LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні та структурні особливості тематично-описового дискурсу "природа" у творах англійських письменників XVIII - початку XX століття

дискурсом. Виходячи з об'ємного змісту поняття "дискурс", його лінгвістичної бази й соціального оточення, визначаємо поняття ОД:

Дискурс "опис природи" є комплексною інтерактивною мовно-позамовною одиницею, аналіз якої включає тлумачення взаємодії вербальних і позавербальних компонентів комунікації людини й природи. Він є цілеспрямованою комунікативною дією, зумовленою особливою авторською інтенцією здійснення впливу на читача, що охоплює різні форми вияву й супроводжується відповідними змінами в лексико-синтаксичній будові його тексту.

У процесі еволюції ОД у романах XVIII – початку XX ст. лексеми з аналізованого тематичного угруповання переходять із розряду тих, що прямо називають об'єкти і явища навколишньої природи у розряд концептів. Внаслідок концептуалізації створюється розгорнений художній образ "опис природи".

У першому розділі "Лексична структура пейзажів англомовних творів" окреслено лексико-тематичне поле "опис природи", визначено базові лексеми air, water, earth, виявлено високочастотні лексеми та з'ясовано основні причини вибору лексики авторами романів.

Систематизуючи лексичні одиниці, різні науковці класифікують угруповання слів лексико-семантичними або лексико-тематичнми полями/групами (О. Ахманова, В. Банкевич, Ф. Бацевич, В. Виноградов, В. Звєгінцев, Е. Мєднікова, Ю. Караулов, Б. Плотніков та ін.). Ми дотримуємось терміна "лексико-тематична група" слідом за В. Банкевичем і Ф. Бацевичем. Спостереження за предметно-логічною основою ОД підтверджено кількісним аналізом, результати якого подано у формі таблиць, що ми кваліфікуємо як фрейм лексико-тематичної групи "пейзаж". Зміст аналізованих творів й етнічна приналежність авторів романів визначають у загальних рисах характер лексики ОП. Наприклад, морські слова слугували достовірній фактуалізації описуваних подій і зумовлені становищем Англії як великої морської держави того часу.

Поняття концепту пов'язано з філософським трактуванням В. фон Гумбольдта та О. Потебні внутрішньої форми слова. Саме тому в роботі концептуалізація поняття "пейзаж" ґрунтується на лексико-семантичному аналізі його компонентів. Кожний літературний твір, на думку Ю. Лотмана, є "моделлю світу автора, яка виражається в мові його просторових уявлень". Відповідно до цього положення та словникового визначення концепта як абстрактної, узагальненої репрезентації об'єкта, вважаємо дискурс ОП художньо реалізованим концептом "пейзаж".

Змодельований фрейм ілюструє нерозривність й особливості всіх компонентів ОД, який виступає когнітивно-комунікативним полем цієї категорії (рис.1). Концепт "пейзаж" має шарувату структуру: ядро (1), приядрова (2) і периферійна зона (3, 4).









Рис. 1. Мережа концептуальних залежностей описового дискурсу

Ядро ґрунтується на словниковому визначенні лексеми, яке формує приядрову зону концептосфери. Ближня периферійна зона відображає особливості індивідуального авторського сприйняття дійсності та складається із ключових слів (лексико-тематичне поле "пейзаж") і пропозицій/речень. До віддаленої периферії відносимо образні засоби: метафору, метонімію, епітет, порівняння, перифраз. П'ятий елемент/вузол цього фрейму – сцена ідентифікує текстовий концепт (морський, міський пейзаж, гроза тощо). Оскільки кожен фреймовий елемент у нашій конструкції вважаємо складником концепту "пейзаж", то розроблену схему можна назвати "мережею концептуальних залежностей ОД".

