LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні інновації у системі сучасної української номінації (на матеріалі ергонімів і прагмонімів)

ергонімної номінації.

Ергонімний бум і нагальні потреби в називанні відповідних явищ зумовили розширення меж функціонування ЛССС, зокрема активне проникнення його в ергонімію. Продуктивність ЛССС у системі номінації ергонімів зумовлена 1) простотою способу його реалізації, 2) стислістю, інформативністю, рекламністю ЛСІ.

У реферованій роботі особлива увага приділяється питанням мотивації ергонімів, яка є важливою ознакою аналізованих номінацій. Нами розмежовуються терміни "твірне" – "похідне" та "мотивоване" – "мотивуюче" ("мотиватор") відповідно до сфер функціонування – морфологічне чи лексико-семантичне словотворення. Терміни "мотивоване" і "мотивуюче"("мотиватор") найбільш точно відображають сутність досліджуваного в дисертації явища й дозволяють залучити до словотвірного аналізу морфемно не виражену деривацію. Мотивованою вважають таку ВН, яка має прозору семантичну структуру, що допомагає розкрити мотив номінації – понятійний чи асоціативний блок лінгвістичної та екстралінгвістичної інформації, закріпленої в індивідуальному чи колективному знанні про світ, традиції, досвід, на чому й ґрунтується той чи інший вибір ознаки, покладеної в основу найменування.

Обстежений матеріал дозволяє стверджувати, що універсальними чинниками, які лежать в основі мотивації ергонімів, є належність підприємства певному власникові, місцезнаходження підприємства, його зв'язок з іншими об'єктами, специфіка діяльності тощо. Узагальнюючи мотиваційні ознаки, виділяємо три принципи номінації, які слід розглядати як ономастичні універсалії: відантропонімний, відтопонімний та відапелятивний. Останній на сучасному етапі є пріоритетним, оскільки онімізовані апелятиви зберігають свою апелятивну семантику, зумовлюючи прозорість семантики ергонімів, що сприяє найбільш повному виконанню ними інформативної функції.

Урахування чи неврахування ознак об'єкта у назві зумовлює виділення двох основних розрядів ЛСІ-ергонімів: мотивовані (МЕ) та рецесивні (РЕ). До мотивованих належать ЛСІ-ергоніми, які прямо чи опосередковано вказують на ознаки підприємства, його розміщення, зв'язок з людиною та різними реаліями, тобто дають будь-яку інформацію про об'єкт-номінат. Відповідно до цього за способом втілення ознаки у назві ЛСІ-ергоніми членуються на реально мотивовані (РМЕ) та умовно мотивовані (УМЕ). Реально мотивовані ергоніми безпосередньо вказують на реальний факт, пов'язаний з характером діяльності підприємства та продукцією, яку воно випускає, з його місцезнаходженням, з належністю окремій особі чи групі осіб. Умовно мотивовані ЛСІ-ергоніми ґрунтуються на асоціативних зв'язках, які містять лише натяк на ознаки чи характеристики реалії. Не останнє місце при творенні УМЕ належить таким екстралінгвістичним факторам, як реклама, престиж, мода. РЕ не містять інформації про предмет номінації і найчастіше являють собою штучні слова, створені шляхом механічного поєднання комбінацій літер. Вони характеризуються не відсутністю мотиву номінації, а його прихованістю.

Класифікація РМЕ враховує як основні мотиваційні ознаки, так і способи їх реалізації. Внаслідок того, що УМЕ різноманітні за значенням, багаті змістом і важко піддаються класифікації, оскільки на основний зміст ергоніма нашаровуються різні конотації, одне й те саме слово може потрапити у різні тематичні групи. В УМЕ переважає мотивація за спеціалізацією підприємства або за естетичними ознаками, тому вони класифікуються тільки за характером лексичного значення слова як основи найменування без урахування мотиваційних ознак.

За лексичними основами РМЕ поділяються на 3 групи: назви-топоніми зі вказівкою на географічне розміщення об'єкта ("Прикарпаття" – банк), назви-антропоніми зі вказівкою на власника ("У Галини" – кафе), назви-апелятиви зі вказівкою на специфіку діяльності ("Журналіст" – товариство з обмеженою відповідальністю).

