LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у німецькій мові (діахронічне дослідження)

prinnit mittilagart (Msi 53,54); 2) членування навколишньої дійсності (обмеження 'свого' обжитого життєвого простору): "Inti quadum zi iru: nioman nist in thinemo cunni thie thar ginemnit si thesemo namen" (TGH 4, 11:3); 3) протиставлення неба ( як ідеального світу) землі (як об'єктивного світу): die pringent sia sar uf in himilo rihi: dar ist lip ano tod, lioht ano finstri (Msi 13, 14).

За давньогерманською космогонічною концепцією передбачаємо існування структурованого (зонального) першопростору і простору. Першопростір втілено у Niflheimr 'світ туману (сфера смерті)'; Muspellzheimr 'світ світла й вогню', Ginnungagap 'Світова безодня' (тепла, як безвітряне повітря), а простір - у лексемі rm 'місце'. Параметричними характеристиками першопростору виступають: 'початок (upsprettum)', 'середина (miium)', 'край (кінець) (landz-enda)', 'частина (hlutr)', 'верх (um heim allan букв. 'над усім світом')', 'низ (nir)', 'межа (бог Heimdallr букв. 'світу дуга', Mimisbunnr 'джерело Міміра')', 'широкий (Vi - гідронім)', 'вузький (Gunnra - гідронім)', 'близько (nmunda, nœr)', 'далеко (afar - breitt)', 'дальній ( vtt)', 'далекий (fiarri)', 'недосяжний (ofoerr)'.

Семантику слова 'там' (ar) співвідносимо з місцепроживанням у першопросторі Muspell, із місцезнаходженням у першопросторі Ginnungagap, з віддаленими землями у (космічному) просторі. Семантика лексеми 'туди' (heene) вказує на напрям руху з вихідного пункту (Mspell) в кінцевий пункт (Ginnungagap). Аналіз двн. тексту „Muspilli" (рядки 49-59) показав, що слово muspille 'Страшний суд' було вжито для позначення очищення землі вогнем від гріховних діянь людини. Змінам, перетворенню підлягає не лише людство (prinnit mittilgart), а й земні простори (die perga, poum, aha, mour), повітряний простір (der himil) із місяцем (mano fallit). У семантичній мотивації двн. muspille знайшли відображення амбівалентні функції вогню (знищення заради життя нового).

Для позначення місцеперебування Ісуса в першопросторі у двн. текстах використано словоформу fordhrom 'до-буття' (словники не реєструють це значення). Ідею створення Всесвіту (rmo) представлено дієсловами, що позначають інтелектуальний потенціал Творця: Er allen wroltkreftin joh ngilo giscftin, so rmo ouh so in hton man ni mag gidrahton (Otfrid II, 1:1,2). 'Він всі сили Всесвіту, а також ангелів створив, ніхто не зміг придумати ні всесвіту, ні [його] складових'. Корінь *rm- зустрічаємо в дієсловах слабкої дієвідміни ( далі д.сл.в.) (h)rūmen, ruomen 'залишати, звільняти місце, віддалятися, відходити', girūmen, kerūmen 'очищати, звільняти місце', irrūmen 'тж', 'чистити; прибирати'; у прислівниках rūmana, ruamana 'здаля', rūmo 'далеко; удалині; широко'. У складі композитів dagahruoma, dœgrum лексеми (h)ruoma, rum служать для позначення доби, дня і ночі та світання. Вважаємо, що архаїчна людина сприймала простір як конкретне місце, що асоціювалося з життям / смертю, рухом за межі 'відомого / свого (обжитого) світу', як розчищену від лісу необмежену, окультурену, обжиту землю.

