LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-стилістична парадигма української поезії пісенного жанру 60 - 80-х років ХХ ст.

(думка), кохання, правда – неправда, чари) та власне поетизмів (врода, втрата, добро – зло, дружба, душа, життя, запал, краса, любов, мета, мрія, надія, напасть, пам'ять, повага, подих (зітхання), помисли, радість, розлука, свобода, сила, слава, сміх, тепло, терпіння, тягар, холод, цілунок, цікавість). У досліджуваних текстах відзначено активність метафоричних конкретно-чуттєвих образів: "Я несу тобі, земле моя, Пісню весняну і сонячну любов" (В. Вихрущ); "Круточола наша доля. Не вода в ній – кров тече" (Ю. Рибчинський); "Де ми були, де нас розлука розвела, – Полинова межа" (М. Ткач); "Життя – як пісня, що не віддзвенить, Я в мальві знов для тебе буду жить" (В. Івасюк); "Про наше гаряче кохання Підслухало вітру зітхання" (Б. Тихий).

ТГ "назви частин тіла та органів людини" у ПП 60–80-х рр. ХХ ст. представлена фольклоризмами (брови, вуста, груди, губи, личенько (нар.-поет.), очі, руки (зменш-пестл. рученята), серце, сльози, чоло) та власне поетизмами обличчя (замість нар.-поет. личенько), пальці. Зафіксовано вживання у таких текстах: "Лише думки дівочії В ясних очах читав. А очі ті іскрилися, Сміялися самі" (А. Пашко); "Ой ти, ніченько, чарівниченько, Не смути моє біле личенько" (Д. Луценко).

Дієслівна мікропарадигма названої ТГ охоплює словосполучення з традиційною валентністю "Кружляє молодь парами, Несеться, мов ріка, І ніжно до мого плеча Торкнулася рука" (А. Пашко), а також метафоричні "За роки суму і розлуки Обличчя встигло одцвісти" (Б. Тихий).

Компаративну мікропарадигму формують численні стереотипні та індивідуально-авторські асоціативно-образні сполуки, де основою зіставлення є дія об'єкта, подібність за кольором, формою, стан іншої істоти, напр.: "В тебе очі голубіСяють, як росини" (Д. Луценко).

Складники ТГ "темпоральна лексика" – фольклоризми (вечір, ніч, ранок, весна, зима, літо, осінь) та власне поетизми (день (днина), доба, надвечір'я, рік, час) - є стиле- та системоутворювальними одиницями ПП; стилістичний потенціал названих номінацій проектується і в царину духовності, і в площину часово-просторових виявів реальності. Поетична лексика цієї групи характерна для всіх структурно-семантичних типів мікропарадигм: постійних означень ("Ніч була ясна, я стежками біг, стопи опікав кам'яний поріг" (О. Білаш); загальномовних (у тому числі метафоричних) епітетів з експлікацією сем: 'тактильне відчуття', 'колір', 'час', 'психологічне сприйняття' ("Зимна осінь ще той слід Листям не накрила, бо до тебе навесні Я повернусь, мила" (В. Івасюк); "Хай в пісню надходять натхненно Розкрилені наші літа" (М. Гірник); дієслівних словосполучень із традиційною валентністю й метафоричним уживанням ("Весни розцвілися у моїй душі: Де ж ти, любий, не барися, Я зову – спіши" (М. Нагнибіда); "Там, де наше відтьохкало літо, – Забіліли сніги, замело" (Б. Олійник); порівняльних зворотів ("Осінь в саду розлилася, Осінь, як повінь червлена" (Д. Луценко); "День, мов золоті хмарки, Назустріч нам кладе Весільні рушники" (В. Крищенко); генітивних сполук ("І я в журбі привабливих ночей Люблю й ловлю тепло твоїх очей" (Д. Луценко)).

Функціонально-стилістичну характеристику ЛСГ "власні назви" представлено через аналіз поетичного вживання антропонімів, ойконімів, гідронімів, а також компонентів синонімічного ряду Україна - Вітчизна - Батьківщина. Відзначено лірично-інтимний і піднесено публіцистичний регістри індивідуально-авторських перифраз: "Київ - трепет світання, Срібна чаша світання, Ти - столиця кохання, Києве юний мій!" (Д. Павличко).

