LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу

які відбувається зв'язок історії мови з історією народу. Ці чинники стають детермінантами, які безпосередньо визначають розвиток лексики. Будь-які зміни у світі матеріальних речей, суспільних установ, духовному житті людини потребують запозичування відповідних найменувань.

До внутрішніх причин запозичування відносять: 1) необхідність уточнення або деталізації відповідних значень існуючого слова, наприклад, запозичені назви: аутригер, бриг, вельбот розрізнюють назви кораблів за конструкцією та функціями; 2) прагнення до економності мовної системи, наприклад, (укр.) кінні змагання для трьох- та чотирьохрічних верхових рисистих коней(англ. derby) дербі.

Причиною запозичування може бути престиж тієї чи іншою мови: наприклад, вплив французької мови, коли Франція стала гегемоном у культурному житті та філософії у ХVІІ – ХVІІІ ст., у наші дні перевагу має англійська мова.

До причин запозичування відомі дослідники, серед яких Л. П. Єфремов, І. С. Олійник, А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, відносили номінативну необхідність. У кожного народу існує своя картина світу, що значною мірою виявляється у предметній сфері. Слова на позна-чення конкретних предметів запозичуються не поодинокими лексемами, а цілими лексико-семантичними групами, що виражають відповідний фрагмент МКС.

Мовні контакти, що є визначальним чинником у процесі запозичування, можуть бути безпосередніми або опосередкованими. Перший тип контактів відбувається при політичних, економічних і культурних відносинах між народами, які живуть поруч. Велику роль у поширенні запозичених слів в українській мові відіграють білінгви, які володіють українською та однією з інших мов. При цьому для засвоєння іншомовних слів достатньо двомовності не всього населення, а тільки його частини. Наявність двомовності не обов'язково є результатом територіального контакту двох сусідніх народів, що особливо виявляється в українській мові ХХ ст. Опосередковані контакти можуть відбуватися через посередництво третьої мови. Для української мови ХV – середини ХVІІ ст. мовою-посередником виступала польська. Із середини ХVІІ ст. на заході України триває вплив польської мови, на сході – російської. У XIII-XIV ст. українська мова виступала посередником для запозичування слів з європейських мов у литовську, у ХV-ХVІІІ ст. – в російську.

Важливе місце у збагаченні лексичного складу української мови запозиченими словами посідає писемне мовлення: художня література, публіцистика, листування, обмін інформацією, преса. Цим джерелом сьогодні є також сучасні засоби електронного зв'язку, зокрема Інтернет.

Запозичені слова в українській мові виконують різні функції: 1) номінативну, що задовольняє потребу мови в засобах номінації; 2) аксіологічну, що збагачує мову оцінними й експресивними засобами; 3) стильову, що полягає в диференціації власне українських і запозичених слів залежно від типу мовлення; 4) семантичної диферен-ціації або ідентифікації понять українського й запозиченого слів; 5) термінотворення; 6) інтернаціоналізації певних шарів лексики та глобалізації окремих складників МКС.

Крім зазначених основних, Л.М.Пелепейченко вирізняє перехідні специфічні функції: номінативно-екзотичну – називання реалій, не властивих питомо українській МКС (анаконда, лама, нанду); номінативно-уточнювальну, притаманну запозиченням, які мають відповідники в українській мові, але доповнюються семами з лінгвокраєзнавчим компонентом (країна, релігія): (церква – православний храм, кірха – лютеранський храм); номінативно-історичну, що полягає в називанні концептів історичних явищ, властивих іншим народам: васал (фр. vassal – слуга) – (за середньовіччя – феодал, залежний від більш могутнього феодала-сеньйора), (перен. "підлегла держава або особа"); сюзерен (фр. suzerain – верховний) – (за часівфеодалізму – великий феодал).

Досліджений матеріал дає можливість виявити, що запозичення з англійської, французької та німецької мов в українську не є поодинокими, а становлять семантичні блоки, співвідносні з певним простором у концептуальній і мовній картинах світу. Ці блоки вступають у системні зв'язки як з лексикою української мови, так і з запозиченою.

У другому розділі "Класифікаційна характеристика запозичених слів" класифікується лексика, запозичена з англійської, французької та німецької мов, визначається її місце в системі лексико-семантичних груп української мови. Іншомовній лексиці у цих групах слів присвячені роботи Б. М. Ажнюка, А. А. Бурячка, В. В. Жайворонка, М. П. Кочергана, Т. І. Панько, Я. І. Рибалки, С. Б. Стасевського та багатьох інших дослідників.

І. Суспільно-політична лексика. Кожна епоха має свою суспільно-політичну термінологію, вживану на означення наявного ладу, соціального розшарування, суспільно-правових взаємин тощо. Ця лексика перебудовується разом зі зміною певної суспільно-історичної формації, тобто значною мірою піддається регулювальному впливу суспільства. При цьому слова, пов'язані з попередніми періодами суспільного стану, поступово відходять на периферію, перетворюючись на застарілі.

За семантикою іншомовні слова, що належать до суспільно-політичної лексики, можна поділити на такі групи:

1) політологічна: а) назви явищ суспільно-політичного життя: брифінг, прес-реліз, рейтинг, саміт; б) соціального життя: драг-дилер, диктат, ніцшеанство;

2) адміністративна –назви:а) органів управління: конгрес, крайстаг,мерія; б)чинів, титулів: барон, герцог, дюк, курфюрст; в) посадових осіб: бейліф, канцлер, мер; г) територіальних одиниць: кантон, форштадт, штат;

3) правова: а) міжнародне право: ембарго, ескалація, репарація, тероризм; б) кримінальне право: алібі, арешт, рекет; в) цивільне право: адюльтер, паспорт,провайдер, штраф.

До цієї ж групи належать слова, що відбивають історичні й суспільно-політичні реалії Англії, США, Німеччини та Франції: віги, гегельянство,дайхард, деїзм, рояліст. Із Французькою революцією XVIII ст. пов'язані такі назви, як абсолютизм, деспотизм, референдум. Бурхливий розвиток капіталізму й поширення філософських поглядів Гегеля, Канта, Маха та революційних ідей Маркса–Енгельса викликали до життя такі лексеми, як: капіталізм,марксизм, штрейкбрехер тощо. У ХІХ ст. суспільно-політична лексика збагатилася також англійськими запозиченнями на зразок: джингоїзм, лейборист,хартія.

До суспільно-політичної лексики належать слова, які сьогодні входять до активного словника української мови у зв'язку з соціальними змінами в країні. Серед них іміджмейкер, корупція, ньюсрайтер, паблік-рилейшнз, пабліситі,саміт.

ІІ. Соціально-економічна лексика. Підґрунтя цієї лексичної групи становлять слова, пов'язані з фінансово-економічною й комерційною діяльністю суспільства. Так, в