LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови

розгляду семантичної структури еврисемантів, структури їх широких значень, а також дослідження функціонального потенціалу лексем широкої семантики. Для досягнення зазначеної мети було виконано такі завдання:

  • Встановлено зміст та обсяг поняття "широкозначність".

  • Розкрито категорійний статус явища широкозначності в українській мові.

  • Визначено місце широкозначності серед інших лексико-семантичних категорій – абстрактності / конкретності, багатозначності, омонімії, невизначеності, неоднозначності та дифузності.

  • Здійснено лексико-семантичну класифікацію українських еврисемантів.

  • Виявлено семантичні та функціональні особливості іменникових, займенникових і дієслівних еврисемантів у літературно-художніх творах.

    Основними методами дослідження є описовий метод, методи компонентного (для з'ясування лексико-семантичної організації слів, розкриття структури широких значень) і контекстуального аналізу (для виявлення семантики широкозначних лексем в умовах контекстуального оточення), а також частково квантитативний прийом (для визначення ступеня поширеності іменникових, займенникових та дієслівних еврисемантів у літературно-художніх текстах ХХ століття).

    Джерельна база роботи. Широкозначна лексика досліджується на матеріалі художньої літератури ХХ століття: прозових творів О. Гончара, ("Твори в шести томах", 1978–1979), П. Загребельного ("Диво", 1968, "Роксолана", 1980, "Юлія, або запрошення до самогубства", 1997, "Брухт", 2004 та ін.), Григорія Косинки ("Вибрані твори", 2003), К. Мотрич ("Перед храмом любові і болю", 1989), Гр. Тютюнника ("Облога: Вибрані твори", 2004) та В. Шевчука ("Око прірви", 1996 та ін.). Використані такі лексикографічні праці: "Словник української мови" в 11-и томах (1970–1980), "Новий тлумачний словник української мови" у чотирьох томах (2000) та "Великий тлумачний словник сучасної української мови" (2005).

    Матеріалом дослідження стали близько 2900 еврисемантів, дібраних із прозових творів О. Гончара, П. Загребельного, Григорія Косинки, К. Мотрич, Гр. Тютюнника та В. Шевчука.

    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний, комплексний аналіз широкозначної лексики з урахуванням її семантичних та функціональних особливостей. На основі дослідження фактичного матеріалу розкрито специфіку лінгвального явища еврисемії, встановлено її місце в лексичній системі мови.

    Теоретичне значенняроботи полягає в поглибленні й уточненні наукових концепцій, пов'язаних із розкриттям семантичної природи категорії широкозначності; в уточненні критеріїв розмежування еврисемантів та інших лексем; в удосконаленні методики компонентного аналізу.

    Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні в лекційних курсах із лексикології та семасіології української мови в середній і вищій школах. Матеріали дисертації стануть у нагоді при подальшому вивченні лексичної семантики, при укладанні чи доповненні підручників, посібників та загальномовних словників.

    Особистий внесок здобувача. Проаналізовані погляди зарубіжних і вітчизняних лінгвістів на проблему широкозначності, доповнені та уточнені критерії виділення широкозначних слів із лексичного загалу, охарактеризовані типи широких значень еврисемантів, визначені специфічні функції широкозначних іменників, займенників і дієслів у художньому мовленні ХХ ст. Дослідження проведено автором одноосібно. Усі статті з теми дисертації опубліковані без співавторів.

    Апробація результатів дисертації. За матеріалами дослідження були прочитані доповіді на Всеукраїнській науковій конференції "В. С. Ващенко – особистість, науковець, громадянин" (Дніпропетровськ, 2005, 2007), ХІІІ і ХІV Міжнародних конференціях із функціональної лінгвістики "Мова та світ" (Ялта, 2006, 2007), Регіональній науково-методичній конференції "Культура професійного мовлення" (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції "Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти" (Черкаси, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008), ХVII Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Київ, 2008), ІІ Всеукраїнській науковій конференції "Пріоритети германського і романського мовознавства" (Луцьк, 2008), Регіональній науково-практичній конференції "Культура мовлення в українському суспільстві" (Дніпропетровськ, 2008), а також на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в 2008 році.

    Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено в 6 статтях, уміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

    Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку наукової літератури (238 позицій) та списку джерел фактичного матеріалу. Основний текст викладено на 163 сторінках, загальний обсяг роботи – 194 сторінки.



    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


    У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її теоретичні засади, об'єкт, мету, завдання та методи наукового дослідження, окреслено джерела фактичного матеріалу, указано на наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їхню апробацію та особистий внесок здобувача.

    Перший розділ "Лексико-семантичне явище широкозначності" становить теоретичну основу наукового дослідження, складається з трьох підрозділів, де подається огляд наявних у лінгвістці підходів до вивчення еврисемії, розкривається категорійний статус широкозначності в українській мові, визначається її місце серед інших лексико-семантичних категорій, зокрема абстрактності / конкретності, багатозначності та омонімії, невизначеності, неоднозначності та дифузності, аналізуються основні функції контексту при визначенні широкого значення слова.

    У підрозділі1.1. "Історія вивчення питання"подано еволюцію поглядів на явище широкозначності.

    Історія вивчення еврисемії в мовознавстві бере початок у другій половині ХХ століття. Уведення в лінгвістику поняття "широке значення слова", яким і сьогодні користується переважна більшість науковців, належить Н. Амосовій. Саме вона вперше застосувала терміни "еврисемія", "еврисемічний" для називання особливого типу максимально узагальненого лексичного значення, яке існує в чистому вигляді лише в мові і дещо звужується, конкретизується при вживанні слова в мовленні.

    У 60–70 роках ХХ ст. дослідження велися переважно над формуванням термінологічного апарату, розкриттям природи, сутності самого явища, причин його виникнення (роботи Н. Амосової, І. Арнольд, В. Конецької, В. Соколової, В. Ярцевої


  •