LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у німецькій мові (діахронічне дослідження)

чоловіка: гот. wair; дісл. verr; двн. (h)wer; да. wer; лат. vir; ірл. fer; лит. vyras; дінд. vira (В.Л.Сілін), жінку: іє. *sor; тох. A kuli; да. ir; дірл. vor; двн. frō; дінд. mahila; лтш. sieva (М.М.Маковський), життя: іє. *ker- 'різати, бити'; да. hyse 'дитина'; тох. A wir 'молодий'; дінд. kora 'тж'; осет. koeryn 'жити'; іє. *kerd 'середина'; вірм. ordi 'син'; хет. hardu 'правнук'. Припускаємо, що просторова локалізація 'тут, цей тут' вийшла з наявного бінарного протиставлення 'людина / не людина' і є результатом семантичного розвитку типу: 'дитина' → 'чоловік / жінка' → 'син'→ 'він'→ 'той'→ 'тут, сюди, ось'.

Аналіз словоформи dā показав, що сукупністю своїх значень вона виражає локативні ( місце знаходження) й директивні (місцепризначення) характеристики просторової віддаленості від орієнтира "Я". У двн. текстах лексема *dā має одну з найвищих частот реалізації серед досліджуваних одиниць - 0,21% і репрезентована таким чином: dā, thẫr, pẫr, thāra, thāre, dẵr,dāra, dāre, đaar, dhār(e), diere, dā, tẫr, t(h)er, der(e), thir, dir, tir. Розрізнення початкових приголосних d, dh, t, th, p за ознакою "дзвінкість / глухість" не відігравало в давній німецькій мові суттєвої ролі (Л.Р.Зіндер, Т.В.Строєва). Лексему dā ' там; тут; ось' зведено до західногерман. кореня *œr 'там; тут; ось'. Початкове *œ- порівняємо з більш давнім іє. реконструйованим коренем *d-, *di- зі значенням 'розділяти, розрізати на частини' (J.Pokorny). Подібну значущість містять слова: дінд. dlati; гот. dailjan; двн. teilen; стсл. делити; рос. делить; укр. ділити. Кінцеве синкретичне *-ra /*-re- зі значенням 'світло / темрява (смерть)' реконструйовано вченими (В.Г.Таранець, М.М.Маковський, Т.В.Топорова). Праформа *œra могла зазначати 'Всесвіт народжується'.

Рефлекси іє. форми *œra представлено в інших мовах: скр. tra 'тут; там'; dara 'розбиваючий; розриваючий'; ' діра; отвір'; 'яма, ущелина' двн. tharot 'там'; derit 'тж'; лит. dailide 'тесляр'; лтш. darijums 'галявина, яка утворилася після вирубки лісу'; болг. делам 'рубати сокирою, будувати'; схв. djeljati 'різати, стругати'. Вважається, що в іє. прамові звуки [r] та [l] були омонімами (В.Г.Таранець). Фонетичні зміни початкових германських *th- / *d- i *p- (<іє. *kw-) пояснюємо дією перцептивного чинника (явище субституції). Припускаємо, що позначення локалізації (da) зародилося від іє. *kwara 'Всесвіт народжується'. Семантичний розвиток останнього, очевидно, відбувся в напрямку: *kwara → герм. *dahwar→ *dhar →*da 'Всесвіт народжується' → ' тут; там; ось'.

