LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле "засоби пересування" у світлі когнітивної лінгвістики

В.В. Тарасова. Лексико-семантичне поле "засоби пересування" у світлі когнітивної лінгвістики

УДК 811.11.81'373.4

В.В. Тарасова,

викладач

(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Лексико-семантичне поле "засоби пересування" у світлі когнітивної лінгвістики

У статті проаналізовано польовий підхід до вивчення принципів організації мови з позицій когнітивної лінгвістики на прикладі лексико-семантичного поля "ЗАСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ".

Системний підхід до мови – одна з характерних рис сучасних лінгвістичних досліджень. Положення про те, що мова є системою, було сформульовано Фердинандом де Соссюром [1]|. Системний підхід до явищ мови дає можливість їх глибшого пізнання. Лексична система, що є словниковим фондом мови, в історії науки достатньо добре вивчена. Що ж до вивчення лексики в складі "семантичних" або "понятійних" полів, то воно починається в 20 – 30-і роки XX століття. У цей час відроджується вчення В. Гумбольдта [2] про "внутрішню форму мови", яке викликає у дослідників дискусію з проблеми "внутрішнього змісту мови" як основного предмету лінгвістичного дослідження. Теоретичне осмислення принципів організації окремих слів в семантичні поля бере свій початок від публікації Г. Іпсена та Й. Тріра [3; 4], згодом цю проблему широко та всебічно досліджували Г.С. Щур, З.Д. Попова та Й.А. Стернін, Ю.М. Караулов, І.М. Кобозєва, О.В. Бондарко та багато інших [5; 6; 7; 8; 9; 10]. Польовий підхід до вивчення лексичних одиниць мови робить можливим проникнення в глибину семантичних взаємозв'язків лексем, з'ясування ієрархічних взаємозалежностей концептів, що вони виражають. Польове дослідження мовленнєвих одиниць робить можливим встановлення закономірностей їхнього використання в процесі вербального спілкування. Причому йдеться також і про перспективність використання методики польового аналізу у порівняльних студіях [11: 178-181].

Роботи, де розглядалися різні типи полів, у тому числі лексико-семантичне поле (ЛСП) (О.В. Бондарко, О.В. Гулига та Є.І. Шендельс, Г.А. Уфімцева, Г.С. Щур тощо) [10; 12; 13; 14], посідають провідне місце в традиційній семантиці. Ці праці містять визначення поля як об'єкта лінгвістичного аналізу, критерії виділення поля, загальні принципи його структурації. Водночас, незважаючи на висвітленість цих проблем, низка питань у теорії поля залишаються відкритими для обговорення. До них належить насамперед питання про принципи структурації польових утворень, тобто про те, як значення одиниць поля узгоджені між собою на його різних поняттєвих ділянках, і яким чином останні об'єднуються в межах окремої поняттєвої категорії, що існує в мисленні як "відбиток структурованого знання про відповідний фрагмент дійсності" [15: 98].

Відповідно до досліджень, виконаних у руслі традиційної семантики [10; 16; 17; 18], лексико-семантичне поле об'єднує ряд мікрополів – словесних угруповань, що співвідносяться з підкатегоріями (парцелами) у межах загальної поняттєвої категорії. Серед мікрополів вирізняються ядерні та периферійні. Ядерне мікрополе (або мікрополя) містить одиниці, які систематично експлікують категорію і представляють її найбільш однозначно. У периферійних мікрополях зосереджено одиниці, значення яких меншою чи більшою мірою відхиляються від семантики ядерного мікрополя, що надає периферії ЛСП вигляд "прошаркового" утворення. Віддалений "прошарок" периферії поля є маргінальним, він перетинається з периферією інших полів. Цей чинник свідчить про наявність міжпольових реляцій і безперервність семантичного простору мови.

