LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексико-стилістичні характеристики та жанрова спадкоємність візантійської гімнографії III - VIII століть

вживання співзвучних, але різних за значенням слів, гра слів: paragnetai...| Lgow p logon logikow ylvn rsasyai.

Метафора (metafor, translatio): неабияка кількість метафор у тексті Септуагінти і Нового Завіту спричинила активне використання останньої християнськими авторами. Такі метафори у їхніх текстах, які базуються на поняттях, наприклад, "пастуха і його пастви", "боржника і кредитора" і т.д., є особливими християнськими концептами. Одну з улюблених преподобним Романом метафор, де християнські мученики уподібнюються до атлетів, можна знайти у проповідників четвертого століття. Проте, Солодкоспівець є більш ніж самодостатнім у доборі метафор. У пошуках цього тропу він своєю поетичною увагою обходить усе довкілля, а також кожну сферу людського життя.

а) Метафори з природи. Сонце: pr lou aglhn perballntvw | tn gvn totvn lmpei faidrthw: | nfh gr kalptousi tn kenou, tn totvn d od nj diadxetai etc. Море: to bou t plagow badzvn pontzomai. Дерева: stelxh pikr gkentrsantew at | tn n at glukasmn o metepoisamen. Птахи: ka p kldoiw totou nnossesousi etc.

б) Метафори, пов'язані з господарською діяльністю людини. Сільське господарство: pedexyhw d likmhtrion skorpzvn ew tn lvna | ntxnvw t xuron; n karpw ew tw poykaw tey" | gnou zugw. Гірнича справа: ktv katlyen ew t byh mou, | n nasps tn Adm w sdhron. Мореплавство: to d skfouw ggonaw tw n Xrist kklhsaw tw semnw | yea kph. Риболовля і полювання: o pr Xristo liew ka met tn Xristn liew, | o lm sunomilontew ka gluk rma nn reugmenoi, | o prn xyaw greontew ka brotow nn yhrontew (кондак "На проповідь апостолів" ікос 3, вірш 3-5; тут yhreein, як і в кондаку "На зцілення кривого Петром та Іоанном" (ікос 12, вірш 9 - xyaw yhreein), означає "ловити рибу").

в) Суспільне життя. Листування: plhrsantew d eyw tw autn deseiw pgracan n ataw, | sfragsantew t" pstei ka pmcantew nv. Театр: pr to luy" t yatron (тобто "життя") drhsai tn pistrofn. Спорт: fkew, pstole, taxvw t krthma ka krh s rricen: | ll nsthyi, jllou ka nzvsai tn prthn sxn w ylhtw.

г) Метафори, пов'язані з іншими сферами життя людини. Медицина: t atreon tw metanoaw tow gnm rrvstosin nktai; dejomen t trama t svt"ri ka lbvmen mplastron. Народження дитини: ow gr potktei mtra tw kolumbyraw.

Порівняння: sper orano etn g pekdxetai, | otvw n t Aid Adm kratomenow mene s.

Отже, у першому розділі коротко проаналізовано історію формування жанрової системи східнохристиянської гімнографії; виконано структурний і лексико-стилістичний аналіз трьох кондаків Романа Мелода і визначено особливості створеного поетом жанру; на прикладі синонімічних теонімо-поетонімів, синонімічних рядів дієслів, а також тропів і фігур, які вживає автор, досліджено поетико-богословське мовлення зазначених творів.


