LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА







ШУЛЯК Світлана Андріївна




УДК 811.162.2.81'42






ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНІ ПАРАДИГМИ У ПОЕТИЧНОМУ ІДІОЛЕКТІ ЄВГЕНА ГУЦАЛА








Спеціальність: 10.02.01 – українська мова






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук













КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано на кафедрі української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України.




Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Мойсієнко Анатолій Кирилович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри сучасної української мови.




Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор,

академік АПН України

Мацько Любов Іванівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, завідувач

кафедри стилістики української мови;




кандидат філологічних наук, доцент

Чумак Олена Григорівна,

Київський національний лінгвістичний

університет, доцент кафедри

фонетики і граматики слов'янських мов.





Провідна установа: Запорізький державний університет,

кафедра української мови,

Міністерство освіти і науки України.




Захист відбудеться "20" грудня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).



Автореферат розіслано "18" листопада 2005 р.


Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Л.П. Гнатюк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. У сучасній функціональній, антропозорієнтованій лінгвістиці важливе місце посідають дослідження художніх ідіолектів, які, представляючи певні характеристики загальномовного континууму, насамперед виражають індивідуально-авторську модель світу зі всією системою морально-етичних цінностей, світовідчуття конкретного митця. Ця модель під впливом довкілля може змінюватися, зазнавати певних естетичних, прагматичних модифікацій. Особливості поетичної моделі світу багато в чому детерміновані архетипною його моделлю, окремі риси якої зберігаються свідомістю і підсвідомістю кожної людини, у тому числі й митця.

Відбиваючи традиції художнього пізнання дійсності й сучасні творчі пошуки в поезії, індивідуально-авторська мовна картина світу акумулює естетичні цінності й наочно демонструє розвиток мови в цьому напрямі. Незважаючи на наявність узагальнених образів, здебільшого символічного наповнення, художня мова має індивідуальний характер і становить науково-пізнавальний інтерес передусім на рівні ідіостилю, ідіолекту.

Методологічні засади дослідження лінгвопоетики пов'язані з іменами М.М.Бахтіна, В.В.Виноградова, Г.Й.Винокура, Б.О.Ларіна, О.О.Потебні, Ю.М.Тинянова, Л.В.Щерби та ін. Художній текст у різних аспектах аналізують Т.М.Берест, М.І.Голянич, С.Я.Єрмоленко, В.І.Кононенко, Л.І.Мацько, А.К.Мойсієнко, Н.В.Слухай, Н.М.Сологуб, Л.О.Ставицька, В.А.Чабаненко та ін.

У сучасному мовознавстві проблемам вивчення мовотворчості окремих письменників приділяється велика увага. Досліджувалися художні ідіолекти (їхні складники) Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини, Максима Рильського, Богдана-Ігоря Антонича, Юрія Клена, Тодося Осьмачки, Івана Драча, Бориса Олійника, Миколи Вінграновського та ін. Беззаперечно, визначний внесок у розвиток української художньої літератури зроблено лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка Є. Гуцалом. Своєрідність поетичного стилю автора, вагомість його впливу на новітню українську поезію, включеність доробку митця в поетичну "парадигму" сучасності спричиняють важливість вивчення його творчості у лінгвістичному аспекті. Водночас необхідно констатувати, що монографічне дослідження поетичного ідіолекту Є.Гуцала відсутнє. Відповідно невивченою залишається і лексико-семантична, стилістична характеристика мовного світу поета.

Отже, в руслі сучасних функціонально-стилістичних і антропозорієнтованих напрямів лінгвістики (лінгвопоетики) тема дослідження "Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала" є актуальною.

Об'єктом дослідження дисертації є поетична мовотворчість Є.Гуцала.

Предмет дослідження – домінантні лексико-тематичні парадигми поетичного ідіолекту Є. Гуцала.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційної роботи "Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала" безпосередньо пов'язана з плановою проблематикою комплексних теоретичних та теоретико-практичних досліджень "Склад лексики української мови з погляду походження та функціонування" кафедри української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Мета наукової праці – описати лексико-тематичні парадигми, що є домінантними в мовній картині світу поетичного ідіолекту Є. Гуцала.

Постановка мети передбачає розв'язання таких завдань:

визначити основні лексико-тематичні парадигми мовної картини світу поета;

описати семантико-функціональні, стилістичні особливості компонентів домінантних лексико-тематичних парадигм у поетичних творах Є. Гуцала;

схарактеризувати функціонально-конотативну природу досліджуваних лексичних одиниць;

визначити і охарактеризувати образні засоби, що ґрунтуються на розгортанні тих чи тих компонентів лексико-тематичних парадигм;

з'ясувати роль досліджуваних одиниць у динамічній системі поетичних творів Є. Гуцала.

Матеріалом для дослідження послужили поезії зі збірок Є. Гуцала "Письмо землі" (1981), "Час і простір" (1983), "Живемо на зорі" (1984), "Напередодні нинішнього дня" (1989), а також поезії останніх років, "Сто віршів для дітей", що ввійшли до зібрання творів письменника (т.5, 1997).

Методи дослідження. Основним методом дослідження є описовий. З метою аналізу семантичної структури лексичних одиниць використовувалися методики структурного методу, зокрема компонентний аналіз. Дослідження номінативних одиниць як компонентів художнього дискурсу спричинило застосування окремих прийомів контекстуального аналізу. Спорадично використовувалися прийоми словотворчого