LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні та граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові

завдання:

– визначити парадигматичну організацію НРС як одиниць лексичного рівня;

– з'ясувати денотативно-сигніфікативну основу номінації НРС ;

– встановити морфолого-синтаксичну структуру НРС, їх інваріантні структурні типи, варіації і варіанти;

– виявити позиційні можливості НРС у структурі речення і визначити системи варіантів темпоративів у залежних позиціях;

– з'ясувати зв'язок семантики подійно-темпоральних номінативів з семантичною і синтаксичною організацією речення;

– визначити роль мовних одиниць з подійно-темпоральною семантикою як реалізаторів категорії темпоральності і часової локалізованості;

– уточнити структуру ФСПТ української мови.

Матеріалом дослідження стала спеціальна церковна література, що містить назви релігійних свят і відомості про них, етнографічні розробки з теми дисертації, тексти художніх творів різних жанрів кінця ХIХ – початку ХХ сторіччя, паремійні одиниці. Картотека дослідження складається з 3500 карток, в яких фіксуються назви релігійних свят як одиниці умовно словникові і текстоцентричні.

Методи і прийоми аналізу. У дисертаційній роботі використано дескриптивний, трансформаційний, синхронно-зіставний методи, елементи компонентного, опозиційного аналізу, метод аналогії.

Наукова новизна. Вперше було здійснено комплексний аналіз конфесійної лексики – назв релігійних свят як одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного мовних рівнів . Новими є висновки стосовно ролі аналізованих одиниць у формуванні синтаксичної і семантичної структури речення та закономірностей їх уживання в реченнях з різним комунікативно-інтенційним змістом. Вперше ці одиниці розглядаються як конституенти ФСПТ української мови.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вивчення мовних одиниць синкретичної семантики дає змогу поглибити теорію функціонально-семантичних полів, зокрема в плані співіснування аплікативних зон, які формуються одиницями бінарної семантики.

Практичне значення роботи визначається матеріалом дисертації, що може бути використаний у викладанні курсу української мови, спецкурсів і спецсемінарів з українознавства та релігієзнавства у вищих навчальних закладах. Окремі етимологічні і етнолінгвістичні спостереження можуть бути використані в лексикографічній практиці і в народознавчих дослідженнях.

Апробація роботи. Основні результати дослідження висвітлено у доповідях на звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (1996р., 1998р.,1999 р.). Зміст роботи викладено в 4 публікаціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, списку використаних джерел та додатка-реєстру використаних у дослі-дженні термінів. Обсяг дисертації – 189 сторінок. Список використаної літератури становить 219 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовано актуальність і новизну дисертації, визначено її мету, завдання і методи дослідження, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі – "Лексико-семантичний аналіз культових геортонімів"– досліджувані одиниці розглядаються як номінативні одиниці мови і мовлення, які об'єднуються однаковою типовою ситуацією або однією темою, тобто складають тематичну групу.

Назви релігійних свят – це різновид ідеонімів, до яких у роботі застосовується термін культові геортоніми.

Усі аналізовані мовні одиниці об'єднані за семантичними ознаками 'свято', 'релігійне', які експлікуються переважно у повних (офіційно-церковних) назвах лексемами свято (свята) ( свято Різдва Христового, Зелені свята), день (день Георгія Побідоносця), назвами днів тижня та одиниць виміру часу з прикметниками, що маркують належність до релігійного свята (Великодня субота, Хрестопоклонна неділя), а також словами пам'ять (Пам'ять преподобної Марії Єгипетської), спомин (Спомин Святих спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа), собор (Собор кримських святих).

Аналіз реєстру релігійних свят свідчить, що вони завжди присвячені певній священній особі. Їх офіційні назви співвідносяться з конкретною особою (Пророка Самуїла), з культовим предметом, що має стосунок до цієї особи (свято Покрова Пресвятої Богородиці), з дією:

а) яку виконувала священна особа (Вознесіння Господнє);

б) яку виконували щодо цієї особи (Благовіщення Пресвятої Діви Марії);

в) яку виконував культовий предмет (Явлення ікони Пресвятої Богородиці у місті Казані);

г) яку виконували щодо цього предмета (святкування Казанської ікони Божої Матері).

При систематизації назв враховувалося паралельне функціонування офіційно-церковних і побутових назв, напр.: День Хрещення Господа (офіційно-церк.) та Богоявлення, Водохреща (побут.).

У семантиці НРС виділені семантичні ознаки, з яких декотрі зумовлені екстралінгвістичними чинниками, а саме: нерухомі свята, які з язичницьких часів відзначаються в один і той самий час, напр.: Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, та рухомі свята, які кожного року святкують у різні дні, напр.: Вхід Господа до Єрусалима (Трійця).

Залежно від кількості часу, відведеного на святкування (один день, кілька днів або тижнів), вони поділяються на одноденні (монотемпори) (Святої Великомучениці Катерини) та багатоденні (мультитемпори) (Пасха).

Релігійні свята як факт об'єктивної реальності впорядковуються з огляду на значущість для церкви кожної священної особи. Врахування ієрархічності кола святих дозволило виділити такі геортоніми:

а) найменування свят на вшанування Ісуса Христа і Трійці (до них належать і геортоніми на честь культових предметів);

б) найменування свят на честь Пресвятої Діви Марії (і культово-предметні геортоніми);

в) найменування свят, що вшановують подвижників церкви і культові предмети, пов'язані з ними. З цієї групи виокремлюються назви свят на честь пророка Іоанна Предтечі, оскільки в їх основу покладено події земного життя і буття після смерті, що є специфічною ознакою "христово-богородицьких свят", напр.: Різдво чесного славного Пророка та Хрестителя Господнього Іоанна, Усікновення глави пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

До складу "подвижницьких" геортонімів входить власне ім'я як обов'язковий компонент, а віднесеність його до агіонімів маркується словами святий або пророк, апостол, мученик тощо, що мають у собі сему 'святий', напр.: День Святого Миколая, Святих апостолів Петра і Павла, Святого славного пророка Іллі, Святого Великомученика Пантелеймона.

На рівні диференційної гіпосеми 'тілесний'/'безтілесний' виокремлюються геортоніми свят на честь людей, напр.: Блаженної Ольги (Єлени), жінки князя Ігоря, і на честь ангелів (архангелів), напр.: Собор Архангела Гавриїла.

Геортоніми "людських" свят за часовою ознакою і ознакою 'приділення' поділяються на пророцькі (Пророка Іони) і апостольські (Апостола та євангеліста Іоанна Богослова).

За кількістю осіб, які вшановуються , подвижницькі геортоніми поділяються на одноособові (Мученика Созонта), парні (Святителів Петра і Павла),