Між мікрополями ЛСП встановлюються вертикальні та горизонтальні зв'язки. Вертикальні зв'язки ґрунтуються на ієрархічних семантичних відношеннях між одиницями поля: конкретні значення залучаються до значень більш загальних, що відтворено такими феноменами мови, як гіпонімія та партонімія. Горизонтальні зв'язки мають місце між одиницями мікрополів, які є суміжними в ієрархічній структурі [12; 19]. Взаємодія мікрополів на їхніх периферійних ділянках відстежується в мовних явищах полісемії та синонімії/антонімії [20; 21]. Гіпонімія, паронімія, полісемія та синонімія як основні типи семантичних відношень між одиницями ЛСП потребують розгляду у взаємозв'язку, а також пояснення з урахуванням специфіки концептуальної моделі поняттєвої категорії, яка є підґрунтям поля. Під час реконструкції такої моделі доцільно звернутися до положень когнітивної лінгвістики.

Доцільність інтеграції в теорію поля положень когнітивної лінгвістики зумовлена самою природою поля як лінгвістичного об'єкта. Польовий підхід до явищ мови заснований на розумінні мовної системи як інструменту думки і комунікації, на визнанні того факту, що без наявності лексико-семантичної системи неможливі були б пізнання світу і саме людське мислення.

Об'єктом досліджень у когнітивній лінгвістиці є вербалізовані знання про світ, тобто концепти, в яких представлено суб'єктивний образ об'єктивної дійсності. Вивчення вербалізованих знань відбувається за допомогою різних методик концептуального аналізу, який є логічним продовженням семантичного аналізу. Обидва види аналізу спрямовані на дослідження значення. Однак, якщо для семантичного аналізу достатнім є виявлення семантичних компонентів, які сприяють адекватному тлумаченню знака, то кінцевою метою концептуального аналізу стає побудова концептуальної моделі того інформаційного фрагмента, який фіксується знаком. Для цього елементи значення мають бути особливим чином угруповані, впорядковані та взаємопов'язані [22; 23]. Інструментами такого впорядкування є концептуальні структури: пропозиції, фрейми, сітки, прототипові моделі тощо. При цьому базовими структурами вважаються фрейми та прототипові моделі [22].

Фрейм є моделлю, що репрезентує інформацію про стереотипні явища або ситуації [23; 24]. Поняттєві елементи (слоти) фрейму та зв'язки між ними залишаються незмінними, у той час як наповнення слотів може бути різним. Залежно від характеру зв'язків між елементами фрейму вирізняються базові типи фреймових структур. До них належать предметно-центричний, акціональний, партонімічний, гіпонімічний, компаративний та асоціативний фрейми [22]. Пропозиція є будівельним блоком фрейму, а сам фрейм (субфрейм) може бути складовою концептуальної сітки [7; 8].

Фреймові та сітьові моделі організують інформацію у прототипових категоріях. Прототипова категорія містить концепти, які відповідають її змістові більшою або меншою мірою [25; 26; 27]. Залежно від цього вони відносяться до центральної або периферійної зони категорії. Такий принцип організації концептів наближує прототипову категорію до польового утворення. Центральна зона категорії структурується на базі центральної схеми (пропозиційного фрейму або міжфреймової сітки). Периферійні зони категорії формуються на підставі моделей, що є трансформаціями центральної схеми [25]. Трансформація генералізації передбачає узагальнення інформації у центральній схемі, тоді як трансформація специфікації приводить до деталізації інформації у цій схемі – принцип, що є релевантним для будь-якого ієрархічного утворення.

Дослідження фактичного матеріалу, метою якого є відтворення концептуальної моделі лексико-семантичного поля, вимагає вирішення таких задач: 1) побудова загальної концептуальної схеми поля (сітьової моделі); 2) реконструкція концептуальної схеми поля (розширеної сітьової моделі, де кожен вузол мережі структурований у вигляді фрейма); 3) виявлення тих ділянок цієї схеми, які представляють центральну і переферійні зони відповідної понятійної категорії. Побудуємо, наприклад, концептуальну модель лексико-семантичного поля "ЗАСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ".

Використання словникових дефініцій дозволяє здійснити поетапну реконструкцію понятійної категорії ЗАСОБИ