Розділ 2. "Сирійська " і "візантійська" теорії походження жанру кондака". В науковому обігу існують 2 теорії походження кондаків Романа Мелода: "візантійська" та "сирійська" (номінації наші). За "візантійською" теорією архетипом для жанру кондака стала "Пісня десяти дів" з діалогу письменника ранньовізантійської доби священномученика Мефодія Патарського "Бенкет". "Сирійська" ж теорія пов`язує виникнення кондаків виключно із палестинсько-арамейською та сирійською гімнографічними традиціями, які, ввібравши в себе колоритні жанри народно-пісенної поезії, знайшли надзвичайно плідну реалізацію в творчому доробку сирійських християнських поетів, серед яких перше місце незаперечно посідає преподобний Афрем Нисибійський або, як його зазвичай називають, Єфрем Сирін. Роль сирійського елементу в творчості Романа розуміється різними дослідниками неоднаково. Ж.Гродідьє де Матон, якому належить найгрунтовніша монографія щодо творчості Солодкоспівця, зовсім не розглядає сирійський компонент в її контексті, тоді як В.Петерсен і Л. ван Ромпай приділяють йому неабияку увагу, аж до того, що останній називає Романа "сирійським поетом в Константинополі". Аналіз двох теорій походження жанру кондака, який подається у цьому розділі, доводить, що варто було б об`єднати ці дві теорії, безперечно поставивши на перше місце "сирійську", оскільки левова частка "унікальності" Романа Мелода полягає саме в тому, що його поетичний стиль органічно поєднав у собі елементи грецької поезії і традиційних для сирійської поезії жанрів. Беручи до уваги припущення, що рідною мовою Романа була не грецька, а мова сирійська, ознайомившись із результатами наукових досліджень, які стверджують, що Солодкоспівець був знайомий із творчістю Єфрема Сиріна в оригіналі і багато запозичив у нього як в царині поетичної майстерності, так і щодо розвитку окремих літературних сюжетів та богословських тем, у першому підрозділі другого розділу запропоновано короткий огляд сирійської поезії і поетичної творчості преподобного Єфрема Сиріна з метою віднайти у ній творчі паралелі до Романових кондаків і визначити формоутворюючу (щодо них) спадкоємність гімнографічної традиції.

Сирійське віршування, на відміну від класичного грецького, яке є квантитативним (заснованим на чергуванні довгих і коротких складів), базується виключно на кількості складів. Історична довгота і короткість голосних не береться до уваги, але слова чітко розпадаються на склади. У такий спосіб забезпечується розміреність мовлення. Водночас сирійська поезія використовує засіб, аналогічний до "паралелізму" єврейської поезії, - вірші (по 2 і більше) об`єднуються у строфи, які часто розділяються більш короткими віршами як приспівами. Нарешті, постійно використовується акростих. Ця форма відповідає загальному дидактичному характеру сирійської поезії. Саме тому нею скористалися християнські сирійські поети для створення жанру метричної проповіді. Щоправда, існує й інший погляд на сирійське віршування, який доводить, що сирійське віршування взагалі і віршування Єфрема Сиріна зокрема зовсім не силабічне, а засноване на якості складів і наголосу, і що візантійське тонічне віршування, а також і латинськомовне, виникло саме із сирійської метрики. Рими зустрічаються рідко, без певних правил, і є випадковими співзвучностями.

На формування жанру кондака вплинули три поетичні жанри, якими досить часто послуговувалися сирійські гімнографи: мемра, мадраша і согіта (або сугіта). Сирійськ. мемра – промова, проповідь, множ. – мемре. Твори у формі мемра призначалися не для співу, а для читання. Іноді декілька мемре, щільно пов`язаних єдиною темою, розглядають як єдиний твір. Мемра являла собою віршований парафраз прочитаного на утрені Євангелія. Це була проста (щодо метрики) метрична гомілія. Саме в цьому полягає її подібність до жанру кондака. Властиві їй музична чіткість і ритм виникли внаслідок застосування вже згаданого прийому паралелізму, причому паралелізму як за подібністю, так і за контрастом. Здебільшого мемра складалася з рядків з однаковою кількістю складів, а саме – семискладних. Проте вона не мала акростиха і рефрена. Їх мала мадраша – багатострофний богословський твір полемічного характеру, написаний у віршах і призначений для сольного виконання у супроводі хору. Суворе дотримання метрики в мадраша не