LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови

Хліб дає людині можливість жити, а гра – цікавість жити; робота людину виснажує, а гра манить і захоплює. Робота – це самоприневолення, а гра – це забавка, приневолювати до якої непотрібно" (В. Шевчук).

У третьому розділі роботи"Займенникові еврисеманти української мови"проаналізовано широку семантику й функціональні особливості прономінативів.

Займенникові слова створюють найбільше угруповання в парадигмі широкозначних слів української мови. Їх унікальність полягає в особливій узагальненій семантиці, детально розглянутій у підрозділі3.1. "Семантика займенникових еврисемантів". Внутрішню структуру значення кожної займенникової лексеми формують вказівний і "номінативний", чи "тематичний", компоненти (Л. Барлас) (напр.: він – "предмет", "людина", "істота / неістота" тощо), які наповнюється змістом ще в мові, а деталізується в мовленні, проте можуть залишитися й імпліцитними.

Досліджувані прономінативи за семантикою об'єднано в три лексико-семантичні групи, перша з яких представлена займенниковими іменниками, останні дві – займенниковими прикметниками, числівниками та прислівниками:

  • Слова, які вказують на предметність: певну річ (предмет, процес, явище тощо): воно, що, щось, дещо, що-небудь, будь-що, ніщо і под. або особу, живу істоту: я, ми, ти, ви, він, вона, вони, хто, хтось, дехто, хто-небудь, будь-хто, ніхто та ін.

  • Лексеми, які вказують на непроцесуальну ознаку: мій, твій, наш, ваш, свій, їхній, цей, такий, сам, самий, весь, всякий, кожний, інший, абиякий, будь-який, який-небудь, якийсь, ніякий, нікотрий, нічий, жодний, скільки, ніскільки, як-небудь, коли-небудь, казна-де, казна-куди і под.

  • Займенники-зв'язки: це, той.

    За ознаками "людина", "предмет", "відомий", "невідомий" і "невизначений" прономінативи нами покласифіковано на сім підгруп.

    Підрозділ 3.2. "Функціональні особливості займенникових слів"присвячено аналізові функцій займенникових слів у художніх текстах, основною з яких є номінативно-вказівна. Указуючи на істоту чи предмет, прономінативи також називають її, характеризують за особою, за кількістю, місцем знаходження, часовим виміром тощо, напр.:

    "Ходив до нього завжди старший сошенянський пасічник дід Прокіпко – не про щось там дрібне погомоніти, а про життя" (Гр. Тютюнник);

    "І про те вона знала! Але не пробувала будь-що змінити, бо що може навіть всемогутня жінка супроти задавнених звичаїв, які обступають людину, мов непробивні мури Стамбула" (П. Загребельний);

    "Часом їй уже здавалось, що в їхніх стосунках не сталося ніякого розладу, що ревнувати його до когось було б недоречно, що саме тепер вони стають ближчі один одному, ніж будь-коли" (О. Гончар).

    У четвертому розділі – "Лексико-семантична організація широкозначних дієслів" охарактеризовано функціонально-семантичні особливості широкозначних дієслів української мови.

    У підрозділі4.1. "Своєрідність лексичних значень дієслів"досліджено особливості широкої семантики вербальних слів.

    Дієслова мають тип лексичного значення, відмінний від іменникового та займенникового. По-перше, вони виражають ознаку в процесі її становлення, тривання або розгортання (процесуальність). По-друге, у їх семантиці фіксуються різні модальні, видові відтінки, вказівка на активного чи пасивного діяча та інші додаткові характеристики. По-третє, усі дієслівні форми об'єднуються в одну струнку систему на основі спільного лексичного значення процесуальності та загальнодієслівних категорій виду, перехідності / неперехідності і стану, а також їх здатності керувати іменниковою формою непрямого відмінка та поєднуватися з обставинними словами.

    Тип дієслівного понятійного змісту залежить від лексичної сполучуваності. Чим вищий рівень абстрактності лексичного значення, тим легше дієслово вступає в синтагматичні зв'язки з іншими словами. Вербальні еврисеманти надзвичайно об'ємні, тому вони набувають майже необмеженої можливості контекстуальних реалізацій. У дисертації доведено, що від кількості таких реалізацій залежить функціональний потенціал дієслів, а отже, і їх ступінь широкозначності.

    Лексико-семантична парадигма еврисемантів української мови представлена двома групами дієслів: із значенням стану (бути, мати, ставати / стати і под.) (підрозділ4.2. "Широкозначні дієслова стану") та з семантикою дії (робити, брати, давати / дати, бити тощо) (підрозділ4.3. "Широкозначні назви дії").

    У реферованому дослідженні дотримуємося концепції А. Загнітка, згідно з якою поняття дії включає в себе семантичні ознаки активності, доцільності, каузативності, об'єктності, інструментальності. Найпослідовніше вони виражені серед дієслів, які позначають активні цілеспрямовані дії, що творяться особою і спрямовані на об'єкт із метою його перетворення. Дієслова дії охоплюють лексеми фізичної дії, інтелектуальної дії, мовлення, давання, відношення, простору, володіння і приналежності. Дієслова стану характеризуються елементарною смисловою структурою і називають "приписувані субстанції ознаки як іманентно їм властиві, що не виходять за межі одного суб'єкта" (фізичний або психічний стан, фізіологічний стан, поведінка, звучання, буття тощо) (А. Загнітко).

    За типом широкого значення еврисеманти бути і робити протиставляються іншим дієсловам: усі їх ЛСВ залежать від категоріально-широких значень ("стан" і "дія" відповідно). Деталізований аналіз структури номінативних значень дієслів бути і робити показав, що в основі зв'язку їх семантичних компонентів лежить понятійна співвіднесеність. Усі розглянуті в дослідженні значення лексем бути і робити мають однорідні компонентно-семантичні структури, центрами яких є семи "існування" й "виконання дії" відповідно.

    Методом компонентного аналізу значень доведено, що в семантичній структурі дієслів мати, брати, дати / давати, бити і под. відносно широкі значення, які називають найбільш узагальнені дії чи стани і конкретизується лише в мовленні, співіснують із іншими ЛСВ.

    Проаналізовані типові моделі лексичної та синтаксичної сполучуваності зазначених дієслів. Виявлено, що найуживаніша конструкція дієслова з наступним іменником (V + N): дієслово виражає максимально узагальнене значення і може набувати семантики іншого слова, напр.:

    бити – бити колодязь – рити колодязь; бити олію – виготовляти олію; бити струменем повітря – пересування повітря в просторі; бити джерелом – активно, бурхливо виявлятися; бити в очі – яскраво світити, засліплювати; бити поклони – низько вклонятися до землі; бити карту партнера іншою картою або козирем;

    брати – брати акорди – виконувати музичний твір; брати приклад – наслідувати когось; брати верх (гору) над ким (чим) — здобувати перевагу в чомусь; перемагати; брати в роботу кого


  •