LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-стилістична парадигма української поезії пісенного жанру 60 - 80-х років ХХ ст.

мікротекстових ЛСП наскрізних слів-образів, підпорядкованих темі віршового твору – їх асоціативно-образні системи, напр.: "Вже догорає небокрай, і злітає жовтий лист, – моя печаль. Вже йдуть від неба до землі, Йдуть дощі, як скрипалі, у синю даль" (Ю. Рибчинський); "Вже у полоні хмарних днів, Наче музика без слів, твоя любов" (Ю. Рибчинський). Контекстуальні умови забезпечують нарощення смислів слова, тобто розвиток особливої, релевантної тільки для певного тексту семантичної структури повторюваної лексеми.

У висновках підсумовано результати проведеного дослідження:

1. Парадигматичний підхід до вивчення поетичної мови унаочнює системність, структурованість мовних фактів, дозволяє створювати моделі розвитку поетичної пісенної мови, динаміки образотворення.

2. Особливості семантичної структури тої чи іншої текстової парадигми (функціонально-стильової, індивідуально-авторської, жанрової) визначає певна лінгвостилістична категорія. Ознаки стандартності й стереотипності жанру ПП зв'язані зі змістом понять "ритмомелодика", "музичність", "пісенність".

3. У ЛСП ПП макромасштабність динаміки парадигматичних і синтагматичних відношень слів у мові й у тексті відображає моделювання системи підпарадигм – фольклорної (народнопісенний словник – 145 ключових слів ) та власне поетизмів (традиційна поетична лексика літературно-мовного вживання – 251 одиниця).

Систему лексико-семантичних об'єднань у структурі досліджуваної ЛСП ПП 60–80-х рр. ХХ ст. визначає тематика аналізованих творів, а саме: пейзажна (картинно-образне позначення певної місцевості, станів природи, рослинного й тваринного світів), почуттєва (конкретно-чуттєве відтворення родинних стосунків, психологічних станів людини, зокрема любові, закоханості, розчарувань тощо), громадянська (революційні події початку ХХ ст., Друга світова війна, патріотичні почуття до Батьківщини, рідної землі). Склад ЛСП аналізованих ПП розкриває їх зв'язок із жанром народної ліричної пісні, частково – з поезією громадянського змісту.

Сталу основу ЛСП ПП 60─80-х рр. ХХ ст. становлять назви, об'єднані у ТГ "флороніми", "назви явищ природи та небесних світил", "назви місця", "темпоральна лексика", ЛСГ "абстрактні назви". Лексика саме цих груп зазнає динамічного розвитку як у кількісному відношенні (розширення груп слів), так і в плані варіювання сполучуваності. Романтично-сентиментальну, лірично-інтимну експресію мови ПП створюють константні мовно-естетичні знаки – фольклоризми, об'єднані в ТГ "соматичні назви", "назви спорідненості", "орнітоніми", що не зазнали розширення, оновлення у ПП 60–80-х рр. ХХ ст. Складники ЛСГ "власні назви", "вогонь", ТГ "військова лексика", "назви професій" надали жанрово-стильовій специфіці літературно-пісенних творів другої половини ХХ ст. публіцистичного звучання. Проте публіцистична, патетично-філософська експресивність нечисленних текстів пісень громадянської, суспільно-політичної тематики не показова для ЛСП ПП 60–80-х рр. ХХ ст.

Жанрово-стильовою особливістю лексичної структури аналізованих ПП є наявність ЛСГ "мова – пісня", ТГ "назви музичних інструментів", "назви танців".

4. Визначальним для моделювання ЛСП ПП є виокремлення мікропарадигм як форм конкретно-чуттєвого зображення дійсності – епітетів (традиційних та поетичних означень), метафор (дієслівних та іменникових), компаративних зворотів, прикладкових конструкцій, перифраз, а також дієслівних поетичних синтагм з традиційною валентністю.

Насичення текстів ПП постійними епітетами пов'язане з їх психологічним, асоціативним змістом. В аналізованих ПП функціонально навантажені епітетні парадигми з прикметниками ясний, білий, червоний/красний, зелений, сизий; синій, блакитний, голубий; сивий, чистий, студений, рідний. Малопродуктивний клас епітетів-композитів.

Важливі для жанрово-стильової характеристики ПП й функції дієслів у словосполученнях з традиційною валентністю, зокрема в загальномовних метафорах, а також прикладкові словесно-образні метафоричні структури.

За семантичними сітками виділених мікропарадигм в усіх з аналізованих типів поетичних синтагм реалізовано семи 'звук' та 'психологічне сприйняття'.

5. Індивідуально-авторські лексико-стилістичні підпарадигми змодельовано як системи ТГ та ЛСГ із певним стилістичним навантаженням (мікропарадигми конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень) та повторюваних авторських мовно-естетичних моделей відтворення об'єктів певної дійсності (мікропарадигми наскрізних мотивів).

Аналіз ідіостильових ЛСП ПП Д. Луценка, М. Сингаївського, А. Демиденка та В. Крищенка дає змогу встановити, що наскрізними ТГ є фітоніми, дендроніми, а наскрізними мотивами – мотив рідної землі, почуттів, пейзажний. Функціонально навантажені в усіх індивідуально-авторських ЛСП епітети-кольоративи.

6. Лексичний повтор у досліджуваних ПП виконує ритмоорганізаційну, номінативно-експресивну та зв'язномовну, текстоцентричну функції. Як жанрово-стильові ознаки пісенності кваліфіковано вияви лексичної анафори, епіфори, контактних, концентрованих неварійованих та варійованих повторів, повторів-підхоплень.

Отже, під поняттям лексико-стилістична парадигма пісенної поезії розуміємо складну динамічну систему з двома рівноправними і взаємопов'язаними підпарадигмами – фольклоризмів і власне поетизмів, – складники яких об'єднані типовим, традиційним та індивідуально-авторським джерелом у стилістичному навантаженні лексико-тематичних груп для створення конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень, для мовно-естетичного моделювання наскрізних мотивів.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Романчук С. М. "А навкруг земля квітчається, доля з піснею стрічається" (концепт "доля" у піснях літературного походження 60–80-х рр. ХХ ст.) // Культура слова. – 2005. – Вип. 65. – С. 26-29.

2. Романчук С. М. "Літо бабине казкою зацвіло у косі" (фразеологізми у пісенних текстах 60─80-х рр. ХХ ст) // Культура слова. – 2006. – Вип. 66-67. – С. 29-33.

3. Романчук С. М. Мовна структура лірично-інтимного колориту у пісенних текстах Миколи Сингаївського // Семантика мови і тексту. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 423-427.

4. Романчук С. М. Традиційний епітет у пісенних текстах Дмитра Луценка // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка: Луганськ, 2003. – №3 (59). – С. 104-108.


АНОТАЦІЯ


Романчук С. М. Лексико-стилістична парадигма української поезії пісенного жанру 60–80-х років ХХ ст. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2007.


Дисертація присвячена вивченню лексико-стилістичної парадигми української поезії пісенного жанру 60–80-х років ХХ ст.

Проаналізовано словник пісенної поезії як складної динамічної парадигми. Визначено семантику фольклоризмів та власне поетизмів, розкрито їхні функціонально-стилістичні характеристики. З'ясовано характер розширення лексичних груп пісенної поезії порівняно зі словником народних ліричних пісень. Створено семантичну сітку епітетів і метафор (іменникових та