LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле "жестикуляція" в мові та мовленні (на матеріалі англомовних словників і текстів)

знаку. Білатеральна теорія, відображена в публікаціях Ф. де Соссюра, Р. Якобсона, Ю.С. Степанова, В.А. Звегінцева, В.І. Кодухова, М.П. Кочергана, А.А. Уфімцевої, розглядає знак як двостороннє утворення, тому що знак без значення втрачає смисл.

У даній роботі ми виходимо з теорії білатеральності знаку в цілому та мовного знаку зокрема, вважаючи, що який би не був знак – це нерозривна функціональна єдність означаючого, експонента, знакового засобу, одним словом, форми та означуваного, значення, або змісту. Означуване, у свою чергу, дробиться на сигніфікат та референт. В даній парі перший член опозиції – це виключно ментальна сутність, згідно з твердженням Н.Д. Арутюнової, „властивість мови до сигніфікації – вказівка на компонент концептуальної системи" [Арутюнова Н.Д. Мова та світ людини 1999]. Другий член опозитивної пари, референт – це об'єкт зовнішнього світу, „здатність знаку до референції – це вказівка на об'єкт дійсності" [Арутюнова Н.Д., там само].

Пропонована в дисертації концепція будується на тому, що вербалізована кінема є знаком другого порядку, оскільки вона означає кінему, знак першого порядку, або, в нашій термінології, протознак, тобто соціально значиму єдність означаючого та означуваного. Означаючим кінетичного знаку, його експонентом служить рух або позиція людського тіла або його частин (рук, ніг, голови, корпусу) у тому випадку, якщо вони заміщають собою деякий зміст: оцінку, емоцію адресанта кінеми стосовно адресата кінеми або третьої особи, предмета, ситуації. Значенням кінеми може бути остенсивне визначення предмета, його просторових параметрів та координат відносно адресанта; змістом кінеми може бути директива, ритуал, вичленення фрагменту навколишнього світу та звернення уваги до нього адресата. Семіотично використаний жест називаємо кінемою, визнаємо її білатеральність і разом з тим вважаємо, що кінеми не утворюють повноцінної комунікативної системи, яка заслуговує на термінологічне визначення „мова". Правомірно, однак, говорить про кінематичний код, який може служити засобом вираження та повідомлення думки, емоції, волевиявлення адресанта.

У даному дослідженні нас цікавить взаємодія кінематичного та вербального (конкретно англомовного) кодів. Універсальність вербальної мови як знакової системи полягає в тому, що природна мова в змозі означити, описати та відтворити все, що існує в матеріальному та ідеальному світі, в тому числі саму себе та інші знакові утворення. Отже, такі знаки, як кінеми можуть бути означені, описані та відтворені засобами природної, зокрема, англійської мови. Відповідні мовні одиниці називаємо вербалізованими кінемами (ВК). Такими є слова або словосполучення, чия семантика охоплює обидві сторони кінеми: її фізичну, тілесну форму та її смисловий зміст.

Лексикографічно зареєстровані ВК є мовними вербалізованими кінемами (МВК), їх сукупність розглядаємо як англомовне мовне поле „жестикуляція". Мовленнєве поле „жестикуляція" складається з вербальних одиниць (слів, словосполучень, суб'єктно-предикатних конструкцій), які в англомовному мовленні називають, характеризують, описують знакові рухи тіла адресанта. Ці одиниці є мовленнєвими вербалізованими кінемами (М1ВК). До мовленнєвого поля входять як узуальні, словниково зафіксовані ВК, так і оказіональні ВК, які розширюють, модифікують узуальну номінацію або ж становлять собою індивідуально-авторське позначення жестикуляції персонажа.

Розглянемо взаємовідношення протознаку (кінеми) та знаку (ВК) в мовному (не мовленнєвому вимірі). Узагальнено ці взаємовідношення відображені в схемі на рис. 1.1.


сигніфікат (II. 1-3)


дані про рухи тіла







Рис. 1.1. Співвідношення знаку та протознаку в мовній вербалізації кінем

Проілюструємо пропоновану схему за допомогою аналізу МВК to nod.

Ланцюг графем n-o-dабо фонем [n-o-d] (позиція І на схемі) відповідає сигніфікату (позиція ІІ. 1-3), який охоплює наступну семантичну інформацію, що зберігається в пам'яті носіїв мови та зафіксовану в словниках: tolowerandraise (пункт ІІ.2) thehead(ІІ.1)inagreementoracknowledgement(ІІ.3). Даною лексичною одиницею (tonod) позначається в якості інваріанта будь-який рух головою (інваріант кінеми), що виконується відповідним чином (вниз, уверх) (позиція А на схемі) з відповідною метою (згода, визнання) (позиція В), тобто кінема [кивати] (позиція А, В). Мовний знак tonod (позиція І, ІІ) вербалізує позамовний протознак кивати, тобто виражати згоду за допомогою руху тіла (позиція А. В). В подальшій ситуації вербального спілкування інформація про те, що хтось кивнув головою (smb.nodded) буде адекватно інтерпретована як: „хтось виразив згоду" (smb. agreed). Підставою коректного трактування слова nodded та комунікативного взаєморозуміння служить „соціально закріплене значення", тобто сигніфікат МВК nod.

Співвідношення знаку та протознаку в мовленнєвій вербалізації кінем відзначається включенням референта в пропоновану схему (з міркувань економії місця тут не наведено). Референтом мовленнєвої ВК виступає кінема, а точніше аллокін (термін Р. Бірдвістела), якийсь реальний жест. Кінема – це „клас подібних аллокінів, тобто рухів, які контекстно взаємозамінюються без зміни значення" [Крейдлін Г.Є. 2002].

У випадку узуальної М1ВК всі три вершини мовного знаку: референт, сигніфікат та словоформа знаходяться в стабільних, сталих взаємовідношеннях. Словоформа, тобто означаюче узуальної М1ВК, є вживанням однієї з лексикографічно зафіксованих одиниць вокабуляра англійської мови. Наприклад: "I like that in a woman", "Inga nodded, she'd finally grown to accept Abe's fondness for Lucky". Рух головою, який зробила Інга, був загальноприйнятою за формою та загальнозрозумілою за значенням кінемою, про це свідчить наступний коментар: she'd finally grown to accept...(кінець кінцем вона змирилася з...).

Джерелом оказіональності мовленнєвої вербалізованої кінеми може бути кожен з трьох компонентів цього вербального знаку. В якості референта може виступити незвичний, індивідуальний жест або комбінація жестів або, навпаки, фрагмент жесту. Узуальність М1ВК може виникнути внаслідок зміщення, ретушування або, навпаки, випинання інформаційних вузлів в сигніфікаті (що, як, для чого рухається під час жестикуляції). Невичерпним джерелом оказіональності М1ВК є власне означаюче: використання нестандартної номінації замість зафіксованої в словнику ВК, використання дескриптивних словосполучень або суб'єктно-предикатно оформлених фраз для вербального