LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні та граматичні параметри назв релігійних свят у сучасній українській мові

погідний, хоч великдень був дуже ранній (О. Маковей) або суб'єкта тотожності, напр.: А без цього різдво – не різдво (І. Багряний). У односкладних реченнях ТС НРС може виступати також у нехарактерній для нього функції заголовка, напр.: "Великдень" (вірш В. Бровченка) та суб'єкта датування, напр.: Різдво Христове 1992 року, село Заболотне на Поділлі (підпис під повістю М. Рябого "Умерти в мертвому селі").

У структурі речення НРС виражають атрибутивні відношення між субстантивами і кваліфікуються як атрибутивно-предметні, що виконують функцію уточнення зі значенням додаткового повідомлення, напр.: Настало свято, різдво (І. Микитенко).

Між елементами вербально-субстантивних словосполучень, де опорними виступають дієслова з об'єктною спрямованістю, а залежними – ТС НРС, виникають власне-об'єктні та об'єктно-обставинні семантико-синтаксичні відношення. Власне-об'єктні ТС НРС виражені іменниками у формі родового та знахідного відмінків без прийменників. Вони виступають у ролі граматичного об'єкта вияву дії (форма знахідного відмінка), напр.: ...відсвяткували й водохрище.. (М. Коцюбинський) або називають об'єкт чекання, напр.: А він жде неділеньки святої (А. Тесленко) чи об'єкт зустрічі (форма родового відмінка), напр.: ...діждались воскресенія... (Г. Квітка-Основ'яненко). У семантиці таких ТС НРС актуалізується значення події. Об'єктно-обставинні ТС НРС виражені прийменниково-відмінковими формами іменників. Такі ТС НРС співвідносять дію з певним часовим моментом (форма знахідного відмінка); детермінація граматичної семантики дієслова розширює номінативну функцію ТС НРС у формі родового відмінка, які можуть позначати і кінець дії, напр.: Отак і буде: попасе до покрови, а там піде до школи (Г. Косинка), і її циклічність, напр.: Кабанчика годуємо до різдва (В. Підмогильний), внаслідок чого репрезентується категорія часової локалізованості.

ТС НРС, формуючи адвербіальні відношення у семантичній структурі речення, визначають термін дії, яка позначається опорним дієсловом.У цій функції вони виступають і як окремі словоформи, напр.: Усі гади на чесного Христа ховаються до свого Вирію (Митрополит Іларіон), і як складова частина обставинних комплексів, напр.: Так звечора на Маланки казала Катря Зайчиха своєму семилітньому синові Пилипкові... (Панас Мирний). ТС НРС-словоформи можуть виконувати календарну функцію (переважно ТС НРС-монотемпори), напр.: У Варшаві панський легат де Торрес благословив короля в день Івана Хрестителя і вручив йому свячений прапор...(П. Загребельний).

У складі прийменниково-іменникових сполук ТС НРС або набувають значення векторного нуля і залежно від семантики прийменника надають дії значення загального передування точці відліку, напр.: Батько перед Йорданом ходив скроплювати свяченою водою хати селянські (О. Маковей), або позначають початкову межу цієї дії, напр.: Чекай, по великодні поговоримо...(О. Маковей).

У складі синтаксичних обставинних комплексів ТС НРС вказують на точковий час, виконують функцію векторного нуля, позначають кількість часу та циклічність дії. Серед обставинних комплексів зі значенням точкового часу, напр.: Досвіта на воскресіння Микола був одним із перших коло церкви (О. Маковей) виокремлюються конструкції, в яких до основного значення точкового часу додається квантитативне значення, і тому їх семантика визначається як кількісно-точкова, напр.: На Великдень цілий день гудуть дзвони (Митрополит Іларіон).

В аналізованих обставинних комплексах НРС сполучаються з темпоральними лексемами – елементами лексико-семантичної групи "час", здебільшого це "сезонні" слова та лексеми на позначення календарного відліку часу, з якими ТС НРС перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях, звужуючи часовий простір, у межах якого відбувається подія (явище). При цьому значення часу в їх семантиці стає ядерним.

Обставинні комплекси, де ТС НРС виконують функцію векторного нуля, поділяються на точково-векторні, що вказують на певний часовий момент здійснення дії до ТС НРС, напр.: Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя (О. Кобилянська), та кількісно-векторні, що вказують на кількість часу тривання дії до ТС НРС, напр.: ...і пішов у Херсонську губернію, в якій і бродяжив цілий рік до пилипівки (В. Кучер); ...тиждень по святій неділі співають купальські пісні...(Митрополит Іларіон).

Циклічність як одна з важливих ознак ТС НРС представлена циклічно-точковими обставинними комплексами, напр.: Кайдан...кожен рік на Спаса надсилав графині овочі (М. Івченко) та циклічно-векторними, напр.: Землі в них, сказати би, добрими штанами засядеш, хліба щороку не вистачає вже від пилипівки...(П. Козланюк).

Компоненти аналізованих конструкцій розташовуються здебільшого відповідно до ієрархії одиниць лексико-семантичної групи "час", напр.: Жолду, що ще торік на Іллі мали виплатити нам у Києві, ви цілий рік не платили (О. Маковей), але існує й інверсійний порядок – від вужчих за семантикою до ширших, напр.: На спаса торік чорний Куцько Никулків змайстрував щось із кладкою на потоці...(П. Козланюк).

Між елементами субстантивних словосполучень, де опорними виступають слова з подійною та часовою семантикою, а маргінальними – ТС НРС, формуються атрибутивно-адвербіальні відношення, напр.: День напередодні різдва проводиться в спокої і мирі (Митрополит Іларіон).

У компаративних конструкціях з ТС НРС порівняння відбувається за ступенем вияву дії або ознаки. Якщо дія притаманна святу та його атрибутам, простежується, з одного боку, нівелювання темпоральної семантики, а з другого, – актуалізація ознаки свята, напр.: Вдарило, задзвонило, як на Великдень (М. Стельмах), хоча можливе і формування адвербіальних відношень. Коли ж дія притаманна істотам під час свята, то актуалізується подійна семантика ТС НРС, і між елементами (дієсловом та порівняльним зворотом) формуються об'єктні відношення, напр.: Ми раділи, як Великодню, цілій паляниці хліба (М. Івченко).

У разі позначення періоду, який зумовлює особливості поведінки істот та неістот, актуалізується темпоральна семантика, основою еквативності виступають два фактори : порівняльно-зіставний – для дії, притаманної святу і його атрибутам, напр.: До церкви люди посходилися, як на великдень (Ю. Яновський), і асоціативний – для дії, притаманної істотам під час свята, напр.: І не крути мені головою, наче кобила в спасівку (М. Стельмах).

Для порівняння за ступенем вияву ознаки характерною є актуалізація подійної та темпоральної семантики, а основою еквативності стає асоціативно-порівняльно-зіставна семантика.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Як мовний засіб відображення певного фрагменту об'єктивної реальності лексеми тематичної групи назв релігійних свят характеризуються бінарною денотативною віднесеністю, що дає змогу розглядати їх і як ядерне угруповання семантичного поля події, і як периферійний сегмент функціонально-семантичного поля темпоральності. Темпоральна семантика геортонімів актуалізується за умови виконання ними календарної функції.

2. Релігійні геортоніми поділяються на офіційно-церковні і побутові. Характерною особливістю перших є максимальна експлікація ознак позначуваного предмета, вибір яких нерегламентований.

3. Офіційний культовий геортикон складається з трьох підгруп назв;