LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття)

gesticuler, caresser. Якщо використовується віддієслівний іменник, він супроводжується допоміжним дієсловом і утворює більш складну структуру - кінетичний комплекс: agenouiller - se mettre genoux

Кінетичні комплекси будуються за основною структурною моделлю V+N, в якої V – це дієслова, що характеризуються різною смисловою дистрибуцією (одиничною - cligner de l'oeil; обмеженою – baisser les yeux, la tte; полівалентною – serrer la main, les dents, contre son coeur), а N – іменники, що називають різні частини тіла або обличчя, тобто соматизми. Як правило, у структурі кінетичних комплексів дієслова виступають у ролі активної частини, що керує пасивною - іменниками-соматизмами, наприклад: - Etienne se frotte le front. O donc peut-il tre? [Queneau R., Le chiendent, p. 183]. Менш численну групу складають кінетичні комплекси, де дієслово є пасивним і залежить від соматизма-іменника: - Elle cherche ct d'elle les cigarettes, mais sa main retombe dans le vide [Mauriac F., Thrse Desqueyroux, p. 83]. До цих основних груп примикають комплекси, які також називають деякі символічні акти, однак, вони, як правило, у своєму складі соматизмів не мають, їх роль часто бере на себе вестіальна лексика, наприклад: - Il rabat son chapeau sur ses yeux pour dormir dans le wagon [Mauriac F., Thrse Desqueyroux, p. 69].

Нами виділено також форми одночленних, двочленних та багаточленних кінетичних комплексів. Багаточленні комплекси мають досить обмежене застосування, однак, при цьому саме вони виступають характерним показником індивідуального авторського стилю. Так, розгорнутий опис жесту є характерною рисою стилю М.Пруста: - Quand il ouvrait la porte, au visage ros d'Odette, des qu'elle avait aperu Swann, venait – changeant la forme de sa bouche, le regard de ses yeux, le model de ses joues – se mlanger un sourire [Proust M., L'amour de Swann, p. 37].

На основі результатів діахронно-синхронічного аналізу кінем, у роботі зроблено висновок про те, що існує визначений словник кінем та кінетичних комплексів, який не піддавався значним змінам з розвитком літературного процесу. Будь-яка кінема виникла у певний історичний момент, закріпилася у свідомості людей, а також у словниках і художніх творах. Протягом сторіч така кінема передавала певну жестово-мімічну інформацію, при цьому структура кінеми, її семантика, будова, валентність, як правило, практично не змінювалася. Так, у творах авторів ХХ століття ми зустріли приклади використання історичних кінетичних одиниць, наприклад, своєрідного історичного кінетичного комплексу у романі Колетт "Chambre d'hotel", де є навіть точна вказівка на рік, коли зазначений жест увійшов до повсякденного вжитку людей того часу: - Elle se hissa hors de son corset, en se petrissant la taille de ses deux mains. C'est un geste que les femmes ont rtrouv en 1939 [p. 64].

Певна група кінем та кінетичних комплексів в процесі своєї еволюції набула стійкості та перейшла до класу фразеологізмів (se tordre les mains, donner un coup de main, jeter un coup d'oeil, avaler sa langue, courber le front, cligner de l'oeil). Решта кінетичних комплексів і посьогодні залишається серед відносно вільних словосполучень, які, однак, отримали деякі семантичні та функціональні обмеження, тому у нашому дослідженні ми виокремлюємо особливу групу "фразеокінетичних комплексів", лінгвістичних неідіомних структур проміжного характеру між вільними кінетичними словосполученнями та кінетичними фразеологічними одиницями, які вже вийшли за певними ознаками з групи перших, однак другими ще не стали. Серед них можна назвати такі сполучення як hausser les paules, serrer la main, baisser les yeux, tourner la tte, tendre la mains, secouer la tte, carter les bras, froncer les sourcils, croiser les bras та ін. Фразео-кінетичні комплекси протягом часу можуть набути певної стійкості, тому їх можна розглядати як багате джерело для фразеологізації.

В принципі, такі кінеми можуть функціонувати як на фразеологічному так і на нефразеологічному рівнях, що і є однією з їх характерних ознак. Так, словосполучення tourner la tte за звичай не визначається як фразеологічне: - Pour clore le dbat, Fanfan tenta d'embrasser mes lvres. Je tournai la tte. [А.Jardin, Fanfan, р. 213], однак у художньому контексті такий комплекс може набувати фразеологічного відтінку: - S'il me disait de le suivre, je quitterais tout sans tourner la tte. [Mauriac F., Thrse Desqueyroux, р. 142].

Як показує аналіз, художнім кінетичним одиницям характерні основні типи семантичних відношень: полісемія (L'crivain accepta ce pacte. Nous nous serrames la main [А.Jardin, Fanfan, p.187] – Ils se serrrent la main. Chick prsenta Alise [Vian B., L'cume des jours, p.20] – Fanfan rougit et me serra la main pour ne pas dfaillir [А.Jardin, Fanfan, p.247]), синонімія (...tapota gentiment sur le bras pour l'interrompre [Exbrayat, Qui veut afoller Martine?, p.83] – ... frappait du plat de la main le bord de son lit, pour m' interrompre [Colette, Chambre d'hotel, p.28]) та антонімія (Thierry tendit la main au jeune homme. – Au revoir, M.Camarones [Exbrayat, Qui veut afoller Martine?, p.193] – Monsieur Ti enposant sur moi des yeux remplis d'tonnement, me salua et me proposa un bol de caf [А.Jardin, Fanfan, p.146]). Можна зустріти випадки омонімічних кінетичних елементів на мовному рівні (sourire – verbe; sourire - nom), однак на рівні художнього мовлення ці омонімічні кінетичні одиниці переходять до класу синонімічних, так, самостійна кінема-дієслово sourire та кінетичний комплекс il a eu un sourire в художній оповіді розглядаються як синонімічні компоненти.

Оскільки однією з основних особливостей художньої комунікації є те, що референтним простором виступає не фрагмент об'єктивної дійсності, а квазіреальність, продукт художньої свідомості, означений через текст і забарвлений цією свідомістю, художня комунікація суттєво відрізняється від природної комунікації перш за все смисловою неоднозначністю та амбівалентністю усіх текстових форм, включаючи й кінетичні структури. Отже, будь-яка кінетична одиниця може стати полісемічною, набуваючи особливого додаткового значення залежно від художнього контексту. Частотними є кінеми та кінетичні комплекси, інтерпретація смислу яких взагалі вимагає широкого ситуативного контексту, наприклад: - Il s'interrompit, treignit deux mains son front, et je l'entendis respirer prcipitamment [Colette, Chambre d'hotel, p. 51].

Ще однією характерною ознакою кінем можна вважати їх оцінну амбівалентність, яка, однак, уточнюється завдяки елементам-означенням, як правило, прислівникам чи прислівниковим комплексам: - Lucette hocha la tte avec sagacit [Colette, Chambre d'hotel, p. 51]; - Elle poussa du pied, rageusement, un gravier rond [Colette, Chambre d'hotel, p. 82].

Кінемам та кінетичним комплексам у якості показників оцінності та експресивності взагалі характерно набувати додаткового конотативного значення, перш за все через намагання автора вплинути на читача, донести до нього своє оцінне ставлення стосовно героя, допомогти сформувати своє власне відношення до подій, що відбуваються. Кінетичні одиниці в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, отже, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінем у