LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична образність синонімії в романі Г. Тютюнника 'Вир'

212
Абдураманова Ш.А.
СУФИЙСКАЯ СИМВОЛИКА РАННИХ СТИХОВ Н. ЧЕЛЕБИДЖИХАНА

Источники и литература

1. elebicihan N. Yolcu arip. – red. N. Abdlvahap. – Gnsel. – 2000. – 4. – S. 22.
2. Еремеев Д.Е. На стыке Азии и Европы: Очерки о Турции и турках. – М. – 1980. – С. 62.
3. Идрис Шах. Суфизм. – М.: Клышников, Комаров и К*. – 1994. – С. 406.
4. Салдадзе Т. Авиценна. – Ташкент: Г. Гулям. 1983. – C. 339.
5. Коран. Пер. И.Ю. Крачковского. – М.: Раритет. – 1990. – Сура 24. Свет. Аят 35. – С. 280.
6. Салдадзе Т. Авиценна. – Ташкент: Г. Гулям. 1983. – C. 361.
7. elebicihan N. Sar tlpan. – red. N. Abdlvahap. – Gnsel. – 2000.– 4. – S. 19.
8. Кинросс Л. Расцвет и упадок Османской империи. Пер. с англ.
9. Идрис Шах. Суфизм. – М.: Клышников, Комаров и К*. – 1994. – С. 220.
10. Там же. – С 417.
11. Цвелев. Странствия души. – Киев: А.С.К. – 1999. – C. 27.
12. Идрис Шах. Суфизм. – М.: Клышников, Комаров и К*. – 1994. – С. 221.
13. N. elebicihan. Qurtqa qadn. – red. N. Abdlvahap. – Gnsel. – 2000. – 5. – S. 17.
14. Идрис Шах. Суфизм. // Философский камень. – М.: Клышников, Комаров и К*. – 1994. – С. 236.
15. Р. Безертинов. Тенгрианство – религия тюрков. – Набережные Челны: Аяз. – 2000. – С. 103.
16. Доде А. Малыш. Сб. Рассказы по понедельникам. Пер В. Барбашевой. – М: Правда. – 1987. – С. 187–
188.
17. Строев А. Жизнь и творчество Альфонса Доде//А. Доде Рассказы по понедельникам. – М: Правда. –
1987. – С. 9.
18. Доде А. Малыш. Сб. Рассказы по понедельникам. – М: Правда. – 1987. – С. 187.
19. Там же.
20. Там же.
21. Bektore . // Emel. – № 32. – S. 147.
22. Доде А. . Малыш. Сб. Рассказы по понедельникам. Пер В. Барбашевой. – М: Правда. – 1987. – С. 187–
188.
23. Пузиков А. . Альфонс Доде.// Сс. в 5 т. – Т. 1. – М: Правда. – 1965. – С. 10.
24. elebicihan N. Kobelek. – red. N. Abdlvahap. – Gnsel. – 2000.– 4. – S. 19.
25. Салдадзе Т. Авиценна. – Ташкент: Г. Гулям. 1983. – C. 363.
26. Кандымов Ю. Курултай. Как это было. Как это было // Авдет. – 1991. – 29 марта.

Бублик Л.Н.
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ОБРАЗНІСТЬ СИНОНІМІЇ В РОМАНІ
Г. ТЮТЮННИКА “ВИР”

