LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле "жестикуляція" в мові та мовленні (на матеріалі англомовних словників і текстів)

розрізняти дистантні та контактні кінеми, а серед останніх диференціювати адресатно пасивні та адресатно активні.

У дистантних кінемах адресат сприймає кінему по зоровому каналу зв'язку, тактильний канал не діє. Фігура адресата експлікується в мовних ВК неозначено-особовим займенником somebody, що реалізує правосторонню синтаксичну валентність дієслова та виконує функцію додатку (прямого або непрямого): to greet smb, to bow tosmb; to fail atsmb. Просторова віддаленість адресанта від адресата при такому спілкуванні обумовлює психологічне сприйняття партнера по комунікації як цілісної сутності, що відображається у відповідній вербальній одиниці, яка позначає людину в цілому, а не частину її тіла.

В контактних жестах має місце фізичне, тілесне доторкання обох учасників комунікації. Суб'єктом дії в них завжди є адресант кінеми. Адресату кінеми відводиться роль пасивного об'єкта жестової дії: його поплескують по плечу, його обіймають, йому тикають пальцем в бік, йому дають ляпаса і т.д. Іменний компонент в подібних МВК позначає адресата кінеми або узагальнено-цілісно (хтось = somebody), або партитивно через соматизм (частина тіла людини людина). Цікаво, що перелік соматизмів, що експлікують фігуру адресата кінеми, відрізняється від переліку соматизмів, що називають адресанта. У мовних ВК групи контактних адресатно-пасивних жестів згадується майже виключно верхня частина тіла адресата: голова (обличчя), шия, плечі, спина (верхня частина). Див. наприклад: to brush smb's cheek; to clap/clasp/ slap smb, on the shoulder; a slap in the face.

Обмежений репертуар словникових одиниць, що називають контактні кінеми, жодною мірою не свідчить про обмежений репертуар жестів, що використовуються при паравербальному спілкуванні. Лексикографічно не зареєстрованих ВК значно більше. Однак їх виконання не досить стандартизовано, їх вживання досить варіативне як за місцем жестового контакту, так і за його функцією. Ці обставини відсікають відповідний сегмент референтів від загального масиву знакових жестів, що отримують системне вербальне означення в ЛСП „жестикуляція" в сучасній англійській мові. У міру необхідності вони можуть бути означені описово через оказіональні мовленнєві ВК.

У групі контактних кінем відзначимо серед них невелику підгрупу адресатно активних контактних кінем, тобто таких жестових рухів тіла, в яких обов'язково беруть участь обидва комуніканти: і адресант, і адресат. Так, наприклад, привітатися з ким-небудь за руку (to shake hands with somebody) або обійматися з ким-небудь (to embrace, to hug, to fold somebody) можливо лише за умови, що комунікативний партнер залучений до виконання відповідного жесту. Ступінь співучасті адресанта та адресата в реальному виконанні такої кінеми може бути різним, однак прототипічним все ж є обопільний жест [обійми], [рукостискання]. Пасивність адресата або ухилення від жесту потребують спеціальної вербальної експлікації. В іншому випадку по замовчуванню дані МВК означають адресатно активний жест.

Невиконання або ухилення від співучасті у виконанні цих ритуальних жестів в ситуаціях, коли вони нормативні і тому очікувані, має самостійну комунікативну функцію. Не подати кому-небудь руки, не потиснути протягнуту руку – це завжди афронт з боку комуніканта, прояв його неповаги стосовно партнера по комунікації. Таким чином бачимо, що відсутність жесту також може бути знаковою, тобто можна говорити про знаковість нульової кінеми.

Для того, щоб кінема могла функціонувати як засіб кінематичної комунікації, зовнішній малюнок знакового жесту повинен бути досить сталим та повторюваним, і завдяки цьому легко пізнаватися. Мовна одиниця, що називає кінему, повинна містити дані про те, яка була конфігурація тіла адресанта та яким чином ця конфігурація змінювалася у часі та просторі.

Кінематичні рухи адресанта можуть бути параметризовані за наступними ознаками: темп виконання жесту, траєкторія руху, сила мускульної напруги. Темп виконання жесту в більшості випадків відноситься до індивідуальних, незнакових ознак кінеми. Траєкторія руху характеризує горизонтальні, вертикальні, змішані рухи. Особливий інтерес становлять вертикально орієнтовані кінеми. У вибірці превалюють МВК, що називають рухи тіла (частини тіла) вниз, що зазвичай пов'язано з вираженням пригніченості, підлеглості, приниженості to cast oneself, to droop one's head, to bow і т.д. Рухи тіла, частини тіла вгору зазвичай свідчать про високу самооцінку, активну позицію в якій-небудь ситуації, гарний настрій адресанта кінеми: to tilt one's head chin up; to hold one's head high, to cock one's head, to exult.

Якщо опис „технології" жестового руху слід вичитувати із словникової дефініції МВК, то говоримо, що відповідний компонент значення кінеми вербалізований на рівні сем. Наприклад, to curtsy = make a gesture of reverence bending the knee with one foot forward and lowering the body. Адекватне сприйняття, розуміння такої МВК вимагає певного рівня лінгвістичної компетенції слухача, читача. Без знання відповідного дієслова (у даному випадку to curtsy) зрозуміти вербалізовану кінему [зробити реверанс] неможливо.

Згідно з розроблюваною нами концепцією третій сигніфікативний вузол мовної вербалізованої кінеми (умовно позначуваний „для чого рухається") відображає змістовну складову кінематичного протознаку. Розглядаючи способи експлікації цього сигніфікативного вузла, акцентуємо перш за все мовознавчу направленість нашого аналізу на відміну від багатьох робіт, які вивчають жестикуляцію як таку і які класифікують кінеми за їх смисловою значимістю, міжкультурно-етнічною омонімією, етикетною допустимістю/табуйованістю і т.д., і т.п. Відповідні тлумачення кінем містяться в спеціальних посібниках, довідниках, країнознавчих словниках, підручниках з інокультурної та крос-культурної комунікації. У фокус нашої уваги потрапляє інший матеріал дослідження, а саме - загальномовні неспеціалізовані словники англійської мови, що реєструють мовні вербалізовані кінеми як одиниці лексикону, як сталі словникові одиниці.

Кінематичний рух здійснюється адресантом: 1) як сигнал про його емоційний, психологічний, фізичний стан (радість, задумливість, гнів, страх, біль); 2) як прояв його ставлення до адресата (дружелюбності, ніжності, кохання, ворожості, агресії, покірності); 3) як комунікативна дія, „репліка" у спілкуванні з адресатом (директива, відмова, згода, схвалення, привертання уваги, привітання, прощання); 4) як ритуал світського, релігійного, забобонного характеру. Звичайно, що перераховане вище є лише вершиною айсберга. В реальному кінематичному спілкуванні спектр смислів, що виражаються кінемами, безмежний, як безмежна тематика людського спілкування, людської поведінки взагалі.

Смисл кінеми може бути вербалізований в самій МВК – 8% вибірки (tothreaten somebody with a fist) або в її словниковій дефініції – 70% (to thumb