LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична класифікація афоризмів у картині світу Ліни Костенко

часу:



Н. В. Буц. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ АФОРИЗМІВ
218
У КАРТИНІ СВІТУ ЛІНИ КОСТЕНКО

Час пролітає з реактивним свистом.
Жонглює будень святістю і свинством [2, c. 51].
2. Розташування предметів у часі відносно один одного, а саме співвіднесеність із теперішнім часом:
Щоранку йде в холонучі сузір’я
одвічний дим одвічних димарів [2, c. 63].
3. Ділення часової лінії на одиниці часу:
Як тій дитині зватися Богданком?!
коли епоха зветься НТР?! [2, c. 549]
І неповторність кожної хвилини
шукає шлях від болю до перлини [2, c. 273].
До категорії Руху належать шість опорних слів: „збудуй”, „не бий”, „пишіть”, „ламай”, „шукають”,
„торкнуть”. Вони належать до компонента „Форми і види руху” із значенням „різного роду рухи”:
Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.
Не бий на сполох в невідлитий дзвін [2, c. 545].
Пишіть листи і надсилайте вчасно [2, c. 61].
Криши, ламай, трощи стереотипи!
Вони кричать, пручаються – ламай! [2, c. 11]
Є скарби допоки їх шукають.
Перестануть – от тоді вже все [2, c. 109].
До категорії Окреме ми віднесли опорні слова „душа”, „слово”, а також антоніми „фініш-старт” у
афоризмі
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш – це, по суті, старт [2, c. 13].
У даному контексті ці опорні слова мають значення внутрішньої сторони окремого, його сутності,
змісту. А лексеми „душа” і „слово” – значення складової частини окремого:
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла [2, c. 64].
Слово – прізвище думки тепер,
а частіше – її псевдонім [2, c. 8].
Другою по кількості опорних слів, після категорії Буття, є категорія Якості. Сюди ввійшло
чотирнадцять опорних слів. Всі вони мають значення якостей, що складають цілісну характеристику
людини, її особливостей. Це такі лексеми, як „цензор”, „сумління”, „безборонність”, „геній”, „іронія”,
„правдивий”, „найкращий”, „підлість”, „найчесніший”, „недобрий”, „щасливий”, „ниций”, „бездарність”,
„божевілля”:
Шукайте цензора в собі [2, c. 12].
Сумління – річ тендітна і марка.
Вже дехто з нього й пилу не стирає [2, c. 87].
Непереможна безборонність
твій меч єдиний і єдиний щит [2, c. 534].
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе [2, c. 107].
Іронія – це блискавка ума,
котра освітить всі глибини смислу [2, c. 267].
Правдивій пісні передзвін кайданів –
то тільки звичний акомпанемент [2, c. 239].
Кулі примхливі, як дівчата. –
вибирають найкращих [2, c. 36].
Підлість послідовна, як геометрія –
вибирає найчесніших [2, c. 36].
Гріх сіяти недобре зерно [2, c. 543].
Бо так воно у Господа ведеться –
дорога ницих в землю западеться! [2, c. 217]
Щасливий той, хто ще не вміє грати.
Він сам собі Шопен і Берліоз [2, c. 58].
Божевілля моє божемилля,
богомілля моїм сльозам [2, c. 147].
Категорію Кількості представляють п’ять опорних слів із значенням невизначеної кількості:
„більше”, „менше”, „мізерно”, „безконечно мале”, „безконечно велике”.
З суми безконечно малих
виникає безконечно велике [2, c. 157].


РАЗДЕЛ 5. УКРАЇНСЬКА ЛІНГВІСТИКА: СУЧАСНІСТЬ ТА МАЙБУТНЄ
219

Не треба думати мізерно [2, c. 38].
Все менше рук, що вміють сіять хліб.
Все більше рук, що тягнуть все у пельку [2, c. 36].
Категорію Стосунки становлять дві умовні групи: суспільні стосунки й вторинні – ідеологічні.
У людини з фашизмом генетична несумісність [2, c. 537].
Сніги і я. Над присмерком смерек –
усіх печалей білі епілоги [2, c. 104].
Висновки. Ми не можемо сказати, що дані афоризми підводяться під рубрику. Зміст афоризмів
опорними словами не обмежується. Класифікувати афоризми за опорними словами можна лише на
певному рівні, в якому проявляється даний зміст.
Література:
1. Костенко Л.В. Берестечко: Іст. роман. – К.: Укр. письменник, 1999. – 157 с.
2. Костенко Л.В. Вибране. – Київ: Дніпро, 1989. – 560 с.
3. Костенко Л.В. Маруся Чурай: Іст. роман у віршах. – К.: Дніпро, 1982. – 136 с. (Серія „Романи й повісті”, № 2.)
4. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. Вид. 3-тє, перероблене і доп. – К.: Радянська школа,
1971. – 486 с.
5. Романенко В. Мистецтво бачити світ. – К., 1969. – С. 13.
6. Соколовская Ж.П. «Картина мира». Системность, Моделирование и Лексическая семантика. – Симферополь:
Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2000. – 176 с.
7. Соколовская Ж.П. Исследования по лексической семантике. Книга 2. Семантическая структура слова. –
Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2000. – 144 с.
8. Ткаченко А. Мистецтво слова (вступ до літературознавства). – К.: Правда Ярославичів, 1998. – 448 с.
9. Українська мова. Енциклопедія. / Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяблюк М.П. та ін. – К.: Укр. енциклопедія,
2000. – 752 с.: іл.
10. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філолог. спеціальностей вищих закладів освіти.
– К.: Академія, 1999. – 288 с.

Поступила 26.02.2004 г.
АДВЕРБІАЛЬНІ СИНТАКСЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
О. М. Гандзюк
В статье говорится об адвербиальных синтаксемах украинского языка. Анализируется
категориальная специфика адвербиальных синтаксем. Называются их самые частые
категориальные проявления.
Ключевые
слова:
адвербиальные
синтаксемы,
морфологическое
выражение
адвербиальных синтаксем, простое усложненное предложение
У статті йдеться про адвербіальні синтаксеми української мови. Аналізується
категоріальна специфіка адвербіальних синтаксем. Називаються їх найуживаніші
частиномовні вияви.
Ключові слова: адвербіальні синтаксеми, морфологічне вираження адвербіальних
синтаксем, просте ускладнене речення
The article deals with adverbial syntactical units in Ukrainian language. The specification of
adverbial syntactical units as parts of speech is considered. The most typical representation of
syntactical units is analysed.
Key words: adverbial syntactic units, morfological expressions adverbial syntactic units, simple-
complicated centence
Мета. Вторинні предикатні синтаксеми функціонують у граматичній структурі простого
ускладненого речення. В основному вони складаються з двох елементів: „трансформованого в
морфологічний іменник вихідного предикатного слова з семантикою дії, процесу, стану, якості тощо і
аналітичної синтаксичної морфеми-прийменника, що вказує на семантико-синтаксичні відношення між
двома елементарними простими реченнями” [3, с. 269]. Вторинні предикатні синтаксеми формуються з
атрибутивних, модальних і адвербіальних синтаксем. Адвербіальні синтаксеми поділяються на
темпоральні, причинові, цільові, допустові та умовні синтаксеми. Кожні характеризуються своїм
морфологічним вираженням.