LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні та граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові

колективні (Мучеників Іллі, Зонтика, Лукіана та Валеріана), комітативні (Пророка Даниїла та 3 отроків: Ананії, Азарії та Мисаїла).

Деяким окремим частинам багатоденних і одноденних свят нерідко надавалися самостійні назви. Серед них виокремлюються геортоніми на позначення частини свята (події) - подійнопартитивні (Страсна седмиця), частини тижня - тижневопартитивні (Великодня п'ятниця) та частини доби - добовопартитивні (Надвечір'я Богоявлення).

Оскільки всі пости стосуються свят на честь певних святих, лексему піст зараховано до аналізованих одиниць, напр.: Великий піст, Петрівський піст, Успенський та Різдвяний пости.

Переосмислення більшості церковних свят у народному сприйнятті спричинило появу значної кількості еквівалентів їх назв. Так, іншомовні агіоніми отримали українське фонетичне оформлення (Іоанн – Іван); редукувалися повні церковні назви (Собор Предтечі та Хрестителя господнього – Предтеча); у народному календарі закріпилися християнські свята, які певним чином були пов'язані з дохристиянськими (Параскева - П'ятниця). Різними способами передавалася значущість свята або зверхність одного щодо іншого (Післяуспення, Передандрія, Пів-Івана, Миколин батько). В основі номінації багатьох назв стає атрибутика події (Водохреща, Громниці).

Співіснування двох календарів – народного і церковного – стало одним з чинників появи нових, синонімічних геортонімів або розширення лексико-семантичного обсягу існуючих. У складі геортоніма з'явилися слова, які експлікують периферійну ознаку НРС, звичайно прагматичну. Головною ознакою, яка експлікується, стає час, напр., пора року (Весняний Микола, Напівзимник). Іноді у назві відображаються головні ознаки пір року (Весногрія, Пархома теплогрія), погодні умови тієї чи іншої пори (Ілля-громовик, Євфимія-болотиха), об'єкти навколишнього світу (Явдоха-сіногнійка, Ірина-розсадниця, Єфросинія-капусниця).

Як елементи лексичної системи НРС вступають у синонімічні відношення (алоніми певного свята – Різдво Пресвятої Владичиці та Друга Пречиста); синонімічний ряд утворюють синоніми-геортоніми (Святий вечір, Багатий вечір, Багата кутя). Антонімічні відношення у системі НРС виникають внаслідок протиставлення свят того самого святого у різні пори року (весняний Лука - осінній Лука) або різних святих, свята на честь яких протиставлено у часі : "На Явдохи вода, то на Юрія трава".

В аналізованій підсистемі має місце полісемія, яка простежується, якщо в календарі є декілька свят на честь певного святого і кожне з цих свят у побуті названо за його ім'ям, напр.: Предтечі, Івана Предтечі те ж саме, що і Зачаття чесного, славного Пророка й Хрестителя Господнього Іоанна (23.09 / 06.10), Усікновення глави Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна (29.08 / 11.09), Собор Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна (07.01 / 20.01). Багатозначним може бути і парний геортонім, напр., свято Бориса і Гліба, яким позначено і день смерті Бориса (24.07 / 06.08), і день перенесення мощей Бориса і Гліба (02.05 / 15.05).

Омонімічні відношення виникають, коли антропоморфні агіоніми, маючи однакове звучання, позначають різні об'єкти номінації. Так, геортонім Параскеви виступає омонімом на позначення свят трьох різних святих, напр.: Преподобномучениці Параскеви (26.07 / 08.08), Преподобної Параскеви Сербської (14.10 / 27.10), Мучениці Параскеви, нареченої П'ятниця (28.10 / 10.11).

Паронімічні відношення встановлюються внаслідок народної етимологізації геортонімів, напр.: Обретіння глави Іоанна Хрестителя – Обретіння – Обертіння.

