LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у німецькій мові (діахронічне дослідження)

marchia, makrka, marcun. На кінці словоформ має місце пересув глухих зімкнених –c -/ -(c)h-/ -k -, відомий у германістиці під назвою "другий пересув приголосних", встановлений Я.Гріммом. За двн. матеріалом реконструюємо прагерманську форму у вигляді *merekwa(>*marakwa) зі значенням "весь всесвіт темний". Подібні рефлекси представлено в багатьох індоєвропейських мовах, наприклад: стсл. тьма; рос. тьма; схв. тма 'морок, туман'; словен. t∂m, tm; в-луж. ста; лтш. tima 'темрява'; лит.tansa 'морок'; дінд. tmas (c.р) 'тж'; авест. t∂mh 'тж'. Цей матеріал свідчить про редуплікацію та інші шляхи творення похідних слів від єдиного ранньоіндоєвропейського кореня *kwа зі значенням "простір (повітряний)" (В.Г. Таранець). Припускаємо, що уявлення про межу, границю, кордон сформовано на основі розділеної речі, як протиставлення понять "темний / світлий". Цією річчю була, очевидно, вкрита лісом земля, яку розчищали від нього. Розвиток семантики marha зі значенням "межа, границя, кордон" передбачаємо в напрямку: 'весь всесвіт темний' → 'світло відділилося від темряви' → 'межа, границя, кордон'.

Для позначення половини відмежованого / невідмежованого простору й позначення локалізації людини серед інших людей використано лексему mittĭ 'середина'. Корінь mittĭ репрезентовано похідними іменниками: mittĭlōdi (ж.р.) та (с. р.), mittamo, mittimo, mittemo (ч.р.), композитами: mittigar(t), mittil(a)gart, mittili~, mittile~, mittiligarto, mittilegarto; mittemere; mittawehha; mittelandīg; mittetagīg, д.сл.в. (-on) mittilodōn та прикметниками mittil, mittel, metal. Частота поширеності слова mittĭ у двн. текстах складає 0,026%. Лексему mittĭ зустрічаємо не лише в германських: гот. midjis; дс. middi; дісл. mir; да. midd; дфриз. midde, а й в інших іє. мовах: дінд. mdhya; гр. msos; лат. medus; вірм. mēĵ; укр. межа; блр. межа; др. межа; стсл. междα Із германських форм реконструюємо герм. *medhjōn 'середина, центр'. Кінцева частина *-(h)jōn розвинулася з іє.*kwi-'частина, один' (В.Г.Таранець). Праформа *medkwana/*metkwana, очевидно, мала значення 'просторий [світ людини] ділиться на частини'. Подібну формальну й смислову спорідненість репрезентовано в гот. maitan 'різати'; дінд. medha 'жертвопринесення', (h)addha ' зовнішній, що не відноситься до центру'; скр. mātar 'земля і небо', іє. *medh- 'середина, гармонія, блаженство'; лит. metas 'рік' (проміжок часу); лтш. mēts 'час'. Вищерозглянуті слова дозволяють представити семантичний розвиток слова mittĭ у вигляді: 'просторий [світ людини] ділиться на частини' → 'межа' → 'середина, центр'.