Визначення напряму руху в просторі відносно мовця передано в двн. мові прислівником hina 'геть; удалину; туди; звідси'. Лексему вжито для позначення відстані та в переносному негативному значенні стосовно країни. Загальна частота даної словоформи в текстах відрізняється від уживаності вищерозглянутих слів ЛСГ і складає 0,032%. Корінь hina представлено в численних дериватах прислівникового походження: hinaafter; hinabar; hinaferro; hinafurder; hinẵn, hinnẵn; hinana, hinnana; hinnaūz'; hinnāndara; hinẵnūz; hinaūf; hinaūz; прикметниках: hinafertīg ; hinarihtīg; іменниках: hinafart, ~farth; hinainbrottinī, ~brutteni; hinawortini. У словниках указано на тотожність займенникових основ прислівника hina 'туди' і слів hier, hinnen, heute. Герм. корінь *hi- (іє. *ki-) 'цей' зустрічаємо в споріднених мовах: лат. cīs 'по ту сторону', cĭtra 'по цю сторону, на цій стороні'; лит. şis; стсл. sǐ 'цей'; хет. kī 'це тут'; гот. hi 'цей', hidre 'сюди'; іє. *ħe-no 'той'. За германським матеріалом реконструювано складники іє. форми *kwana зі значенням 'всесвіт не цілісний' (В.Г.Таранець). Подібне словесне утворення представлено у вірм. krkin 'двоїстий, подвоєний'; стсл. *konъ / *konь 'кінець, початок'. Припускаємо, що в своєму зародженні позначення напрямку 'туди' виражало прагнення до поєднання й рівноваги різних енергій першопросторів. Розвиток семантики hina передбачає таку смислову деривацію: 'всесвіт не цілісний'→ 'туди, геть, удалину (іншого першопростору)'. Значення лексеми hina у двн. текстах вважаємо генетично вторинними (людина як мікрокосм).

Напрямок руху до мовця репрезентовано словоформою hera 'сюди, до цього місця'. Її поширеність у текстах становить 0,024%. Одержані лексико-семантичні варіанти hera, hra, her, hara є результатом взаємодії фонематичних і граматичних одиниць мови. Словоформа 'сюди', очевидно, з'явилася під час розпаду прагерманського етносу й відповідно мови. Її походження зведено до займенникової основи *hi-, яка зазначає місцеперебування мовця, й суфіксу *-ra, який вказує напрямок до мовця (K.Duden, F.Kluge). Більш глибокою реконструкцією да. hider; дісл. hera передбачено корінь іє.*kwatara/*kwadara зі значенням ' всесвіт триєдиний' (В.Г.Таранець). Рефлекси *kwatara/*kwadara реалізовано в окремих мовах: скр. atala 'бездоний'; хет. hatressar 'порядок, гармонія'; лит. vidus 'внутрішня частина', vidurŷs 'середина'; да. oedre (множина) 'внутрощі; дісл. oer 'тж'; лат. scatere 'бити джерелом; з'являтися у множині'. Семантична деривація лексеми hera має вигляд: 'першопростори' → ' всесвіт триєдиний' → ' людина / чоловік' → ' сюди' (напрямок до місця злиття енергій першопростору, до людини).

Дослідження показало, що у лексемах aba / ana реалізовано спільний синкретичний іє.корінь *kwa- зі значенням 'відділення / приєднання'. У текстах двн. мови aba має найменшу частоту поширеності - 0,006%, щодо ana, то його частота функціонування складає 0,025%. Статистичні характеристики цих лексем, очевидно, свідчать про хронологію зародження позначень просторових відношень.

У третьому розділі "Лексико-семантична група слів з просторовим значенням у середньо-, ранньо-та нововерхньонімецькій мові" описаносемантичні зміни досліджуваних слів протягом ХІІ – ХХ століть, одержано їх лексико-семантичні варіанти в текстах, розкрито функціонально-семантичну значущість прийменників ab / an, їх уживання, виявлено механізми новоутворень із просторовим значенням у сучасній німецькій мові, класифіковано дані новотвори за морфологічною структурою.

Семантичні зміни слів зумовлені культурно-історичним розвитком людства взагалі та національними особливостями освоєння світу людиною зокрема. Аналіз текстового матеріалу вказує на те, що людина середньовіччясприймала простір як конкретне відмежоване захищене місце (своє приміщення), як необмежене сакральне місце (небо), як розширення місця під час смертельного бою (поле), як межу поширення людської пам'яті. Простір структуровано за гендерними ознаками, на що вказує граматичний рід лексеми 'простір' ( rm - ч.р.; rme - ж.р.). У реферованій роботі в результаті аналізу свн. пам'яток одержано словоформи rum, rm, roum, rme, котрі вжито в двох значеннях: 1) позначення простору (нейтральний сенс) і 2) в переносному позитивному значенні щодо діяльності людини (приклади знаходимо в текстах, у словниках це значення не реєструється). Загальна частота поширеності лексеми rm відрізняється від показників частоти двн. періоду й складає 0,003%. Людина рнвн. доби