Актуальність. Проблема мовної синонімії взагалі і питання про використання синонімічного багатс-
тва української мови зокрема здавна привертали увагу дослідників. Зацікавленість синонімічними явища-
ми в мовній картині світу письменників зумовлена сучасним станом лінгвістики. За останній час семанти-
ка лексичного багатства художніх творів трансформувалася в окрему галузь науки про мову, бо розвиток
лексики тісно пов’язаний зі сприйняттям оточуючого світу.
Зацікавленість мовно-образною системою художнього твору через синонімічні засади дає можливість
проникнути в зміст твору, відчути світосприйняття письменника, збагнути його мовно-художні смаки, ви-
явити загальні тенденції розвитку лексичної системи української літературної мови.
Мовна картина світу Григорія Тютюнника досліджувалась з боку ономастики (Соколова А.В. „Імену-
вання головних героїв роману Г.Тютюнника „Вир”)[6, c.64].
Але синонімія як засіб формування мовної картини світу в романі Г.Тютюнника не булa об‘єктом мо-
нографічного дослідження.
Ця стаття є спробою систематизувати й узагальнити засоби синонімії як чинник відтворення мовної
картини світу в романі Г.Тютюнника „Вир”. Дослідники зазначають, що „автор роману ретельно попра-
цював над добором імен, прізвищ, прізвиськ, беручи їх з реальної дійсності, нічого не вигадуючи. Різно-
манітність форм іменування автор використовує творчо, із стилістичною метою” [6, с. 70].
Але дослідження синонімів у творчості Г.Тютюнника залишилася поза увагою лінгвістів, а саме: зва-
жаючи на те, що Григорій Тютюнник належить до плеяди найкращих українських письменників, чия тво-
рчість формувалась у 50–60 роках ХХ століття під впливом подій ІІ світової війни та післявоєнної відбу-
дови, його твори відрізняються невичерпністю виражальних засобів, її розвиненістю, багатством і націо-
нальною своєрідністю. Все це реалізується через синонімію.
Отже, метою статті є дослідження семантичної структури й особливостей функціонування синонімів
у романі Г.Тютюнника „Вир”.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:
1) визначити синоніми у романі Г.Тютюнника „Вир”;
2) систематизувати й класифікувати їх за синонімічними рядами;
3) визначити контекстуальне значення виявлених синонімічних одиниць та особливість їх функціону-
вання у мовній картині світу письменника.
Безсумнівний інтерес для теорії синонімії становить визначення принципу взаємозаміни синонімів у
художньому тексті. Більшість науковців схильні розглядати можливість заміни як один з критеріїв сино-
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
213

німічності, спільності значення або, в усякому випадку, як прийом, спосіб, методику виділення синонімів.
Вивчення синонімів ведеться на рівні синонімічного ряду, який виділяється на базі функціонально-
семантичної спільності, що склалася на сучасному етапі розвитку мови. Важливе значення у розкритті ху-
дожнього задуму митця має встановлення відношень синонімії зі схожими мовленнєвими явищами, які
створюють невичерпний запас варіантів для вираження близького змісту. Спільність змісту є тією осно-
вою, що дозволяє зіставляти різні способи висловлювання, встановлюючи ту чи іншу різницю у відтінках
значення, у стилістичному забарвленні.
Порівнювані варіанти зображуваних реалій та образів мають бути близькі за семантикою, інакше від-
тінки у змісті висловленої думки будуть зумовлені не тільки її граматичним оформленням, а й лексичними
компонентами конструкцій. Слід враховувати відмінності між семантично спорідненими граматичними
одиницями. Адже саме відмінності відіграють вирішальну роль у процесі вибору мовних засобів, необхід-
них для якнайвиразнішого висловлення думок і почуттів митця [1, с. 175].
У художньому творі синонімічні відношення охоплюють усю систему мови і тому проявляються на
будь-якому рівні. Досить часто трапляються синонімічні відношення відповідності і між різноструктур-
ними утвореннями. Такими є близькі за змістом слова і словосполучення, члени речення і частини склад-
ного речення, складнопідрядні речення й конструкції зі вставними словами чи реченнями.
Глибина, переконливість і виразність зображуваних Григорієм Тютюнником картин, образів, пережи-
вань, ситуацій забезпечується не самим кількісним багатством авторського словника. Цей шлях художньо-
го відтворення мовної картини світу ґрунтується насамперед на вдумливому підході автора до слова, на
його вмілому доборі значень та смислових і стилістичних відтінків слова, тобто майстерному використан-
ні синонімічних засобів і можливостей загальнонародної мови.
Феномен Г. Тютюнника в українській літературі став спалахом високого таланту. Він нагадав про такі
категорії як мужність митця, порядність, правдивість. Письменник буквально полював за кожним живим,
вихопленим із вуст народу словом. Брати Григорій і Григір Тютюнники постійно дискутували про багатс-
тво рідної мови: „... – Ось дещиця є: доокруг, діромаччя, насурмився, пришаркував, чибає... Ба, яке багато-
значне, виразне слівце, та ще й зі специфічним забарвленням. Або ось: синиха – синова жінка, тобто не
невістка, а синиха, з негативним відтінком... Ану, давай твої. – Говорить Полтавщина: желіпає, сіпатись,
ухоркалась, нетіпака, небо южиться, скиглій, зінське щеня, шашні, зимогрій, корчомаха... А це Черкащина
сміється: „Я не чую, що вона говорить, чую тільки, що бреше”, „Вона усміхнулась, ніби в неї потріскані
губи болять”, „Заробив, аж торби порвав...” [8, с. 48].
Наведена цитата вказує на кропітку творчу працю письменника, його спроможність створювати яск-
раві синоніми. Г.Тютюнник, надзвичайно чуйний до слова, невтомно відкриває все нові й нові його нюан-
си, майстерно використовує лексичне багатство українсь