LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття)

творів.

Методи дослідження: у дисертації використовувалася комплексна методика, що ґрунтується на описовому та лінгвопоетичному методі з елементами лінгвостилістичного, компонентного, дистрибутивного, контекстологічного та порівняльного аналізів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше спеціальному комплексному аналізу була піддана французька кінетична лексика, що знайшла застосування в структурі художнього текста; досліджено її семантичні та функціональні властивості; запропоновано класифікацію художніх кінетичних одиниць; з'ясовано головні функції кінем у художньому дискурсі.

Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних авторів у галузі лексикології, стилістики, лінгвістики тексту, лінгвопоетики, прагматики, комунікативної лінгвістики, теорії дискурсу. У дослідженні були також використані роботи з психології, фізіології та соціології як необхідної бази для створення класифікації.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та теоретичному осмисленні основних лінгвостилістичних характеристик художньої кінетичної системи: її семантичних, структурно-синтаксичних та функціонально-комунікативних ознак. Результати дослідження є певним внеском у розробку проблем художнього дискурсу, лінгвосеміотичних характеристик складових структури художнього тексту, розробляються певні засади лінгвопоетичного аналізу. Аналіз кінетичної лексики художнього твору поглиблює уявлення про лексичну структуру художньо-образної системи французького роману.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути використаними в лекційних курсах з лексикології, стилістики французької мови, лінгвістики тексту, у спецкурсах з інтерпретації тексту, з проблем комунікативної лінгвістики, лінгвопоетики та прагматики, при складанні авторських словників письменників. Запропонована класифікація художніх кінем та кінетичних комплексів може бути використана при написанні курсових та дипломних робіт.

На захист виносяться наступні положення:

1. Вербальні та невербальні засоби комунікації в структурі комунікативного акту взаємопов'язані і залежать один від одного, оскільки інформація, виражена вербально, найчастіше може бути неправильно декодованою, або недекодованою зовсім, без урахування її невербальних складових.

2. Кінетична лексика – важлива складова частина мовної структури французького роману ХХ сторіччя, яка виступає виразником ознаки антропоцентричності та відіграє значну роль у створенні динамічного літературно-художнього образу персонажа; кінетичні лексичні одиниці експліцитно або імпліцитно вказують на характерні риси та ознаки людини, яка стала об'єктом художнього опису.

3. Усі невербальні елементи несуть значну різнопланову інформацію, експліцитно/імпліцитно представлену, що стосується всіх художніх антропоцентрів; за змістом художні кінетичні одиниці можна скласифікувати у чотири основні типи: експліцитно-змістовий, імпліцитно-змістовий, індивідуально-змістовий та причинно-рефлекторний; всі вони в якості художніх здатні передавати додаткову інформацію, яку персонаж або автор не мали наміру передати вербально.

4. Кінетична лексика функціонує у художньому контексті у вигляді або окремо взятих кінем, або певних структур - кінетичних комплексів (словосполучень чи речень), в основі яких, як правило, лежать іменники-соматизми, що є стародавніми шарами лексики будь-якої мови, позначають найбільш близькі людям поняття та являють собою відносно незмінну групу, що склалася в процесі розвитку мови та використовується в цьому вигляді впродовж сторіч. Художні кінетичні одиниці існують у визначеному кількісному складі, що не піддавався сильним змінам у процесі художнього розвитку і склав базовий словник кінетичних одиниць. Важливе місце серед них належить фразео-кінетичним комплексам, що посідають серединне місце між стійкими фразеологічними кінемами та вільними словосполученнями і виступають багатим джерелом для створення фразеологізмів.

5. Кінетичні художні одиниці можуть виступати у якості показників категорій емотивності, оцінності, експресивності, набуваючи у художньому контексті додаткового конотативного значення. Кінетичні одиниці в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінем художнього тексту.

6. Кінеми здатні значною мірою наближати художню ситуацію до реального живого діалогу, тому серед основних функцій кінетичних одиниць можна назвати комунікативну, прагматичну, емоційну, оцінну, експресивну, символічну, образно-стилістичну, а також функцію надання динамізму фабульно-сюжетній дії/події, функцію створення спонтанності художнього діалогу, функцію економії мовленнєвого висловлювання. Кінеми створюють повноцінний характер персонажа шляхом неодноразового вказування на характерні особливості його поведінки, виконуючи при цьому роль характерологічної деталі.

7. Селекція та комбінація кінетичних одиниць у художньому контексті є однією з характерних ознак індивідуально-авторського стилю письменника. Частотність їх використання, вибір певного типу кінем, повна відсутність кінетичних характеристик персонажів указують на стиль та манеру письма, свідчать взагалі про особливості власне-авторського світосприйняття оточуючої дійсності. Однак при цьому спостерігається загальна тенденція поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.

8. У структурі художнього тексту кінеми функціонують у складі особливих змістових форм, таких як "кінетична характеристика" - структура, що характеризується ознакою цільнооформленості, та її підвид "авторський жестовий коментар", що використовується для роздільнооформленої кінетичної характеристики персонажів. Всі невербальні ознаки персонажа зводяться до "жестово-мімічний портрет персонажа". Крім цих специфічних форм, жестово-мімічний портрет персонажа знаходить своє вираження в інших композиційно-мовленнєвих формах як авторського так і персонажного мовлення. Серед основних форм авторського мовлення (щодо частотності використання в них кінетичних характеристик), виділяються опис, динамічний опис, розповідь, власне характеристика, авторська ремарка, авторський відступ; до другорядних форм з позицій вживання кінетичних комплексів можна віднести форму міркування; щодо структури персонажного мовлення, то тут кінетичні комплекси значного смислового навантаження не несуть.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології, були заслухані на науковій конференції викладачів та аспірантів факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998), на ІV Міжнародних Чичеринських читаннях "Роман і стиль" у Львівському національному університеті імені Івана Франка (Львів, 1999), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, 2000), а також відображені в п'яти публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 229 найменувань,