У текстах представлено реалізації rm, hrom, hruoma, roum, rmo, в яких наочно проявляються характерні для даного періоду мови фонетичні особливості. Зміни окремих звуків необхідно розглядати залежно від їх позиції в слові та складі (В.Г. Таранець, О.П. Димирова). Артикуляційне посилення початкового складу й реалізація словесного наголосу на голосній викликали зникнення "щілинного глухого" h перед сонорним r. Двоконсонантна сполука на початку слова hruomа являє собою результат вторинного розвитку значення і фонетичної форми *her- із іє. *ker- „земля" (В.Г.Таранець). Перерозподіл артикуляційної енергії в межах складу сприяє появі фонематично самостійних голосних -u-,-ū-, --, -o- або дифтонгів -ou-, -uo- у корені. Спадна артикуляція в ауслауті слова призвела до редукції кінцевих -а, -о. Фонетична й морфемна межі в слові первинно збігалися, проте в процесі розвитку мови відбулося зміщення морфемних стиків, у результаті чого початковий приголосний основотвірного суфікса примкнув до кореня й змінив його структуру. Фонетична межа залишилася незмінною й тому виступає критерієм давнього морфемного членування в слові, подальше дослідження проблеми простору базується на вищезазначених вихідних теоретичних положеннях, які, без сумніву наклали свій відбиток на підхід і шляхи вирішення зазначеної проблеми простору. У дисертації показано, як увиразнюється значення локалізації завдяки використанню суфікса -na, котрий широко поєднувався з прислівниками: innan, iogiuanan, undenn, benan, obinan, thanan, *rūmana, ruamana. Установлено, що за структурою інновації з суфіксом -na, поділяються на три моделі: 1) радіальну ( ostn, westn); 2) ланцюжкову (ferrna, rūmana ) й 3) радіально-ланцюжкову ( innan, obinan). Частота вживання словоформи *rūma ' простір' у двн. текстах складає 0,008%.

У словниках зазначено, що слово Raum є результатом субстантивації ад'єктивної основи прагерм. *rūma 'просторий, великий, місткий', воно представлене в інших германських мовах: гот. rūm; дс. rūm; дісл. rm; англ. rūm; шв. rum; гол. ruim, з яких реконструюємо герм. *rūma. Герм. *rūma зводимо до іє. кореня *reu- 'простір; обшир', який продовжується в авест. rauuah- 'відкритий простір, свобода, воля'; тох. АВ ru- 'відкривати'; лат. rūs (G.rusis ) 'земля, поле, маєток'; ірл. re, ri 'рівне поле'; re 'простір, проміжок часу'; друс. ровЂныш (пслав. *rоvЂnЂ) 'рівний, плоский'; рос. *prostor 'вперед, вшир, зовні, відкритість, воля'; дінд. rajas 'простір', rjati 'простирати'; скр. rāj 'блистіти, сяяти, проявлятися'. Герм. форми *hrom, *hruoma (згідно з законом Грімма "перший пересув приголосних", *hw- вийшов із іє. *kw-) дають змогу реконструювати іє. форми *kwarom, *kwaruоma, в яких основну смислову функцію виконує початкове *kwa- зі значенням 'необмежений (повітряний) простір' (В.Г.Таранець). Один із рефлексів кореня *hru- знаходимо в гот. airva 'земля'; да. hruse 'тж'; у загальногеографічних термінах croft 'загорожена ділянка, котра використовується під ріллю', choro (>χωpa) 'місце, область'. Кінцеве *-ma зводимо до іє. *me-, *mo-, двн. managi 'множинність', гот. maiza 'тж', скр. mā 'міряти, виміряти; порівнювати; досягати, дотягуватися до; мати місце, вміщувати'. Таким чином, у німецькім слові Raum передбачаємо таку смислову деривацію: 'необмежений (повітряний) простір' → 'земля' → 'необмежений (земельний) простір' → 'простір'.

Увесь простір давньої людини визначався видимими й невидимими кордонами, межами,

границями. Для вербального позначення межі у двн. мові існували похідні та кореневі слова. Аналіз двн. словоформ marcha "кордон, межа, рубіж" показав, що дана лексема має частоту поширеності в двн. текстах 0,012% і позначає просторову структурацію та припустимі норми поведінки людини (приклади знаходимо в текстах, у словниках посилань на це значення не дається). У ситуаціях двн. мови представлено різні форми слова marcha, зокрема: mar(c)ha,