Лексема nho вживається в двн. текстах для позначення локалізації поблизу ( чого / кого) й має переносні непросторові значення, пов'язані з поняттями "дружба", "взаємодія", "прихильність". Частота поширеності слова nho в двн. текстах складає 0,085%. У текстах і словниках представлено такі реалізації : nāh2 , nāhо, nhо. Корінь nāh має місце в іменниках: nāhі, nаhі, nā(h)isto; nāhchumft; nāhsippa; nāhscrift; nāhsprehhunga; nāhwertigi; nāhwist; у д.сл.в. (-en): nāhen, nāhhen, tharanāhen, daranāhen, genāhen, nāhen; (-ōn): na(h)līhōn, nālīhhōn, nālоhhon, прикметниках: nāh1 , nāhi, nāhe, nae, nāho, прийменнику давального й інструментального відмінків nāh3. Лексему nāho зводимо до прагерм. форми *noēhwa 'близький; недалекий' і реконструюємо іє. форму *noēkwa. Кінцеве *-kwa виконує основну смислову функцію зі значенням 'всесвіт'. Початкове *noē- містить сему "заперечення цілого" (J.Pokorny) і функціонує як мовне табу (М.М.Маковський). Про це свідчить міфологічний матеріал германців (nmunda Mspelli 'поблизу Муспелля'; som oc lfom nœr 'поблизу асів і альфів'). Очевидно, що іє.*noēkwa мало значення 'всесвіт не цілісний' або 'частина від всесвіту′. Подібну значущість отримали рефлекси *noēkwa, наприклад, у кімр. naws 'природа'; вал. nawd 'тж'; іє.*-auegh- 'говорити, видавати звуки'; скр. anс 'частина, доля', 'край, кінець', ank 'викривлення', 'коліно', 'сторона, бік'; 'тіло'; лат. nĕco 'лишати життя, умертвляти, вбивати'; 'нищити', necto 'в'язати, сплітати'; 'з'єднувати'(>*eg-, *ueg- 'зв'язувати′); двн. niozan, neozzan, nēzan, niaza 'вживати, використовувати, скористатися'; іє.*eg- 'безодня, зіяння'. Таким чином, іє.*noēkwa являє собою семантичний розвиток: 'всесвіт не цілісний' → 'безодня, зіяння' → 'край, кінець' → 'використовувати (можливості різних енергій першопростору)' → 'нищити / з'єднувати' → ' близький', ' близько'.

У двн. текстах словоформу fr вжито для позначення віддалення від мовця. Корінь fr представлено в іменнику ж.р. ferri; у прикметнику fr; у прислівниках fr; ferrana, ferrano; ferrenān, ferronān; ferro; ferron та у д.сл.в. (-en): ferrēn. Аналіз показав, що слово fer(r) 'далеко, здаля, удалині' у двн. текстах позначало: 1) велику відстань (нейтральний сенс), 2) ментальний ступінь дії людини та 3) інтенсивність ознаки віддалення. Частота поширеності прислівника fr(r) у двн. текстах складає 0,054%. Слово fr в двн. текстах має реалізації fr, ferro, uerro, verro, verrana, frrenn, verrann, frrost. Початкові приголосні f-, v-, u- фонематично не розрізняються; біфонемне rr репрезентує монофонему, оскільки наголос падає на початковий склад (морфему) (Л.Р.Зіндер, Т.В.Строєва).

За словниками, лексема fr походить від іє. *per- / *per∂ ' далі, вперед'. Один із рефлексів іє. кореня зустрічаємо в омонімічному іє. *er- 'приховувати таємницю', 'горіти', 'урочисто промовити', 'присягатися'; 'з'єднувати', 'бути', скр. bhrāj 'блистіти, сяяти'; лат. pārеo 'з'явитися, являтися', părio 'народжувати, породжувати, створювати'; авест. ksa –par 'ніч'; хет. arai 'розцвітати, пускати пагони, бути, існувати'; кельт. *()arei 'вірити'; гот. fairhvus 'Всесвіт'; да. feorh 'тж', 'душа'; дісл. tifurr 'бог'; лит. vargs 'поганий, злий'; лит. pa-saulis 'Всесвіт'. Фонетичне перетворення колишнього ранньоіндоєвропейського *kw- >іє.*p / * bh викликане перцептивним чинником (асоціативною подібністю). Початковий *p / *bh має місце в іє. *kwer 'верх, верхня частина' (М.М.Маковський). Розвиток семантики слова fr передбачаємо в напрямку: ' всесвіт народжується' → ' Всесвіт' → ' верх, початок, високий' → ' далекий, далеко, удалині, здаля '.

Аналіз двн. лексеми hier показав, що в текстах вона вживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані. Загальна частота поширеності hier у двн. текстах становить 0,13%. Його кореневу форму представлено як із довгими голосними – , так і з дифтонгами ie,ia,ea у препозиції до r. Словоформа має вигляд hier, hie, hira, hear, hēr, hia(r), hiare, hara, hīe, her, hir, heer. Згідно з даними словників, прислівник *hier походить від герм. кореня *hēr- ' цей, тут' (пор. гот. hēr; дс. hēr; да. hēr; дісл. hēr; дфриз. hēr; англ. here; шв. hr) . Початковий h вийшов із більш раннього *hw- ( іє. *kw-). Очевидно, що іє. корінь *kwara або *kwira мав значення 'дитина'.

Рефлекси іє. форми *kwara/*kwira виявлено в словах, що позначають