LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле "жестикуляція" в мові та мовленні (на матеріалі англомовних словників і текстів)

жестів;

  • позначити зовнішні межі ЛСП „жестикуляція" в мові та мовленні, ґрунтуючись на факторі узуальності-оказіональності ВК та на ступені експлікованості облігаторних сигніфікативних вузлів.

    Об'єктом дослідження є процес вторинного семіозису, що має місце при вербальному означенні паравербального протознаку.

    Предметом дослідження є вербальні номінації знакових рухів тіла, що входять до вокабуляру англомовних словників та текстів.

    Матеріал дослідження складається з корпусу мовних вербалізованих кінем (ВК), отриманих шляхом суцільної вибірки із 5 словників, та корпусу мовленнєвих ВК, виділених також методом суцільної вибірки із 50 художніх текстів сумарним обсягом понад 17 тисяч сторінок. До мовного ЛСП „жестикуляція" входять 235 ВК, мовленнєве поле охоплює понад 8 тисяч текстових вживань ВК.

    Мета, завдання та об'єкт дослідження визначили вибір методів аналізу, які включають комбіноване використання ономасіологічного та семасіологічного підходів до кінеми та вербалізованої кінеми як знакових одиниць. Методи лексикографічного опису та компонентного аналізу дозволили структурувати сигніфікат вербалізованої кінеми, а також вибудувати гіперо-гіпонімічну вісь співвідношення різних вербалізованих кінем, контекстуально-інтерпретаційний та стилістичний аналіз дозволив інтерпретувати матеріал мовленнєвих вживань ВК. За допомогою методу лінгвістичного моделювання була розроблена схема співвідношення вербального знаку та кінетичного протознаку в мові та мовленні, запропонована модель лексико-семантичного поля „жестикуляція", що складається з ядра, медіальної зони та периферії. Використання кількісних методів забезпечило об'єктивність та верифікованість пропонованої концепції.

    Наукова новизна виконаної дисертації полягає в наступному:

    • вперше детально проаналізована знакова сутність кінеми як єдності форми та змісту;

    • вперше процес вербалізації кінем розглянуто й описано з позицій вторинного семіозису;

    • вперше диференційовані три обов'язкові сигніфікативні вузли, що входять в означуване ВК: „що рухається", „як рухається" та „для чого рухається";

    • вперше з максимально можливою повнотою описано мовне поле „жестикуляція", в якому виділено ядро (широкозначні ВК, які рамочно, генералізовано позначають кожен з трьох вузлів сигніфакту), медіальна зона (ВК із специфікованими, гіпонімічно звуженими вузлами) та периферія (ВК, що втратили який-небудь з облігаторних компонентів значення);

    • вперше систематизовано велику кількість мовленнєвих ВК, які за ознакою активності використання організовані в поле з ядром (кластери мовленнєвих ВК, що називають кінеми, які мають 100% регулярність та найвищу частотність вживання), медіальною зоною (кластери МВК з активністю від 75% та вище) та периферією (МВК, що розрізняються за своєю формою та семантикою, але не утворюють кластери з єдиною кінемою-референтом);

    • вперше обґрунтовано висновок про принципову відкритість зовнішньої межі ЛСП „жестикуляція" за рахунок потенційного входження в нього індивідуально-авторських номінацій, а також намічені поля „фізична активність", „емоції", „етикет", „тілесний контакт", „рух", що межують з досліджуваним полем „жестикуляція".

    Теоретичне значення виконаного дослідження полягає в його семіотичній спрямованості, в тому, що жест як референт вербального означення перш за все розглядається як протознакова білатеральна формально-змістовна сутність. Кожна складова цього протознаку по-своєму переломлюється в процесі вторинного семіозису. Дисертація пропонує поглиблені підходи до теоретичних проблем референції та містить цікаві спостереження в галузі парадигмальних досліджень лексики англійської мови.

    Практична цінність дисертаційної роботи полягає в накопиченні та систематизації значного обсягу емпіричного матеріалу, опрацьованого у вигляді словника МВК, який згодом може бути підготовлений до окремої публікації у форматі тлумачного словника англомовних вербалізованих кінем. Запропонована в дисертації методика класифікації та дослідження лексико-семантичного поля „жестикуляція" може успішно застосовуватися в подальших польових дослідженнях англійської мови. Висновки та спостереження, сформульовані в роботі, будуть корисними у навчальних курсах культурології, лексикології, стилістики англійської мови, теорії комунікації та лінгвокраїнознавства, а також в подальших наукових розвідках магістерського та аспірантського рівня.

    Апробація роботи мала місце на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОНУ ім. І.І. Мечникова (2001, 2002, 2003 рр.), на п'яти міжнародних конференціях (Львів, Харків, Одеса), на наукових семінарах з когнітивної лінгвістики, що проводилися в рамках міжкафедральної наукової теми на факультеті РГФ в ОНУ ім. І.І. Мечникова; результати та основні етапи розкриття теми дисертації висвітлювалися в трьох наукових публікаціях, що вийшли в науковому виданні, яке включене у відповідні переліки ВАК України.

    Структура дисертації обумовлена загальною метою дослідження та поетапним вирішенням конкретних завдань, що випливають з даної мети. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку проаналізованих текстів та додатку, до якого включені графіки, що відображають частотні параметри мовленнєвого поля „жестикуляції", до тексту роботи включено 4 схеми та 7 таблиць. Обсяг дисертації складає ___ сторінок комп'ютерного набору, в тому числі ____ основного тексту.


    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

    Розділ І „Теоретичні передумови дослідження" містить огляд літератури з досліджуваного питання та виклад пропонованої в дисертації концепції.

    Сприйняття навколишнього світу, когнітивна обробка сенсорної інформації, фіксація її та передача іншій людині для подальшої спільної діяльності неможливі без використання знаків людської комунікації вербального та паравербального характеру. В даній роботі ми розвиваємо тезу про взаємозв'язок вербального та паравербального кодів, перш за все зосередившись на їх спільному парадигматичному бутті в системі людської комунікації, на їх семіотичному статусі.

    Услід за Ч. Моррісом виходимо з трактування семіозису як процесу, в якому щось функціонує як знак. Родоначальником загальної теорії знаків (семіотики) є Ч. Пірс, його ідеї згодом розвивалися Р. Якобсоном, Ч. Моррісом, Ф. де Соссюром. В залежності від того, як представники семіотичної теорії трактують структуру знаку, розрізняються унілатеральна та білатеральна теорії знаку. Перша з них, представлена роботами Р. Карнапа, Л. Блумфільда, В.З. Панфілова, В.М. Солнцева, А.Ф. Лосєва, О.С. Мельничука, З.Д. Попової, наголошує на односторонньому характері знаку та на невключеності значення до структури


  •