Однією з форм парадигматичного угруповання НРС є кореневі гнізда. Від назв релігійних свят регулярно утворюються прикметники (Миколаєві свята, водохрещенська вода); непродуктивними є утворення іменників (Купала – Купалля) та дієслів (Євдохи – євдошити).

Компоненти побутових геортонімів репрезентуються морфологічними, словотвірними, фонетичними варіантами та їх комбінаціями.

На морфологічному рівні можливе варіювання за категорією числа (Маковея – Маккавеї), роду (Йордан – Йордань), відмінка (Після Ілля купається лише свиня).

Словотвірні варіанти побутових антропоморфізованих агіонімів представлено гіпокористичними (Юрій – Юр, Юрь ; Євдокія – Явдока) і демінутивними іменами (Юрика, Купалочка, Варка), складними геортонімами (Оксани і Дороти – Оксани-Дороти; Святий вечір – Святвечір), зміною префікса у похідних геортонімах (Воздвиження – Здвиження, Преполовення – Переполовення), кодериватами з синонімічними суфіксами (Стрічання– Стрічення, Успення– Успіння), словами з варіативними флексіями і чергуванням фонем (Водохреща – Водохрищі), ускладненням словотвірної основи (Купало – Купайло).

Геортоніми мають фонетичні варіанти, зумовлені зміною наголосу (Водохрщі – Водхреща), усіченням (Акилини – Килини, Опанас – Панас, Гликерія – Ликерія), випадінням звуків (Касьян – Касян, Юр'їв – Юрів), історичними фонетичними процесами (Покровонька – Покрівонька, Тройця – Трійця), транслітерацією (Фалалей – Талалей, Фомина – Томина).

У другому розділі – "Морфолого-синтаксична специфіка геортонімів"– здійснено аналіз структурних типів досліджуваних одиниць, який дав змогу відтворити типові структурні одиниці – інваріантні структурні типи (ІСТ), що визначаються за семантико-граматичною основою геортонімів.

Інваріантні структурні типи мають функціональну парадигму, репрезентовану в мовленні структурними моделями НРС, які розглядаються як синтаксичні варіації і варіанти ІСТ (мовна варіація – це зміна кількісного складу без морфолого-синтаксичних змін, напр.: Різдво чесного і славного Пророка та Хрестителя Іоанна і Різдво пророка Предтечі, Різдво Хрестителя Іоанна, Івана Предтечі; мовленнєвий варіант – ІСТ або його варіація у функції темпоратива з можливою зміною морфолого-синтаксичного складу, напр.: На Івана Предтечі тулися до печі).

Граматичною основою будь-якого повного геортоніма є непредикативне словосполучення. Таким чином, у межах тематичної групи НРС визначені іменниково-іменникові (Успіння Богородиці), іменниково-прикметникові (Вознесіння Господнє) та прикметниково-іменникові (Зелені свята) типи.

Кількісний склад морфолого-синтаксичної структури назв релігійних свят зумовлений їх номінативною функцією і залежить від ступеня експлікації семантичних ознак номінанта, напр.: Перенесення нерукотворного Образа Господнього з Едеси до Царгорода, З'явлення чудотворної ікони Божої Матері в Казані.

Як синтаксичні компоненти речення НРС виступають у функції головного члена речення: підметом у повному та неповному двоскладному реченні, напр.: Наступає жильний вечір (С.Руданський); Пилипівка ж скоро (Панас Мирний); Зелені святки незабаром (І. Нечуй-Левицький); головним членом односкладного номінативного речення, напр.: Хай же Бог простить – сьогодні ж святвечір (І. Багряний); Великодня ніч, темно-оксамитова, тепла й пахуча (М. Івченко).

У прислівній позиції темпоральні синтаксеми НРС (ТС НРС) поширюють один з елементів синтаксичної структури речення. У роботі визначено присубстантивну та придієслівну позиції. Присубстантивні ТС НРС, виконуючи синтаксичну функцію означення, виступають у ролі відокремленої прикладки при іменниках подійної семантики, напр.: От і свято, різдво (Панас Мирний) та темпоральної,