LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-семантичні та структурні особливості тематично-описового дискурсу "природа" у творах англійських письменників XVIII - початку XX століття

структурно-смислове ціле, надфразна єдність, абзац, абзацний комплекс, а також текстові категорії: тема, когезія та інтеграція. Традиційна лінгвістика тексту інтерпретує структурно-смислове ціле і надфразну єдність як смислові одиниці тексту. За нашими спостереженнями, елементарною одиницею ієрархічної будови дискурсу можна вважати концепт (його стисле мовне вираження), після нього за значущістю йде пропозиція/речення. Речення об'єднуються у структурно-смислове ціле, які своєю чергою творять абзацні комплекси й абзаци доти, доки триває процес утворення дискурсу ОП. Причому інформативність фреймових одиниць зростає від речення до абзацу. Текст як вища одиниця дискурсу ОП і частина периферії концептосфери є явищем як лінгвальними, так і позалінгвальним, семантичну основу якого представлено семантико-синтаксичним фреймом.

Аналіз виявив закономірності синтаксичної будови ОД, зокрема, перевагу складного синтаксису, яка позначилась на кількості слів у реченні; наявності однорідних присудків на єдиній часовій осі; триструктурній будові ОП (зачин, опис, закінчення). Висвітлення питань когнітивного потенціалу дискурсів ОП представлено кількісними даними. Виявлено якісно-синтаксичні характеристики конструкцій, які входять до складу пейзажів, визначено їхню кількість. В ОП романів англійських письменників XVIII cт. прості речення майже відсутні (14% від загальної кількості речень), в ОП творів ХІХ ст. при збереженні переваги ускладненого синтаксису кількість простих речень невелика – 24 %, а в ХХ ст. – частка простого синтаксису значно збільшилась – майже 50 %, причому кількість простих речень зросла втричі в останній книзі романного циклу Дж. Ґолсуорсі. Еволюція оформлення структурно-синтаксичної будови дискурсної типології "природа" не підлягає сумніву.

ОД у романах письменників-просвітителів створювались переважно ускладненими реченнями з підрядними й сурядними типами зв'язків (48 % від загальної кількості речень). В ОП творів ХІХ ст. сформувались типи синтаксичних структур із великою кількістю підрядних і сурядних зв'язків (Ч. Дікенс, Е. Бронте, Дж. Еліот). Дискурси ОП у романах початку ХХ ст. характеризуються уявною уривчастістю синтаксису через вживання в них називних, окличних та інших типів речень, тому синтаксичне розчленування досягає в них максимуму. У ХІХ – на початку ХХ ст. в літературу залучаються елементи прямої й невласне-прямої мови, що транспонує опис пейзажу в психо-ментальну площину персонажу. Синтаксис аналізованих ОД здебільшого логічний, прозорий, причому структурна багатокомпонентність у поєднанні з повторами, паралелізмами тощо забезпечує особливий ритмомелодійний малюнок.

Нерозвиненість композиційно-мовленнєвих форм творів епохи раннього та середнього Просвітництва проявилась у текстовому синкретизмі ОП з іншими мовленнєвими формами. Роман "The Vicar of Wakefield" О. Ґолдсміта чітко окреслив межі цієї мовленнєвої універсалії. Структурно-смислове оформлення текстів описів природи відбувається у творах ХІХ ст., що зумовлено їх поступовим перетворенням у текстовий концепт, завершений за формою і змістом.

Розвиток синтаксичної будови ОД в аналізованих романах окреслює зміни в граматичній підсистемі англійської мови як засобу вираження індивідуального авторського стилю. Серед позалінгвальних параметрів дискурсу ОП виокремлено етнічний, віковий і гендерний аспекти в мемуарному романі "Humphry Clinker" Т. Смоллетта. Встановлено, що етнічний параметр маркований національно зумовленими реаліями, а вікові та гендерні ознаки мови персонажів проявляються як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях у відповідному звукоакустичному оформленні ОД.