УМЕ відповідно до специфіки лексичних основ діляться на дві групи:

1) ЛСІ, мотиватами яких є ВН; 2) ЛСІ, мотиватами яких виступають апелятиви.

1. Основою для творення ергонімів виступають антропоніми ("Руслана" – магазин), історичні антропоніми ("Аскольд" – магазин), теоніми ("Афродита" – ресторан), міфоніми ("Орфей" – кафе), космоніми та астроніми ("Водолій" – комерційне підприємство), топоніми ("Барселона" – ресторан), катойконіми "Полтавчанка" – магазин). Усього аналізом охоплено 8 груп ЛСІ, мотиватами яких є ВН.

2. Базою для творення ЛСІ-ергонімів є фауноніми ("Алігатор" – кафе), флороніми ("Конвалія" – кафе), назви-характеристики осіб ("Красуня" – перукарня), назви осіб за посадою, званням ("Гетьман" – магазин), назви осіб за родом діяльності ("Сурмач" – комерційна фірма), назви дорогоцінних каменів ("Сапфір" – приватна фірма), назви космічних реалій ("Сузір'я" – магазин), назви водних реалій ("Лагуна" – кафе), назви природних реалій ("Вітерець" – товариство з обмеженою відповідальністю), терміноназви ("Квадрат" – приватна фірма, "Гривня" – магазин), назви з ад'єктивними компонентами новий, старий ("Нова хвиля" – магазин, "Старе місто" – кафе), назви на позначення українського культурного простору ("Левада" – магазин), назви-позитиви ("Злагода" – магазин), абстрактні назви ("Ідея" – фірма), стійкі сполучення слів ("Золотий дощ" – рекламне агентство). У дисертації проаналізовано 16 груп ЛСІ, мотиватами яких є апелятиви.

Набір мотиваційних ознак ЛСІ-ергонімів визначається специфікою об'єкта номінації і функціями, які виконує конкретний тип ВН. Сучасна ергонімія характеризується великою кількістю ЛСІ, в основі мотивації яких лежать просторові ознаки об'єкта. Про розвиток номінацій цього типу свідчить актуалізація як твірних основ ЛСІ мікротопонімів та хоронімів: "Михайлівський" (ресторан на вул. Михайлівській), "Оболонь" (акціонерне товариство).

Для системи дериваційної номінації ергонімів особливого значення набуває вказівка на власника, оскільки підприємницькі структури завжди перебувають у чиїйсь власності. ЛСІ-ергоніми цієї групи репрезентовані антропонімами – іменами, прізвищами та їх комбінаціями: "Володимир" (спільне підприємство), "Ткаченко, Сонін і К" (комерційна фірма). Використання прізвищ власників підприємств у функції ергонімів свідчить про реанімацію забутої дореволюційної моделі номінації, ергонімізація ж імен власників – принципово нова номінативна модель.

У системі сучасної української номінації активізувались ЛСІ-ергоніми, мотивовані специфікою діяльності об'єкта, його функціональним призначенням тощо. В основі таких найменувань лежать апелятиви, які прямо чи опосередковано вказують на характеристики номінованої реалії і покликані виконувати інформативну та рекламну функції: "Комп'ютери" (магазин), "Комфорт" (фірма), "Капітал" (банк). На сучасному етапі ця модель мотивації ергонімів є визначальною.

Кількісне зростання ЛСІ-ергонімів, які виникли в результаті транспозиційної актуалізації естетично значущих слів, свідчить про посилення продуктивності даного типу мотивації в системі номінації ВН. Ця група ЛСІ представлена антропонімами ("Валенсія" – перукарня), теонімами ("Діана" – магазин), міфотопонімами ("Скіфія" – приватне підприємство), флоронімами ("Орхідея" – комерційна фірма), назвами-позитивами ("Доброчин" – фірма), естетично релевантними назвами ("Кальварія" – товариство з обмеженою відповідальністю), номінаціями з ореолом романтичності ("Білий пароплав" –