблює знання про етимологію слів, дозволяє підійти до вирішення наявних спірних питань природи словоформ.

Практичне значення роботи зумовлене можливістю використання її результатів, положень і висновків у лекційних курсах з історії німецької мови (розділи "Історична морфологія", "Словотворення", "Смислова структура слова") та лексикології (розділи "Розвиток словникового складу. Зміна значень", "Лексичні новотвори"); у спецкурсах з проблем лексичної семантики; у написанні дисертаційних, магістерських, дипломних і курсових робіт. Теоретичні положення та висновки дисертації застосовуються при викладанні курсів з історії німецької мов та лексикології в Херсонському державному університеті в інституті іноземної філології .

Апробацію результатів дослідження здійснено на шести конференціях, у тому числі Міжнародних наукових конференціях: "Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні" (Херсон, 2001), "Форма, значение и функции единиц языка и речи" (Мінськ, 2002), на шостій Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта '2003" (Дніпропетровськ, 2003); республіканських: Всеукраїнській науковій конференції "Культурологічні аспекти вивчення мов" (Херсон, 2000); "Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті" (Херсон, 2002); на п'ятій Всеукраїнській конференції "Нові підходи до філології у вищій школі" (Запоріжжя, 2002); на науково-методичних семінарах професорсько-викладацького складу Херсонського державного педагогічного університету (1999-2001); на науково-практичному семінарі молодих науковців в Одеському регіональному інституті державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України (2000); на засіданнях кафедри німецької мови Херсонського державного університету (2002-2004); на засіданнях кафедри німецької філології Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (2002, 2004).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації висвітлено в дев'яти публікаціях: у шести наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і трьох тезах. Усі публікації виконано одноосібно.

Структура роботи. Дисертаціяскладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків використаної наукової літератури, лексикографічних праць, джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Обсяг тексту дисертації складає 175 сторінок, загальний обсяг праці з бібліографією й додатками становить 386 сторінок. Список використаної літератури містить 265 позицій.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання роботи, описано методи аналізу фактичного матеріалу, висвітлено ступінь наукової новизни, теоретичної та практичної значущості, вказано апробацію результатів дисертації.

Перший розділ "Поняття простору і шляхи його вивчення" присвячено еволюції поняття простору. Його генезис розглядається на тлі глобальної опозиції "свій" / "чужий", "інший" з урахуванням емпіричного й культурно-історичного досвіду людини. У реферованій дисертації відмічається, що первісними поняттями людини є її уява про цілісність і двоїстість довкілля, які потім доповнюються уявленнями про три- і чотиричленну структуру дійсності.

Сприйняття простору передається в будь-яких мовах по-різному внаслідок безперервності характеру референта, умов природного та географічного проживання членів мовного колективу, їх практичної зацікавленості в позначенні простору. У формуванні номінативної одиниці віддзеркалені головні цінності народу, його своєрідність світовідчуття та світорозуміння.

Аналіз дефініцій простору за різними лексикографічними джерелами свідчить, що поняття простору охоплює як вираження локалізації, у межах якої здійснювалося біологічне й соціальне буття людини, так і узагальнення філософськоїкатегорії, в якій відбивається реальний фізичний простір.

Простеження особливостей вивчення лексичних одиниць у сучасному мовознавстві починається в реферованій роботі з аналізу різних лексичних мікросистем, серед яких виокремлено лексико-семантичну групу та семантичне поле як засоби системного опису семантики слів. На основі комплексу критеріїв – функціонального, семантичного й когнітивного запропоновано класифікацію досліджуваних слів: 1) лексеми, що позначають (узагальнений) простір – Raum і просторову структурацію – поділ / обмеження Mitte, Mark; 2) лексеми, що позначають просторову локалізацію nah, fern, da, hier; 3) лексеми, що позначають просторову орієнтацію hin, her; 4) слова / прийменники ab, an, котрі у складі аналітичних конструкцій позначають рух, місцезнаходження / місцепризначення у просторі.

У другому розділі "Семантика та походження слів з просторовим значенням удавньоверхньонімецькіймові" розглянуто семантичне наповнення досліджуваних слів , зроблено спробу прослідкувати їх виникнення і розвиток у двн. мові й на основі одержаних даних реконструювати праформи та визначити мотивацію цих позначень простору.

Аналіз смислової структури слів ЛСГ із просторовим значенням у двн. текстах показує, що у формуванні поняття "локалізація" слід виокремити три основні тенденції: 1) поєднання людини із землею як місцевістю: inti sent enti arsluog alle thie knehta thie thar uurun in Bethlum inti in allen ira marcun (TGH 10, 1:2), а також поєднання із землею як життєвим світом: ... dhazs ir bi mittin gardes nara chirista chimartinot uuerdhan (Isidor 5:11), як планетою: ... suilizot lougiu der himil, mano vallit,