LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу

динаміку функціонування запозичених із романських і германських мов слів, що належать до певних лексико-семантичних груп (ЛСГ) в українській мові;

– дослідити лексико-семантичні процеси в системі іншомовних слів при їхньому освоєнні українською мовою, а саме: розвиток семантичної структури полісемантичних слів, їхні омонімічні, синонімічні, антонімічні зв'язки та супутні їм явища;

– дати визначення мовної та концептуальної картин світу, навести їхні специфічні риси, окреслити місце і функції запозичень в українській МКС;

– виявити роль запозичених слів в абсолютному й відносному збагачуванні української мовної картини світу.

Методологічною основою дослідження є філософське розуміння зв'язку та взаємодії явищ світу, розуміння мови як складної знакової системи, для якої характерні взаємодія мови й мислення, мови й позамовної дійсності, мови й мовлення, а також структурування самої мовної системи.

Методи дослідження. При аналізі вивченого матеріалу в роботі здійснювався комплексний підхід, що виявляється в застосуванні різних методів залежно від конкретних аспектів дослідження. За допомогою дескриптивного методу здійснено класифікацію запозичень з англійської, німецької та французької мов у співвідношенні з українською МКС. Семантичну структуру запозичених лексичних одиниць і структуру значення досліджено за допомогою комплексної методики, основу якої становить метод компонентного аналізу, що виявляється у двох рівнях, як-то: а) визначення структурної організації лексеми в цілому, що полягає в розкладанні змісту слова на його складові частини – окремі лексико-семантичні варіанти (ЛСВ); б) аналіз семантичної структури кожного ЛСВ, тобто визначення його семного складу. Як конкретний інструмент дослідження об'єкта було використано такі методи: лексикографічний, який дозволяє на основі аналізу лексикографічних джерел інвентаризувати запозичені лексичні одиниці; дефініційно-поняттєвий, застосування якого дало змогу проаналізувати дефініції запозичених слів як засіб актуалізації понять; дистрибутивного аналізу як засіб визначення місця запозичених слів в українській МКС; етимологічного й історичного аналізу як засоби встановлення джерел запозичування. У роботі використано також парадигматичний аналіз при встановленні гіперо-гіпонімічних відношень, синонімічних, антонімічних, паронімічних зв'язків як між лексичними запозиченнями в лексико-семантичних групах, так і між запозиченими і власне українськими словами відповідних груп. При потребі наводилася квантитативна характеристика матеріалу, що дозволило встановити кількісне співвідношення окремих тематичних груп досліджуваної лексики. Оскільки обрана для аналізу лексика розглядається не ізольовано, а як органічний елемент МКС, то використовувалися також прийоми порівняльного методу. Підґрунтям для застосування названих дослідницьких методів послужили прийоми описового методу – спостереження, систематизації й узагальнення матеріалу. Лінгвістична інтерпретація матеріалу доповнювалася необхідною екстралінгвістичною характеристикою.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є вибірка запозичених слів із низки давніх і сучасних українських енциклопедичних, етимологічних, історичних, спеціальних термінологічних словників та словників іншомовних слів (загальна кількість джерел – 45 одиниць), а також художніх, публіцистичних і наукових текстів. Корпус проаналізованих запозичень становить понад 3 тисячі лексичних одиниць.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням, присвяченим проблемам контактів української мови з мовами європейськими і рецепції запозичених слів на лексико-семантичному рівні, визначенню основних історичних етапів їх входження в українську мову, процесів і шляхів семантичного освоєння запозичених шарів лексики українською мовою, виявленню їхнього місця, ролі та функцій в українській МКС.

У результаті проведеного дослідження сформульовано такі теоретичні положення:

1. Континуум запозичених слів в українській мові, зокрема з англійської, німецької та французької мов, необхідно характеризувати комплексно в історичному, лексико-семантичному, структурно-семантичному й антропоцентричному аспектах. Комплексний науковий підхід забезпечує розуміння глибинних процесів, пов'язаних із запозичуванням, а також уточнює наші знання про організацію лексико-семантичної системи української мови.

2. Запозичені слова є органічною частиною лексико-семантичної системи української мови, якій властиві певне місце і функції в українській мовній картині світу.

3. У діахронічному плані простежується певна хронологічна послідовність рецепції з тих чи інших мов. При цьому спостерігається запозичування у багатьох випадках не окремих слів, а певних ЛСГ, що зумовлюється культурно-історичними чинниками.

4. У МКС існують зони, найбільш сприйнятливі до іншомовних елементів, і більш консервативні, куди запозичення проникають меншою мірою, і де вони повільніше адаптуються, залишаються на периферії МКС і обмежено використовуються у стильовому відношенні, у чому важливу роль відіграє так званий "третій вимір" – соціальна адаптація окремих груп слів.

5. Функції запозичених слів зумовлюються внутрішніми потребами української мови у виражальних засобах певного типу (номінативних, конотативних, стилістичних, термінологічних).

6. Запозичені мовні одиниці вступають у тісні лексико-семантичні зв'язки із власне українськими й адаптуються відповідними ЛСГ.

7. Процеси лексико-семантичної адаптації запозичень із романських і германських мов в українській мові виявляються в їх участі в загальномовних семантичних процесах розвитку полісемії, омонімії, синонімії, антонімії та супутних явищ.

Практичне значення. Результатироботи можуть бути використані при створенні наукових і навчальних курсів лексикології, у лексико-графічній практиці, а також під час викладання курсів сучасної української мови й окремих іноземних мов, у спецкурсах і спецсемінарах із проблем лексикології та семантики української мови, при підготовці навчально-методичних посібників із лексикології, особливо розділів, пов'язаних із проблемою вивчення іншомовних елементів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження у вигляді доповідей і статей апробовано на науково-практичних конференціях: Харків, 1992, 1997, 1998, 2001 рр.; Кіровоград, 1993, 2001рр.; Київ, 2001р.; Луганськ, 2001р., Донецьк, 2001 р.; на міжрегіональних та міжвузівських наукових конференціях: Умань, 1991р.; Київ – Дніпропетровськ – Херсон, 1995 р.; на міжнародних наукових конференціях: Київ, 1994, 2001 рр.; Дніпропетровськ, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 рр.; на всеукраїнських наукових конференціях: Черкаси, 2001 р.; Одеса, 2001 р.; Херсон, 2002 р.

Матеріали дисертації використовуються у практиці викладання української мови, у спецкурсах і