Характерною ознакою романів XVIII ст. є те, що логічна основа дискурсів ОП складається зі слів, які належать до лексико-тематичних груп "вода", "повітря", що пояснюється популярністю подорожей у тогочасному суспільстві й залежністю долі мандрівника насамперед від погодних і кліматичних умов. Аналіз лексико-тематичного поля "опис природи" виявив як найактивнішу лексему sea, на підставі вживання якої простежено етапи концептуалізації цього поняття, набуття ним додаткових смислів. Слово sea присутнє майже в усіх ОД романів, прямо чи опосередковано, через лексеми island, shore, coast, seaman, ship, etc. Тема моря є наскрізною у творах "Robinson Crusoe" Д. Дефо й "Gulliver's Travels" Дж. Свіфта, стає для персонажів основою буття. Підпорядкована роль пейзажів у канві оповіді не заважає відчувати внутрішній смисл вічних опозицій "життя - смерть", "їжа - голод", "тепло - холод", "початок - кінець" завдяки експресивній тональності слова sea: "...the sea went mountains high...I could see nothing but distress round us" [R.Cr., 7].

Опис моря сповнений антропоморфічного смислу, об'єкт природи в ньому наділяється людськими властивостями: "...the sea not only keeps it warm, and supplies it with fish..." [H.Cl.-II, 99]. У результаті персоніфікації в слові виявляються додаткові смисли та синтезуються різні ракурси сприйняття природного явища персонажами: "every time the ship fell down, ...in the trough or hollow of the sea, I think...we should never rise more" [R. Cr., 5], що відкриває шлях до концептуалізації лексеми sea як складової концепту "пейзаж", семантична місткість якого розширюється, однак у творах XVIII ст. яскраво ще не виражена.

Дискурси ОП у романах ХІХ ст. (Ч. Дікенс, У. Текерей, Т. Гарді,
В. Скотт, Е. Бронте, Дж. Еліот) характеризуються збільшенням кількості предметно-логічної лексики, що стає виразником унікальних уявлень про природу як складний організм, сповнений чи позбавлений співчуття, радості й смутку, побудований на гармонії. Вплив романтизму, сентименталізму, натуралізму збагатив лексико-тематичні групи "повітря" і "земля". У творах В. Скотта, Е. Бронте, Дж. Еліот, для прикладу, з'являються характерні для романтизму слова thunder, wind, mountain, cliff. Активними об'єктами в ОД стають слова із лексико-тематичної підгрупи "рослинність" (наприклад, гіперонім tree у романі R.Cr. зустрічається один раз, у Wood. – 22, F.S. - 35).

Предметно-логічну основу ОД у романах початку ХХ ст. (цикл "The Forsyte Saga" Дж. Ґолсуорсі) становлять лексико-тематичні групи "повітря" і "земля", причому предметна наочність поєднується з кольоропозначеннями, словами, які передають світло, запах, тактильні й акустичні відчуття, що впливає на збільшення кількості смислових ознак концепту "пейзаж". Багатство та оригінальність лексико-семантичних трансформацій компонентів ОД свідчать про самобутність мови англійських письменників XVIII - початку XX ст., визначаючи їхнє місце як у відтворенні художньої картини світу, так і в історії літератури.

За результатами суцільної вибірки виокремлено фреймову лексичну групу "пейзаж" у формі 15 таблиць, які не лише ілюструють системність і предметно-понятійну основу слів, а й підтверджують дані лексичного аналізу, виявляючи частотність вживання тих чи інших лексичних одиниць.

У другому розділі "Синтаксична структура описів природи в англійському романі XVIII - початку XX століття" здійснюється огляд основних підходів до вивчення структури й семантики синтаксису. У висвітленні питань когнітивного потенціалу дискурсу ОП виходимо з основних засад текстолінгвістики (І. Арнольд, М. Бахтін, І. Гальперін, Ю. Лотман,
О. Москальська, З. Тураєва, О. Селіванова, Г. Солганик та ін.) і герменевтики (Н. Хомські та ін.). З цією метою для семантико-синтаксичного аналізу використано такі одиниці, як пропозиція/речення,