LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичне поле звуконайменувань у сучасній українській літературній мові (склад, структура, парадигматика)

навіть відносно закритою (пор. з найменуваннями кольору).

Лексико-семантичне поле звуконайменувань значно розширюється за рахунок фразем із концептом 'звук', які в одному випадку дублюють акустеми центральної частини поля (розпускати голос, рвати пуп, дерти рота, давати хропака), в іншому – виражають смисли, для яких відсутні однослівні номінації (тягти волинку, рвати тишу). За семантичними критеріями акустема-слово і акустема-фразема часто не диференційовані, хоча у фразеологічної одиниці значно багатші, яскравіші семантичні можливості, бо у вираженні значення беруть участь семантичні структури декількох слів. Ускладненість семантики фраземи спричинена визначальною роллю конотативних сем, які актуалізують емоційну оцінку, а також семою 'ступінь міри ознаки' (Остап зразу дав богатирського хропака (О. Довженко); Регочеться [Август], аж пельку рве, хоч би там що робилось (Л. Українка)).

Зв'язки лексико-семантичного поля звуконайменувань із іншими лексико-семантичними утвореннями мотивовані природою поняття 'звук' та обсягом досліджуваного поля: чим повніше склад поля, тим розмитіші його межі. Зв'язок звуконайменувань із іншими семантичними сферами може відбуватися у різний спосіб: 1) через кореляції прямих і переносних значень – результати аналізу процесів, зумовлених зовнішньою метафоризацією, свідчать про тісний зв'язок іменникових і дієслівних акустем із такими сферами, як "деструктивна дія" (розбиватися), "рух" (пролітати), "припинення дії" (згасати), "візуальне сприйняття" (сріблитися), "зміна стану" (розтавати), "фізіологічна дія" (задихатися), "емоційна дія" (тужити), "дія на об'єкт певної якості" (сипати), "удар" (шибати), прикметникових і прислівникових акустем – "інтенсивність ознаки" (буйний), "психологічний стан" (божевільний), "емоційний стан" (несміливий), "фізичний стан" (кволий), "колір" (матовий), "температура" (теплий), "дотик" (м'який), "параметр" (опуклий), "смак" (терпкий); 2) через периферійні компоненти того чи іншого семантичного класу – з багатокомпонентної семної структури акустеми виокремлено периферійні ознаки, бо саме на периферійних ділянках семеми особливо помітні явища перехідності, сполучуваності певного поля з іншими полями. У семній структурі акустеми часто наявні декілька домінантних компонентів значення, тому вони одночасно можуть бути віднесені до різних полів, що створює умови для перетину семантичних сфер. Звук як відчуття нерозривно пов'язаний із слуховим сприйняттям, а тому у деяких акустемах сема 'слухове сприйняття' входить до семантичної структури семеми на правах домінантної. За таких умов відповідна семема позначена одночасною наявністю відразу двох домінантних сем: семи 'звучання' і семи 'слуховe сприйняття' (поширюватися, доноситися, бриніти, відкликатися). Взаємодія з семантичною сферою "рух" зумовлена природою денотата, особливостями денотативної ситуації, бо фізичний звук – це об'єкт, якому властиве поширення, рух, переміщення в просторі, як і багатьом іншим фізичним об'єктам: суб'єктне переміщення в просторі (іти, котитися); переміщення по воді, у воді, рух рідини (плисти, литися); переміщення повітрям, рух у повітрі (летіти, вирувати); вертикальне переміщення (сипатися, піднятися). Також тісно взаємодіють семи таких семантичних сфер, як "фізіологічна дія" (дихання, розм.позіхоти), "емоції" (розм. заводи, гиркати), "деструктивна дія" (тріскати, відбивати), "звертання" (розм. викати), "удар" (розм. хльост, гехкати), "фізична дія" (оплески, шкрябати), "мовлення" (приказувати, розм. чвиркання), "зміна стану" (стишувати, знижувати), "хода" (крок, розм. чвалати), "сигнал" (калатати, трубити), "комунікативна спрямованість" (поклик, розм. цикати), "оцінка" (гарний, розладнаний), "музика" (акорд, какофонія); 3) через домінантний компонент своїх значень – архісему поля 'звук' – акустеми тісно пов'язані з такими семантичними сферами, як "буття", "перцептивні явища", "відчуття".

У третьому розділі – "Внутрішні зв'язки одиниць лексико-семантичного поля звуконайменувань" – виявленопарадигматичні зв'язки в структурі аналізованого поля.

Для лексико-семантичного поля звуконайменувань характерна чітка гіпонімічна організація: воно має вигляд ієрархічної мережі. Наприклад,семема регіт є гіпонімом семеми сміх, бо має таку семну формулу: 'сміх' + 'голосний' + 'нестримний'. Узагальнювальний характер семи 'сміх' дозволяє конкретизувати подану формулу: ('звуки, утворювані людиною' + 'переривчасті' + 'короткі' + 'специфічні' + 'емоції') + 'голосні' + 'нестримні' регіт.Підґрунтя для родо-видових відношень у лексико-семантичному полі звуконайменувань – єдність звукових сигналів у їхньому розмаїтті: А цей потріскуючий шум – То шерех крил поза спиною (О. Забужко); Сільської ситості останній трен, – Усюди лемент – крик дулібських жен Під батогом зневажливого обра (М. Зеров). Перехід від родового поняття до видового призводить до звуження в семантиці слова, а від видового до родового створює розширення. Наприклад, гіпонімічні кореляції між загальною родовою акустемою сміятися "видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін." [СУМ, ІХ, 413] зі словами, що позначають конкретні ознаки цього явища, хихикати, вирегочуватися, рокотати, реготати, пирхати, пирскати, заливатися, порскати, розм. чмихати, хехекати, хихотати, фиркати, прискати, перен. гиготати, зневажл. іржати:Писарці показували пальцями на Олександру, шептали щось один до одного, сміялись (М. Коцюбинський); Дедалі ставали вони [писарці] сміливішими та реготались вже наголос, незважаючи на Гната (М. Коцюбинський); Писарці пхикнули в кулак, але не могли вдержатись, і гучний регіт залунав по хаті (М. Коцюбинський); Паничі захихикали і, щоб вдержатись, позакривали роти кулаками (М. Коцюбинський). На семантичному рівні розширенняпостає як усування гіпосем ідеографічного, стилістичного або емоційного характеру. Звуження, навпаки, зведено до включення в семему деяких компонентів, пор., наприклад: Почувся глухий звук (О. Довженко) – Раптом глухий тріск (О. Довженко).

Одиниці поля перебувають у гіпонімічних відношеннях із його центром, утворюючи чотирирівневу структуру, в якій кожне наступне слово ядра є гіпонімом стосовно попереднього слова і гіперонімом – наступного (звук – удар – стук – грюкотіння; звук – шум – гамір – волання).Гіперо-гіпонімічна кореляція підтверджує той факт, що ядром поля є ділянка зосередження основного семантичного потенціалу лексико-семантичного поля, куди входять одиниці з інтегрувальними семами і ті з одиниць, диференційні семи яких схильні до згасання і, відповідно, до ототожнення з інтегрувальними