LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні інновації у системі сучасної української номінації (на матеріалі ергонімів і прагмонімів)

розширюють і поглиблюють знання про місце та роль лексико-семантичного способу словотвору в системі способів сучасної номінації, доповнюють окремі положення теорії словотвору та номінації і дають змогу зробити висновок про існування універсалій у сфері онімів. У цілому проведене дослідження допоможе більш повно схарактеризувати структуру сучасного українського онімного простору та системні зв'язки між окремими його рівнями.

Практичне значення дисертації визначається тим, що її матеріали можуть бути використані у лекційних курсах з лексикології та словотвору, наукових семінарах і спецкурсах, при написанні дипломних робіт та укладанні словника лексико-семантичних інновацій періоду перехідної економіки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні місця лексико-семантичного способу словотвору в системі сучасної української номінації, комплексному описові важливого фрагмента лексичного складу української мови, систематизації моделей сучасного лексико-семантичного назовництва, визначенні особливостей активізації лексико-семантичних субститутів. У дисертації вперше в українському мовознавстві різнопланово проаналізовано периферійні класи ВН, подано класифікацію ергонімів за тематичними групами та мотиваційними ознаками, покладеними в основу найменування, виявлено специфіку різних семантичних груп української прагмонімії.

Апробація дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-методичному семінарі кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (2001-2002рр.) та були оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях "Перспективи розвитку фінансово-банківської системи України" (Суми, 1999), "Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного" (Харків, 2000), "Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання" (Суми, 2001).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури, який налічує 244 позиції. У додатку представлено індекс використаних при аналізі ергонімів та прагмонімів. Обсяг дисертації 203 сторінки.


Основний зміст дисертації


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і завдання, методологічна основа та методи дослідження, база фактичного матеріалу, вказуються наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У першому розділі – "Лексико-семантичне словотворення і його місце в системі номінації реалій перехідної економіки" – аналізуються погляди відомих мовознавців на явище семантичної деривації, характеризуються різновиди ЛССС, визначаються моделі переосмислення сполучень слів, розглядаються семантико-функціональні аспекти активізації лексико-семантичних субститутів, подається сучасна стратифікація ЛСІ періоду перехідної економіки в українській мові.

Лексико-семантичний спосіб словотвору – один з основних способів поповнення номінативних засобів мови. Під ЛССС розуміється такий спосіб, при якому звукова форма твірного слова (мотиватора), залишаючись незмінною, набуває нового значення і стає семантично похідною (мотивованою). ЛССС активно виявляється в системі номінації ВН. Основними механізмами ЛССС у цій підсистемі мови є онімізація (перехід загальної назви у власну), трансонімізація (перехід ВН з одного класу назв до іншого) і онімотрансонімізація (комбіноване використання різновидів способу за моделлю: онімізація + трансонімізація). Кожен з цих різновидів пов'язаний із семантичними і граматичними змінами мовних одиниць. Збереження мотиваційних зв'язків між базовим словом і семантичним новотвором дозволяє відносити ЛССС в системі номінації ВН до явищ синхронічного плану.

Наявність у мовній системі типових, регулярних і закономірних мотиваційних зв'язків уможливлює виділення таких різновидів ЛССС, як дериваційна метафора (ДМФ) і дериваційна метонімія (ДМТ). Метонімія визнається найбільш важливим джерелом номінації як у кількісному плані, так і щодо різноманітності мотивацій для називання. Регулярність метонімічних перенесень дозволяє виділити в аналізованому матеріалі такі різновиди транспозицій: за просторовою суміжністю, за часовою суміжністю, за зв'язком між підприємством і профілем діяльності, за зв'язком між підприємством, асортиментом товарів, послуг та їх адресатом, за спорідненістю, за симпатіями. Більшість ЛСІ досліджуваних груп ВН творяться шляхом метонімізації, що пояснюється досить прозорими мотиваційними зв'язками базового слова і новоутвореного найменування.

Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, у системі власних назв поширеними є бінарні ЛСІ. Вони точніше відображають специфіку об'єкта, одночасно вказуючи на різні його ознаки. У функціональному плані ЛСІ-словосполучення подібні до однослівних назв, оскільки називають реалію, а не описують її. Більшість бінарних назв утворена лексико-синтаксичним способом у поєднанні з лексико-семантичним. Механізм перенесення складених найменувань з одних денотатів на інші ідентичний механізмові перенесення простих найменувань і відбувається на основі метафори або метонімії. За структурно-граматичними ознаками виділяємо два різновиди складених найменувань: атрибутивно-субстантивні та субстантивно-субстантивні. Перший є більш поширеним ("Ділові зустрічі" – ресторан, "Старий ліхтар" – кафе). Це пояснюється передусім здатністю прикметника, що входить до складу відповідних структур, зливатися з іменниками в одне семантичне ціле.

Для сучасної української мови характерним є інтенсивний процес запозичення іншомовних слів. За ступенем асимільованості запозичення мовою-реципієнтом виділяємо дві групи номінацій: 1) повні субститути (оформлені графікою мови-джерела); 2) часткові субститути (оформлені графікою української мови), у тому числі гібридні ВН. Актуалізація ВН-субститутів на україномовному ґрунті відбувається за допомогою ДМФ і ДМТ. Характерною рисою сучасної системи номінації ергонімів і прагмонімів є експансія іншомовної лексики, що пояснюється відкритістю периферійних класів ВН для позамовного і чужомовного впливу.

Різке збільшення кількості підприємств різних форм власності і напрямів діяльності зумовило виділення в окремі класи ВН ергонімів і прагмонімів. Терміни ергонім і прагмонім серед інших, запропонованих на позначення відповідних об'єктів, є найбільш прийнятними. Вони побудовані за чітко визначеною термінологічною моделлю (терміноелемент + онім), органічно входять до ономастичної термінології. Термін ергонім дозволяє об'єднати в межах класу такі групи слів: назви різноманітних підприємств, назви закладів споживчої сфери, назви підприємств сфери послуг, назви акціонерних товариств тощо. Термін прагмонім репрезентує численні назви продуктів людської діяльності, зокрема назви різноманітних видів транспорту, продуктів харчування, предметів побуту, засобів побутової хімії тощо.

У другому розділі – "Лексико-семантичні інновації в системі ергонімів" – з'ясовується специфіка словотвірної мотивації ЛСІ-ергонімів, визначаються основні лінгвістичні механізми номінації, подається класифікація ЛСІ-ергонімів за мотиваційними ознаками та лексико-тематичними групами, покладеними в основу найменування, виявляються номінативні особливості окремих груп ЛСІ у системі