LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу

спецсемінарах на факультеті української мови та літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у двох монографіях: "Мовна картина світу. Взаємодія мов" (Харків: Основа, 1998, 9,2 друк. арк.), "Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу" (Харків: Основа, 2000, 16,5 друк. арк.) та 23 статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях загальним обсягом 5,3 друк. арк.

Структура роботи визначена поставленими в ній дослідницькими завданнями: дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та словопокажчика. Повний обсяг дисертації – 478 с., із них основний зміст дослідження – 375 с., список використаної літератури – 584 найменування, словопокажчик – понад 3 000 лексичних одиниць.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У "Вступі" обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкриваються сутність та стан її наукового опрацювання, наукова новизна роботи, формулюються мета, завдання й теоретико-методологічна база дослідження, практичне використання його результатів, визначається історико-теоретична база дослідження.

У першому розділі "Лексичні запозичення в українській мові: історико-соціолінгвістичний аспект" характеризуються закономірності запозичування слів в українську мову, що є однією з форм включення досвіду народів, з якими перебували й перебувають у контакті українці, у їх концептуальну й мовну картини світу. Підтвердження цієї концепції можна знайти у працях Б. Рассела, Р. О. Якобсона, Г. В. Колшанського та ін. У процесі розвитку мови виникає невідповідність між концептуальною й мовною картинами світу, що пояснюється впливом матеріальних і соціальних умов існування носіїв мови та національною своєрідністю бачення світу. Така невідповідність задовольняється, з одного боку, змінами в мові внаслідок внутрішніх процесів, а з другого – запозичуванням.

Одним із аспектів дослідження запозиченої лексики в українській мові є соціолінгвістичний, що полягає у висвітленні історії входження в мову певних груп запозиченої лексики внаслідок суспільно-економічних і політичних контактів України з різними народами на різних історичних етапах.

З погляду тривалості функціонування в українській мові запозичені слова розподіляються на давні, що ввійшли ще в дописемний період, ті, що входили на різних історичних етапах контактування народів у писемний період розвитку української мови, та сучасні. До давніх належать окремі германізми, успадковані від варягів (вал, гай, кліть, меч, шолом) та вікінгів (крюк, лар, пуд). Наслідком торговельних контактів із німецькими князівствами у ХІІІ–ХІV ст. є певна кількість запозичень (варт, крам, кошт, ярмарок). Із поширенням Магдебурзького правав XIV ст. із німецької до складу української мови входить окрема адміністративно-правова лексика: бургомістр, квит, рада, тюрма. Протягом ХVІ–ХVІІ ст. із німецької запозичується будівельна лексика: кахлі,крейда,брама, паркан та військова термінологія: абшит, брандмейстер, капрал.

У ХVІ–ХVІІ ст. в українську мову починають проникати запозичені слова з французької мови. Це зумовлюється, по-перше, впливом польського двора, що мав зв'язки з Францією, а по-друге – виправами козацького війська у європейських країнах, звідки воно й принесло запозичену військову лексику: алебарда, атака, бомбарда, пістоль та дипломатичну термінологію: аудієнція, кондиція, сатисфакція тощо. У XVIII ст. французький вплив серед козацької верхівки виявився у певних змінах у побуті, традиціях. Поряд із українськими національними назвами страв: борщ, вареники, галушки з'являються нові: бульйон,десерт, шоколад тощо. Козацька старшина вважає престижним мати у побуті такі меблі, як канапа, комод, фотеля й одягатися в камзол, сюртук, фрак.

Обмежена кількість слів англійського походження того часу належить головним чином до торговельної лексики й одиниць виміру, наприклад: гінея, дюйм, миля, чек, ярд, які в українській мові вживалися рідко.

Одним із шляхів входження лексичних запозичень в українську мову XVIII ст. була література. Запозичення проникали також через мову привілейованих соціальних груп, які перебували на службі у закордонних місіях при дворах і посольствах, та діячів культури, які навчалися за кордоном (Г. Бужинський, Ф. Прокопович, І. Кульчицький, І. Туробойський та ін.). Оскільки в той час мовою західноєвропейської освіти була переважно латина, значна кількість латинізмів увійшла до складу української мови з галузей: а) медицини: ангіна, туберкульоз; б) техніки: арматура, контакт; в) науки: аргумент, формула; г) юриспруденції: апеляція, юстиція; ґ) політики: декларація, республіка.

Протягом ХІХ ст. із розвитком науки і промисловості в певних галузях передують англомовні країни, через що українська мова й збагатилася англіцизмами анод, гравітація, електроліз, інерція, катод,протон. Французькі запозичення були представлені назвами міжнародних і політичних документів: нота, пакт, ратифікація; предметів побуту: бра, гарнітур, канделябр. Німецькі – технічними назвами: зумер, керн,мульда, орт.

У ХХ ст. перевага повністю належить англійським запозиченням у галузях ринкової економіки: консалтинг, транш, тренд; високих технологій: когерер, фединг; спорту: скайбайкеринг, сноубординг, мас-медіа: піар, хіт, шоу-бізнес та ін. Німецькі запозичення представлені металургійною термінологією: веркблей, кобальт,роштейн, військо-вими термінами: абвер,аусвайс,гестапо та назвами тканин: варсолан, дедерон, перлон і т. ін. Французькі запозичення пов'язані з високою модою (Haute couture): дефіле, модель, прет-а-порте.

Виділяють три етапи рецептивної асиміляції запозичень. Перший називають використанням або проникненням. На цьому етапі слово з'являється епізодично, зберігає іншомовне написання і ще належить до мовної картини світу мови-джерела. Іноді деякі слова відкидаються мовною системою як варваризми. На другому етапі запозичене слово використовується багатьма членами мовного колективу. Воно включається в лексико-семантичну систему, використовується дедалі частіше, хоча й відчувається його чужорідність. На третьому етапі запозичене слово вже не сприймається як іноземне і повністю підпорядковується законам української мови.

На запозичування, як і на розвиток мови взагалі, впливають зовнішні та внутрішні чинники. Зовнішні відбивають зв'язки мови з різними сторонами людського існування й історії суспільства, через