LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле звуконайменувань у сучасній українській літературній мові (склад, структура, парадигматика)

також художні тексти української літератури (7 тис. фіксацій).

Методи та прийоми дослідження. Науковий аналіз здійснено на основі врахування положень про зв'язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Відповідно до мети і завдань дослідження використано метод синхронного лінгвістичного опису, що включає емпіричні спостереження, прийоми зіставлення, узагальнення. Дослідження семантики звуконайменувань здійснено методом компонентного аналізу. У дисертації також застосовано метод опозиційного аналізу, метод моделювання, залучено елементи структурного та диференційного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний аналіз одиниць із семою 'звук', представлено склад і структуру ЛСПЗ, з'ясовано статус аналізованого поля в сучасній українській літературній мові, встановлено принципи та критерії його виділення, описано семну структуру та охарактеризовано парадигматичні зв'язки звуконайменувань.

Теоретичне значення дисертації. Комплексний лексико-семантичний аналіз звуконайменувань у складі розширеного ЛСПЗ поглиблює уявлення про системність семантичних об'єднань як цілісних утворень зі своєю внутрішньою структурою. Дослідження специфіки природи поняття 'звук' сприяло обґрунтуванню статусу ЛСПЗ, визначенню принципів і критеріїв відбору та структурування звуконайменувань у сучасній українській літературній мові, вивченню особливостей семної організації та з'ясуванню внутрішніх і зовнішніх зв'язків одиниць поля.

Практичне значення. Дисертація містить матеріали, які можуть бути використані у лексикографічній практиці при вдосконаленні та створенні навчальних словників нових типів, словників синонімів, антонімів, ідеографічних словників тощо; при написанні підручників і навчальних посібників із лексикології, семантики та стилістики; у процесі викладання курсів мовознавства, сучасної української літературної мови, спецкурсів та спецсемінарів; при написанні студентських науково-дослідних робіт, а також як джерело фактичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в доповідях на звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів, наукових семінарах кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002 – 2006 рр.); на V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи" (Національний авіаційний університет, березень, 2004 р.), Звітно-науковій конференції молодих вчених, присвяченій 170-річчю НПУ імені М.П. Драгоманова (травень, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" (Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, червень, 2005 р.) та в процесі викладання курсу "Сучасна українська літературна мова" в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

Матеріали дисертації було використано в процесі викладання української мови учням с/ш № 90 Печерського району м. Києва (довідка про впровадження № 108 від 13.11.2006 року), с/ш № 256 Оболонського району м. Києва (довідка про впровадження № 111 від 10.11.2006 року), у викладанні курсів "Українська мова" та "Українська мова за професійним спрямуванням" для студентів Київського національного університету технологій та дизайну (довідка про впровадження № 15-15/2694 від 07.11.2006 року), на лекціях і практично-семінарських заняттях із сучасної української літературної мови для студентів Київського університету "Східний Світ" (довідка про впровадження № 65 від 01.12.2006 року).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (330 найменувань), джерел дослідження (39 найменувань) та лексикографічних джерел, додатків. Обсяг дисертації без списків використаної літератури, джерел та додатків – 200 сторінок, загальний обсяг роботи – 236 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У Вступі розкрито стан наукової проблеми у сучасному мовознавстві, обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету й завдання дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі – "Склад лексико-семантичного поля звуконайменувань в українській мові" – визначено місце звуконайменувань у моделі смислових відношень, з'ясовано екстралінгвальну та лінгвальну природу звуконайменувань, встановлено статус поля, виявлено принципи та критерії виділення одиниць поля, здійснено класифікацію звуконайменувань в українській мові.

Поняття 'звук' чітко виступає в усіх ідеографічних схемах як явище фізичного та психічного світів.

При аналізі звуконайменувань у мові необхідно зважати на: 1) джерело звучання; 2) фізичні властивості, що визначають структуру звуку; 3) просторово-часові характеристики звукового сигналу; 4) зміни вихідних характеристик звуку, яких він зазнає при поширенні від джерела до слухача; 5) полімодальний характер звукового сприймання; 6) емоційне забарвлення акустичного явища. Важливо поєднувати характеристики звуку, поширеного в середовищі, особливості предмета, який творить звук, і суб'єктивні ознаки відображення акустичних явищ, що неможливо без розуміння звуку як категорії фізичної та слухового відчуття як категорії філософської.

Об'єктивність існування лексико-семантичного поля звуконайменувань обґрунтовано: 1) співвіднесеністю його з конкретною сферою людського досвіду, зі слуховими відчуттями, їхньою об'єктивною стороною, тобто здатністю слухових відчуттів сприймати ознаки предметів матеріального світу, які впливають на цей орган чуттів; 2) наявністю певної семантичної структури, заснованої на різноманітних відношеннях ЛСВ.

Аналізоване поле має розгалужену структуру та представлене у словнику значною кількістю одиниць. Словник української мови в 11-ти томах фіксує близько 2800 лексем, які містять у прямих номінативних, похідних і переносних семемах сему 'звук'. Це становить близько 2% від загальної кількості слів, представлених у словнику. За лексикографічними джерелами, обраними для аналізу, до поля входить понад 5500 семем із семою 'звук' (близько 1600 іменникових, 2500 дієслівних, 600 прикметникових, 400 прислівникових і 400 фразеологізованих ЛСВ). Серед зазначеної кількості первинних ЛСВ із семою 'звук' у складі досліджуваного поля 1580 (638 іменникових, 630 дієслівних, 196 прикметникових, 116 прислівникових), вторинних – 3505 (835 іменникових, 2100 дієслівних, 334 прикметникових, 236 прислівникових), переносних – 468 (124 іменникових, 226 дієслівних, 70