Поширеною для представлення семантичних даних вищого рівня структурою є, на думку Р. Шенка, сценарій, однак у сучасній лінгвістиці активно вживається також термін фрейм. Англомовний термін frame по-різному застосовується в лінгвістичних працях (І. Ґоффман, Т. ван Дейк, К. Кусько, М. Полюжин, У. Чейф, Ч. Філмор та ін.) і в працях, присвячених штучному інтелекту (М. Мінський, Р. Шенк та ін.). Контекст дискурсу ОП моделюється у формі фрейму, тобто типової структури репрезентації певної інформації. Поняття "фрейм" містить у собі інтерпретацію ситуації як когнітивної категорії й елемента тексту. Процедурний фрейм, який визначає особливості проблеми та шляхи її розв'язання, можна кваліфікувати як алгоритм. Фреймовий підхід до ОД у художньому творі дає змогу організувати для аналізу прості стереотипні ситуації. Об'єднання фреймів і субфреймів дискурсу ОП ми розглядаємо як інформаційно-семантичну мережу. Вона є синтезом експлікованих парадигм знань, уявлень, що зберігаються в пам'яті, та процесів опрацювання висновку стосовно певного тексту пейзажу як вищої одиниці дискурсу.


Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден
















Рис. 2. Алгоритм дискурсу "опис природи" в англійському романі

Висновком другого розділу є побудова комунікативно зумовленого сценарію/алгоритму, який є своєрідною конструкцією для розуміння його сутності й, насамперед, інструкцією до вирішення поставлених у дослідженні завдань, розв'язання яких неможливе поза їхньою інтеграцією (рис.2).

У третьому розділі "Дискурс "природа" як форма жанрової еволюції втілення авторської концепції" проведено лексико-стилістичний аналіз деяких компонентів дискурсу ОП. Докладно пояснюється концептуалізація активних лексем в ОД у плані синхронії та діахронії. Оскільки концепт є "згустком культури" у свідомості людини, то він не лише мислиться, а й переживається (А. Мостова, Н. Рюміна, Р. Фрумкіна та ін.), тому об'єктом аналізу стає образно-асоціативна зона концептосфери "пейзаж" художнього твору.

Загальновживані в прямому значенні лексеми здатні набувати в художньому творі функціонально-стилістичного забарвлення. Вивчення стилістичних забарвлень важливе, насамперед, у прагматично-функціональному аспекті. Основні теоретичні засади й сутність стилістичного дослідження лексики висвітлювали відомі науковці: Н. Арутюнова, Ш. Баллі, М. Бахтін, Е. Бенвеніст, М. Брандес, В. Виноградов, О. Вороніна, І. Гальперін, В. Кухаренко,
І. Колєгаєва, Л. Кузнєцова, К. Кусько, О. Пєшковський, Л. Щерба та ін. Проте велика кількість ґрунтовних і різнопланових лінгвостилістичних досліджень не зменшує значущості концептуального підходу до мовностилістичного аналізу ОД, якому надано перевагу у роботі.

З мікроконцептів "повітря", "земля", "вода" виділено найуживаніші слова: weather, sun, sea, tree та проаналізовано їхню еволюцію в напрямі набуття додаткових смислів.

У творах XVIII ст. ці лексеми вживаються переважно у прямому функціональному значенні, називаючи об'єкти та явища природи, що посилює достовірність описуваних подій. На зміну пейзажам, у яких заради реалістичності описів образні засоби не використовувалися, приходять експресивні та мальовничі з підтекстом у творах ХІХ - початку ХХ ст. Значення лексем weather, sun, sea, tree функціонально трансформується на мега- та метасемантичному рівнях за допомогою метафори, метонімії, порівняння, перифрази. Художня наповненість їхньої концептосфери залежить від індивідуального авторського світосприйняття, інтенції, етнічної