Словесно-образні стереотипи засвідчено в епітетних структурах з інтимно-ліричним забарвленням, як-от: "Ти дівчина, Любавка чорноброва, Твоя коса до пояса звиса" (В. Литвинець); "Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко? Я до твого серця кладку прокладу" (М. Ткач).

Громадянська тематика ПП зумовлює вживання номінацій, що належать до ТГ "військова лексика". Епітет у відповідних текстах переважно зберігає пафосність оцінок, як-от: "Розірвалась тиша Від гарячого бою. І помчала у степ за вогненне село" (А. Демиденко). Стереотипні інтенсифікатори мовообразів виділено в мікропарадигмах перифраз і генітивів: "Скільки нас із доріг Не вернулось до отчого дому, Як затихла весною у світі вогненна гроза" (Д. Луценко).

Ключове слово "вогонь", що має два значення: (а) "те, що від горіння, сильного розжарення, виблискує сильним світлом"; (б) "те, що у поведінці, зовнішності людини відображає якийсь її внутрішній стан", формує словесно-образну структуру мікропарадигм – епітетної, дієслівної, генітивів. Напр.: " Знову бачу погляд твій, Усміхнулись губи сяйвом весняним" (А. Фартушняк); "Віхола, вишнева віхола Серця раптово торкнулася білим вогнем" (В. Кудлик); "Вони ідуть, В очах вогонь атак не догорів" (П. Перебийніс) тощо.

ТГ "назви музичних інструментів" (бубон, віолончель, гітара, дзвін, дуда, музика, орган, оркестр, сопілка, скрипка, сурма, трембіта, цимбали); "назви професій" (ливарники, лісоруби, машиніст, музиканти (музика), пожежники, скрипаль, слюсарі, хлібороби, цимбаліст, шахтарочка); "назви танців" (вальс, гопак, танок) характеризують жанрово-стильову різноманітність словника ПП, хоча кількісно вони невеликі. За названими поетичними номінаціями закріплені певні асоціативно-образні зв'язки: звукові, рухові, зорові, емоційно-психологічні. У сполученні з прикметниками, дієсловами, іменниками посилюється емоційно-аксіологічний та асоціативний потенціал відповідних номінацій, що відображено в системі мікропарадигм епітетів, дієслів, генітивних метафор. Напр.: "Скрипка грає, серце крає" (Ю. Рибчинський); "Грай, трембіто, грай, Чує рідний край, Та не тільки лісоруби, – Тебе чують усі люди" (Ю. Боршош-Кум'ятський); "А гопак кружля, кружля, Аж хитається земля" (А. Демиденко).

Один із наскрізних мотивів ПП 60–80-х рр. ХХ ст. – мотив пісні. ЛСГ "мова – пісня" (мова, пісня, слово, голос, спів) структурована так само, як і розглянуті групи поетизмів, пор.: "А пісня злітає, мов птиця, і серця торкає крилом" (Т. Масенко); "За красну пісню На всі голоси, Що хочеш, водограю, попроси" (В. Івасюк); "Тож слава герою Хоч долом, горою В піснях стоголосих луна" (І. Бердник); "І пісня та мені розкаже щиро, Що не прийшла любов, що не пройшла" (Вл. Григорак); "У такт серцям – зірки пульсують ранні, Пісні любові в сяйві золотім" (Ю. Ярмиш).

Третій розділ "Індивідуально-авторська інтерпретація образів у ЛСП ПП 60–80-х рр. ХХ ст." присвячений визначенню структури ЛСП у проекції на ідіостилі поетів-піснярів. У цій частині дисертації змодельовано системи константних стилетвірних рис мовної практики Д. Луценка, М. Сингаївського, А. Демиденка, В. Крищенка. З'ясовано, що індивідуально-авторська ЛСП постає як система лексико-семантичних і тематичних груп із певним стилістичним навантаженням (мікропарадигми конкретно-чуттєвих образів і картинно-образних позначень) та повторюваних авторських мовно-естетичних моделей відтворення об'єктивної дійсності (мікропарадигми наскрізних мотивів).

Спільною словесно-образною структурою в досліджуваних текстах є м і к р о-п а р а д и г м а е п і т е т і в-к о л ь о р а т и в і в – одно- та двоосновних прикметників, за допомогою яких створюються образи істот та пейзажні картини. Це поетичні означення білий, синій, чорний, блакитний, зелений (М. Сингаївський); білий,